Опубліковано СН
«У фотографа незвичайна професія: він знаходить щось перш, ніж люди встигнуть це втратити» (Франк Карсон).
В об'єктиві випускника ЗОШ № 2 м. Сарни Андрія ЗАШКА. фотографія - це частинка мистецтва, перетворення простих буденних моментів у щось прекрасне.
«Я фотографую все, що подобається: людей, пейзажі, природу. Підхоплюю в кадр те, чого не помічають інші», - так говорить про себе юний митець, який зумів досягти високого рівня у фотомистецтві лишень за неповних півроку праці.
Для того, щоб поглянути на світ через об'єктив фотокамери очима митця, зовсім не потрібна дорога техніка чи зв'язки з відомими фотографами, а любити те, що робиш. Адже мовчазні фотознімки багато про що розповідають (можливо, навіть краще, ніж аудіо- та відеозаписи). Не так багато фотографів можуть зробити «правдиві» знімки. Піднесення творчості Андрія та здобуття ще більших навичок принесла йому участь у районному конкурсі «Світ очима дитини», де виборов перемогу. Молодий автор навіть не сподівався на першість, бо вважав себе початківцем, в якого мало досвіду та практики, адже фотографія для нього це лише хобі. «Узяв участь у конкурсі випадково. Друзі розповіли Ларисі Андрошук, заступнику директора з виховної роботи, про мої проби у фотомистецтві, а вона запропонувала мою кандидатуру. Не впевнений був у своїх силах, адже в цьому конкурсі змагались досвідченіші фотографи, та, зрештою, головною все ж була участь. Навіть не мав особливої можливості фотографувати. Всі фото зроблені на простому «цифровику». Несподіване перше місце фотороботи «Блакитноокі» вразило й додало багато позитивних вражень і чудовий сюрприз: призерів очікувала незабутня шестиденна поїздка в Київ на майстер-клас відомого італійського фотографа Giacomo Pirozzi. Саме про зустріч, з великим захопленням, розповів Андрій і продемонстрував велику кількість фотографій.
«Приїхавши, проживали в Пущі Водиці - території елітних санаторіїв під Києвом. Першого дня, традиційно, всі знайомились. Зібрались чи не з кожного куточку країни - Тернопільщина, Рівненщина, Київщина й інших. Цього ж дня розпочались майстер-класи від найкращого світового фотографа, італійця Жакомо Піроцці - він уже майже чверть століття працює на Unisef - одній з організацій ООН, що відповідає за хороше та безтурботне життя дітей. Чудова людина, яка досконало знає свою справу і добре вміє працювати з дітьми. Він розповідав про саму суть фотографії, як їх правильно робити, знімати, і що потрібно враховувати. До речі, тренінги проходили англійською, але перекладачі допомагали нам швидко зрозуміти думки маестро. Наступного дня нас поділили на команди, до кожної прикріпили певне місце зйомки. Ми обрали дитячий садочок, Київську гімназію та парк мозаїки, куди й вирушили. З дев'ятої ранку до шостої вечора дійсно працювали: ловили вдалі місця, кадри та фотографували й фотографували (посміхається). Четвертого дня Giacomo Pirozzi обрав найкращі роботи, а її автори розповідали про суть фото й що хотіли на ньому зобразити. А в п'ятницю до обіду оформляли фотознімки в комп'ютерних програмах. Згодом поїхали в Український дім, де спостерігали за нагородженням переможців такого ж конкурсу, тільки за ініціативи газети «День». Останній день виявився найприємнішим, адже важку працю вже завершили й усіх очікувала подорож Києвом. Звичайно, відвідали багато визначних місць.
А ще в подарунок отримав цифрового фотоапарата з карткою пам'яті на 8 ГБ і призи від Unisef. Та найцінніше для мене - знайомство з Джакомо Піроцці - найкращою людиною після батьків на Землі. Нині дуже дорожу дружбою з цією видатною особою. Зараз підтримуємо зв'язок у соціальній мережі. Цього відчуття порад і спілкування з ним не передати словами…».
Сьогодні Андрій дивиться на фотомистецтво зовсім по-іншому. «Джакомо закохав мене у фотографію, відкривши масу цікавих аспектів. Майстерність фотографа полягає в тому, щоб передавати здібності та досвід людям, а не лише егоїстично користуватись талантом. Для мене це стало частиною життя, чимось більшим за просту цифрову зйомку». Для тих, хто бажає навчитись тонкощів фотозйомки, Андрій рекомендує, перш за все, набратись терпіння й розуміння - це головні риси фотографа. Треба вміти знайти сенс у найпростішому. Андрій цитує італійського фотохудожника: «Основне - терпіння, розуміння й увага до предмета, який хочете сфотографувати. Потрібно намагатися бачити його по-своєму, і треба перенести це на фото. Варто любити фото й намагатися віднаходити гармонію в усьому. Природа - вже досконала. Тож ще до створення кадру необхідно навчитися це бачити».
Навіть не помітила, як минули декілька годин спілкування й перегляд понад сотні фоторобіт. Одно слово - захопливо! Не кожен зможе передати своєрідне бачення миттєвостей життя. Для чого потрібна фотографія? Аби розповісти про себе такого, як є... Фотоапарат робить кожного туристом у реальності інших людей, а зрештою - і у своїй.
Світлана КУРОПІЙ.