Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
«Говорять Сарни! Вас вітає програма районного радіомовлення» - такими словами зверталась до жителів Сарненщини, коли свого часу була редактором районного радіомовлення.
У невеличкій кімнаті, яка мала назву студії, стояв один магнітофон для запису передач, що іноді не слухався і йому треба було допомагати руками, щоб «крутився», диктофон вагою до трьох кілограмів і магнітофон, який важив не менше 5-ти із мікрофоном і 4–метровим шнуром. Радіо, передачі якого виходили в ефір о 6.15, слухали майже в кожному будинку в селах, де люди встають до сходу сонця. Тож День працівників радіо, телебачення та зв’язку, який відзначаємо в Україні 16 листопада, вважаю своїм по праву. Нині проводове радіомовлення фактично зникає (ніхто не буде шукати обрізані проводи). І не будемо говорити за 10 минулих років, лише за останній кількість радіоточок скоротилась наполовину і зараз їх залишилось всього понад тисячу, активних слухачів і того менше. А за декілька місяців, переконаний завідуючий інформаційним відділом редакції районного радіомовлення Юрій Прозапас, цифра зменшиться ще на четвертину. Важко уявити з такими невтішними прогнозами, що проводове радіо, яке «вимерло» в багатьох регіонах України, існуватиме й на Сарненщині вже після 2012-ого.
Тривога й уболівання за галузь змусили шукати нові форми поширення радіопродукту. Не одне відвідування Національної ради України з питань телебачення та радіомовлення, представництв частотного нагляду, різноманітних інстанцій, що погоджують документи на право діяльності в медійній сфері, довгі й важкі етапи технічних приготувань нарешті досягли успіху. На частоті 106.6Fm зазвучало радіо рідного краю «Полісся». Перший ефір відбувся 1 липня 2006 року. Тепер команда з 4-ох чоловік працює у двох організаціях. Віра Шашук – директор КП ТРК «Полісся» і головний редактор районного проводового радіомовлення. І якщо хтось позаздрить керівнику, подумавши, що Віра Артемівна одержує дві зарплати, то розчарую. «Полісся» вона очолює на громадських засадах. І якщо саме її заслуга у вчасному отриманні ліцензії на радіохвилю, якою зараз користуються, то планування й облаштування студій, введення в дію технічних засобів – програмного директора Едуарда Раковця. Досвідчений фахівець у галузі музичних і звукових технологій, самостійно опрацював відповідну літературу, знайшов необхідну інформацію в загальносвітовій мережі, зустрічався з людьми, щоб зробити Fm-радіо.
Відвідавши сучасні великі радіостанції, обов’язково зустрінете там комерційного директора, штат бухгалтерів і людей, які працюють із відповідними документами. Бухгалтер двох сарненських радіоорганізацій (у другій знову ж таки на громадських засадах) Зоя Кочубей всю цю роботу виконує одна. Крім того, знаходить додаткові шляхи надходження до бюджету, так як основна частина заробітної плати комунального засобу масової інформації – кошти районного та міського бюджетів. Звісно, їх недостатньо, тож змушені шукати у підприємств і підприємців. Зоя Федорівна, фінансовий тил і захисник, завжди наполягає на такій співпраці. Не можу не сказати про Наталку Ткачук, яка, незважаючи на те, що перебуває у відпустці по догляду за дитиною, залишається членом колективу. Якщо хтось і не впізнає її голос, то лише з тої причини, що не знайомий з нею особисто. Молода, енергійна, творча, вміє залучити до підготовки радіо-ефірів інших. Саме вона створила проект духовно–просвітницької передачі «Православне паломництво», у якій лікар, така ж активна й енергійна Любов Левкут, несе слухачам православні істини. Її дітищу виповнюється третій рік і передача має свою досить широку слухацьку аудиторію. Завдячуючи Наталії, сюди прийшов і Юрій Прозапас.
Хочу згадати японське прислів’я, яке стверджує: «Щастя випадає тому, хто його не чекає». Юрій захопився радіо, навчаючись у педагогічному коледжі. Можливо, спочатку йому сподобалась не сама робота, а підхід до неї Наталки. Потім служив в армії і мріяв про те, щоб знову потрапити на радіостудію. Так і сталося. Наталія Василівна пішла у відпустку, а юнак, повернувшись з армії, зовсім випадково в поліклініці зустрівся з Вірою Шашук, яка відразу ж запропонувала: «Нехай би ти спробував…». У вересні розпочав тут роботу, а в жовтні вийшов його перший репортаж про залізницю. І все вдалося. Це той випадок, коли бажання співпало з можливостями.
