Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
У давні часи на вистражданих землях, в одного багатого заможного пана народилась дівчинка. Він був хорошим і порядним сім’янином і доньку пестив, як міг. Росла вона на диво гарною, і з роками привертала до себе все більше уваги.
Батько дарував їй найдорожчі речі: золото, діаманти, навіть дорогу зробив від маєтку до лісу, прикрашену ліхтарями, обсаджену найрізноманітнішими рослинами, деревами. А вона жадала зірок з неба. Згодом до пана дійшли чутки про те, що його донька гуляє з усіма молодими парубками в окрузі. Тоді господар жорстоко покарав пліткарів, але згодом сам переконався в правдивості їх слів. Тим часом селяни в кожному закутку «перемивали кісточки» молодій пані, а сусіди–міщани насміхалися з її батька. Не витримавши сорому, він збудував посеред лісу хороший дерев’яний будиночок і наказав привезти туди доньку. Коли наймити силоміць доставили молоду панну в цю нелюдну місцевість, пан обурено вигукнув: «Люби тут, скільки хочеш!». Хоча дівчина й жила одна, батько не забував про неї. А в народі кажуть, що з тих пір від його слів і з’явилось посеред лісів невеличке селище, яке назвали Любиковичі.
Таку легенду про походження села, подорожуючи в його минуле, розповіла присутнім у виставковому залі Сарненського історико–етнографічного музею на районній мистецькій акції «Мистецтво одного села» заступник директора з виховної роботи Любиковицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Наталія Костецька. А відкрила її методист з масових заходів районного Будинку культури Тетяна Наливайко, яка, привітавши зі святом архангела Михаїла, запросила переглянути фрагмент посиденьок за участю народного аматорського фольклорно–етнографічного колективу «Вербиченька» Білятицького сільського клубу. Гості й учасники ніби поринули в той час, коли довгими осінніми вечорами збиралися в хаті гуртами молодички, бабусі «на милі вденьки –бабусині посиденьки». Переговорити можна було про все село за такий вечір. А скільки невідкладної домашньої роботи переробити!
Учасників художньої самодіяльності та майстрів декоративно-вжиткового мистецтва сільського культурно–дозвіллєвого комплексу «Веселка» привітав голова громади Григорій Мацкевич. З гордістю говорив про села ради, кожне з яких неповторне і має свої традиції та звичаї, про людей, які живуть у них, - працьовитих, прекрасних, співучих, майстрів.
Скажімо, найбільше з них, Любиковичі, в липневі дні 2010-го відзначило 430-ту ювілейну річницю. Розкинулось воно в одному із мальовничих куточків Полісся, де так солодко пахне м’ятою та любистком, свіже повітря вабить на вулицю, щоб зустріти сонце, трави і квіти блищать, немов хто діаманти порозкидав, а річка Случ тихо несе свої води.
Привітали учасників акції заступники голів райдержадміністрації і районної ради Тетяна Сухарева та В’ячеслав Шимко, керуючий справами міськвиконкому Віктор Бахно. Тетяна Євгенівна відзначила дві основні риси любиковицької сільської громади. Насамперед, згуртованість. І підтвердила свої слова реальними фактами: участь сельчан у будівництві дитячого садка, створення дитячого ансамблю в Білятичах, шанобливе ставлення односельців до колективу медичних працівників лікарської амбулаторії. А друга риса – талант, у чому можна було пересвідчитись у виставковому залі. Найщиріші вітання передала від голови райдержадміністрації Анатолія Остапчука.
В’ячеслав Шимко висловив своє захоплення прекрасним співом аматорів сцени і побажав продовжувати дарувати прекрасне людям. Щоб воно не лише виховувало молодь у дусі любові до Батьківщини, а й спонукало пам’ятати свою історію й передавати її нащадкам. Віктор Бахно оцінив рівень культури в районі на «відмінно». Саме таку оцінку поставили, поділився він, відповідаючи на одне з багатьох запитань інституту соціологічних досліджень. Бо колективи художньої самодіяльності району знані не лише в області, а й на столичній сцені.
