Опубліковано СН
Особисто мені Денис БУТИЛО схожий на витонченого англійця. Стрункий юнак у костюмі з краваткою, ніби зійшов зі сторінок глянцевого журналу.
Син залізничника – білоруса Віктора Бутила й працівниці ТзОВ «Сарненський завод металевих виробів» Галини приніс славу не лише Сарненській гімназії, де навчається у випускному класі, а і їм, своїм батькам. Його ім’я тепер відоме в Україні і в італійському місті Модена.
До бронзової медалі на Міжнародний учнівській олімпіаді з географії хлопець пройшов чимало сходинок. Він – активний слухач Рівненської Малої академії наук учнівської молоді, призер ІІ етапу конкурсу-захисту науково-дослідницьких робіт МАН. Третій рік поспіль – переможець ІV етапу Всеукраїнської олімпіади з географії. Хоча правильніше було б сказати – з наук про землю, куди входять геологія, геофізика, гідрологія, метеорологія, астрономія. «Майже 30 школярів писали тести англійською мовою: одне з питань про Італію, інше – пов’язане з астрономією», - розповідає Денис. На збори в Київ потрапили 8. Після написання есе англійською мовою та виконання тестів з географії, остаточно визначили команду переможців, яка поїхала в Італію. Хлопці представляли міста Київ, Сарни, Нововолинськ, Дніпропетровськ. Разом з ними вирушили завідувачка кафедри туризму Національного авіаційного університету Ганна Уварова та Роман Гладковський, головний спеціаліст Міністерства освіти й науки.
У бронзового призера, сарненського школяра Дениса Бутила, збереглися враження від майже 11-денної закордонної поїздки на 600 фотографіях. Рим-Болонья-Модена, подорож у Венецію, Альпи, старовинний замок Аоста. Незабутня італійська кухня. Відвідали навчальні заклади, які, до слова, не сподобалися юнаку ні зовнішнім виглядом (сірі, непривабливі), ні поведінкою школярів. «А от лабораторії в них прикольні», - констатував учень. З вікна готельного номера було видно Апеніни. Тепер, безпосередньо, декілька слів про організацію самої олімпіади.
Напередодні у всіх забрали мобільні телефони та ноутбуки. Тести писали після екскурсії, з якої повернулись о 2-ій ночі. Кожен отримав великий пакет у двох екземплярах – англійською та російською мовами. Наступного дня, після теоретичного, виконували практичне завдання тривалістю 10 годин. Всього в міжнародному змаганні взяли участь 25 команд. Було дуже цікаво познайомитись один з одним. Та й організатори сприяли цьому. Скажімо, в Альпах, де вирішували астрономічну проблему, Денис, як і кожен учасник, був у складі не української, а інтернаціональної групи. Командне завдання розв’язували українець, киргиз, американець та ізраїльтянин. А захищали свої проекти у вже згаданому замку Аоста. Кожен день був надзвичайно насиченим, дехто просто падав з ніг. До самого моменту нагородження ніхто не знав про результати. А вони, враховуючи масштаби олімпіади, були дуже добрі. Дениса назвали першим, хто отримав бронзу, так само, як Богдана Ткачука, в якого - срібло. В загальному команда повернулась в Україну з двома срібними і двома бронзовими медалями. 9 золотих поїхали в Японію, Тайвань, Корею, Індонезію, Філіппіни, 1 – в Румунію і 1 залишилась у країни-організатора. Одразу після того, як повернули телефони, Денис відіслав sms-повідомлення рідним і учителям, які його готували. У розмові школяр висловив щиру вдячність, насамперед, учителю Сарненської гімназії Світлані Тітечко, вчителям географії Клесівської ЗОШ І-ІІ ступенів-ліцею Петру Гришкевичу та Анатолію Абрамчуку, які мають чималу геологічну колекцію, обласному методисту Юрію Лису, вчителю англійської мови Наталії Бойко, і, безпосередньо, директору гімназії Тамарі Шепель. Усі вони причетні до його перемоги.
Мені ж, у свою чергу, хотілося б подякувати батькам - Віктору Адамовичу й Галині Василівні, які виховали такого сина, дідусю Василю Володимировичу, який завжди підтримував онука. Здоров’я вам усім і удачі.
Марія КУЗЬМИЧ.