Мушу сказати ще про одну людину, яка забезпечила вихід в ефір передач радіо «Полісся» з радіорелейної вежі, що в Дубровиці, також на одному ентузіазмі. Це фахівець радіотелевізійного передавального центру Олександр Пачков. А говорячи про колектив і проводового радіомовлення, і КП ТРК «Полісся», дуже важливо не забувати про громадський актив, як от Любов Левкут і Володимир Хомич, автор і ведучий передачі, до якої залучає представників різних релігійних конфесій. Піднімають тут дуже серйозні теми, про рівень яких свідчить той факт, що навіть гості з дальнього зарубіжжя (Голландії, США), почувши декілька записів, щиро позаздрили сарненцям і вирішили зробити щось схоже в себе на батьківщині. Якщо ж у них не вийде, то, сподіваюсь, команда Віри Шашук знайде можливість, щоб їх почули і за кордоном. Продовжу список, у якому Людмила Опалько, директор Сарненської міжрайонної виконавчої дирекції Рівненського обласного відділення Фонду з тимчасової втрати працездатності, постійно інформує по своїй галузі, керівники державних лісових господарств Сергій Белеля і Михайло Ониськевич є ініціаторами та координаторами передачі «Ліси Полісся». У «Скрижалях сьогодення» із слухачами спілкується голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук. А ще Леонтій Дука періодично знайомить із статистичними відомостями, а Михайло Пащук, представник Державтоінспекції, інформує про стан на дорогах. Одним словом, є люди, які допомагають мешканцям краю дізнаватися про актуальні новини. Бо, погодьтесь, один керівник і декілька працівників не можуть охопити всі сфери діяльності. Тому завжди раді запропонувати співпрацю. На жаль, не можуть обіцяти гонорари чи премії, яких і самі не отримують.
«Полісся» - телерадіокомпанія, і якщо так, то має бути й відповідний продукт. На рахунку Юрія Прозапаса (знаю з досвіду спільної роботи) - чимало фільмів або, іншими словами, маленьких замальовок про досягнення в різноманітних галузях економіки району. Останній бачила на святкуванні 50-ої річниці від дня створення 732-ої артилерійської бази озброєння. Хоча Юрій вважає, що до досконалості ще далеко, мабуть, справа в іншому. Адже про яке якісне відео може іти мова, коли немає відповідної апаратури?
Все ж давайте повернемось до проводового радіо. У наших сусідів із Володимирця й Рокитного залишилось 15 радіоточок, фактично, його немає. Березнівці виходять лише на території свого району. А КП ТРК «Полісся» має покриття північної частини області – випадок унікальний. І прикро, що цим ресурсом не можуть скористатися сповна. Скажімо, щоп’ятниці, з повтором у понеділок, о 18-ій годині звучить інформаційна передача «Сарненщина за тиждень». У всьому світі – це prime time – найдорожчий час. А його у працівників обох радіокомпаній, за ліцензією, багато. Теоретично, збільшити звучання на 106.6 Fm можливо, але для цього необхідні фінансове забезпечення (а це немало й недешево) й технічні засоби. З приводу останніх, ті, що є, дозволяють зробити той продукт, який, впевнена, виходить на рівні держави. Хотілося б працівникам придбати сучасні пульти, мікрофони, що могло б ще більше поліпшити якість звучання й полегшити їх роботу.
Насамкінець, заслуговують на увагу творчі здобутки радіожурналістів. Численні грамоти й подяки засвідчують хорошу, злагоджену роботу колективу. У 2009 за результатами творчого конкурсу, який проводила обласна організація Національної спілки журналістів України, їх працю відзначено в номінації «Краще радіо 2009 року». А найцінніше напрацювання –дитяча радіостудія. Багато з тих, хто її відвідував, навчаються на факультетах журналістики в Луцьку, Тернополі, Рівному, Львові. З 2004-ого юні радіо-студійці беруть участь у Міжнародному дитячому молодіжному фестивалі аудіовізуальних мистецтв «Кришталеві джерела». Фотоальбом київського видавництва «Гнозіс», який розповідає про 20–річну історію фестивалю, вміщує розповідь і про студію дитячої та молодіжної творчості «Слово і час», учасники якої 4 рази ставали його лауреатами. А в рейтингу Топ-10 студія посіла перше місце. Тож можемо пишатися молодим творчим поколінням. До слова, організатори фестивалю не часто нагороджують переможців призами чи цінними подарунками, а сарненці мають аж два: фотоапарат і диктофон.
Напередодні професійного свята прийміть, шановні колеги, найщиріші вітання, побажання здоров’я, наснаги, творчого пошуку. І щоб слухацька аудиторія, обираючи радіопередачу, перевагу віддавала інформаційно–розважальним програмам ТРК «Полісся».
Марія КУЗЬМИЧ.