Представники влади нагородили грамотами голів райдержадміністрації та районної ради за вагомий внесок у збереження, відродження та популяризацію автентичних традицій, звичаїв, обрядів, аматорського мистецтва сільського голову Григорія Мацкевича, учасницю народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Вербиченька» Білятицького сільського клубу Ганну Хохол, заступника директора з виховної роботи Любиковицької ЗОШ І-ІІІ ступенів, завідувачку кабінетом народознавства Наталію Костецьку, керівника гуртка «Умілі руки», вчителя Мар’янівської ЗОШ І-ІІ ступенів Жанну Назарчук, любиковицьких майстрів декоративно–вжиткового мистецтва Сергія Таборовця (художні вироби з дерева), художника Михайла Яковця, вишивальницю Марію Катеринич. Побажали нагородженим здоров’я, радості, достатку, вручили подарунки та квіти.
Захопливою, хвилюючою, насиченою цікавими фактами, була розповідь про Любиковичі Наталії Костецької. Заглибитись у таємниці сіл і місцевості, де вони розташовані, їхніх мешканців допомогли також бібліотекарі Білятич і Мар’янівки Ніна Дмитрук і Галина Чередняк. Зокрема, слухачі дізнались, що в Білятичах є колектив «Вербиченька», який має звання народний і створений понад 30 років тому. Цьогоріч за ініціативою Людмили Мацкевич у сільському клубі створили музейну кімнату, де є багато цікавих експонатів. Білятичі оспівані місцевими авторами (пісня «Крута ріка», яку написав Володимир Дмитрук). Прозвучала у виконанні ансамблю «Щасливі діти» ще одна на слова Анатолія Сороки та музику Людмили Мацкевич.
Мар’янівка – наймолодше й найменше село Любиковицької сільської ради. Галина Дмитрівна розповіла історію його створення, про першу школу, колгосп. Зупинилась на роботі гуртка «Віночок творчості», який працює в навчальному закладі під керівництвом Жанни Назарчук. Жанна Миколаївна починала з простих платівок. Згодом перейшла до витинанок, кусудамі (різновидність оригамі), паперопластики, бісеру. І вперше на акції «Мистецтво одного села» представила справжній витвір –одноразову ложку. Можна багато говорити про творчість і талант молодого вчителя, але краще пересвідчитись у цьому самим, завітавши до школи, яка стала домівкою для неї. До слова, чимало робіт виготовлено руками її сина Юрія.
Завідувачка публічно-шкільною бібліотекою села Любиковичі Тамара Гнатюк не просто представила творчість Петра Катеринича, його світлини та поезії, вироби Сергія Таборовця, який навіть ліжечко для сина змайстрував власноруч, дружню родину Вилимців, про яку писали «Сарненські новини», й талановитого від Бога Михайла Яковця, написані ікони якого знають не лише у власному районі, а розповіла про них у віршованій формі.
Учитель фізичної культури любиковицького навчального закладу Анатолій Кричильський похвалився спортивними досягненнями громади і школи. Започаткований турнір з волейболу пам’яті воїна-інтернаціоналіста Петра Гомонця, відбувся вже 25-й раз. А наймасовіший - футболіста Василя Камінського, в якому лише спортсменів–учасників у цьому році було понад 100, проводиться у Білятичах. Він є своєрідним другим святом села. Турніри з футболу імені Володимира Яковця і Миколи Васькевича пройшли відповідно в жовтні й листопаді. В них беруть участь команди не лише Сарненського, а й Дубровицького району, Дубровиці і Сарн, а в ювілейні роки приїжджають спортсмени Зарічного та Рівного. Вперше в історії легкої атлетики Сарненщини найкращий результат показав Андрій Селезень, який увійшов у двадцятку найкращих спринтерів України. А Галина Васильчик у жовтні, також на чемпіонаті України, стала чемпіонкою з метання диска і 2-ою – зі штовхання ядра. Із задоволенням відвідують школярі і молодь села районну філію ДЮСШ «Колос» з волейболу. Грамоти й кубки, представлені у виставковому залі музею, підтверджували результати спортивних досягнень.
Насамкінець ще раз порадувала своїм співом «Вербиченька». Ведуча Тетяна Наливайко запропонувала відвідувачам свої враження від побаченого й почутого залишити на сторінках книги відгуків і пропозицій, а учасники «Мистецтва одного села» запросили гостей до традиційного частування.
Марія КУЗЬМИЧ.