Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Приємно писати про людей праці – простих і трудолюбивих, як-от Оксана КОЗИНЕЦЬ зі Зносич. Щоденною рутинною роботою ця молода жінка вже 10 років примножує добру славу відомого на всю Україну сільського господарства «Маяк», в якому трудиться оператором машинного доїння.
Доглядає нині 38 корів, щодня надоює понад 500 літрів молока, за місяць - 12-14 тонн. Не мають спочинку її часто до болю натруджені руки, бо ж розпочинає день удосвіта, ще до п’ятої ранку, а закінчує о десятій вечора, з двома перервами в декілька годин. А там, на фермі, щоразу потрібно ясла вичистити, наповнити їх свіжими кормами, напоїти чорно-рябих, упорядкувати, видоїти та здати молоко. І недарма колись у Краснодарському краї руки заслужених доярок прикрашали золотими прикрасами найвищої проби: праця цих трудівниць воістину заслуговує високих нагород. З початком весни до Оксани Козинець також прийшло чудове свято - за самовіддану працю її удостоїли звання «Жінка 2011 року» у номінації «Жінки – працівниці агропромислового комплексу».
Хоч би скільки ми бідкалися на те, що стомлюємось, сільським трудівникам, упевнена, завжди тяжче. Оксана Сергіївна з раннього дитинства знає, що таке працювати на фермі. Її мама також багато років трудилася в СГПП «Маяк», тоді донька була для неї першою помічницею.
- Вам подобалось ходити в дитинстві з мамою на ферму? - запитую в Оксани Сергіївни.
- Дуже, - ділиться, посміхаючись. – Коли була ще зовсім малою, любила замітати в корівнику та підсипати коридорчики тирсою, особливо подобалось годувати телят, давати їм імена. А коли подорослішала, хоч і в школу ходила, навчилася доїти корів не гірше мами. Ще тоді полюбила чорно-рябих, яких ненька лагідно називала Криворіжка, Манька чи Білобока. Ці тварини дуже розумні, якщо про них дбати, ласкаво з ними поводитися, то від цього молочні ріки тільки повніють.
…Закінчивши 9 класів, Оксана Козинець поїхала в Полтаву здобувати спеціальність кухаря-кондитера, а отримавши диплом, повернулась у рідні Зносичі. Не шукала роботи за спеціальністю, бо необхідно було б доїжджати, розповідає, в райцентр, тому пішла в колгосп, але цього разу як самостійна доярка. Згадує ті часи й не шкодує, що обрала цей шлях.
- Ніколи легко не було, - підкреслила. – Але завжди мала стимул працювати краще, за це помітно підвищують зарплатню, тому на труднощі уваги не звертала, швидко прикипіла до ферми душею, полюбила роботу, і телички за це почали віддячувати – збільшилися надої. Звичайно, працювати тяжко, але, якщо відверто, то на роботі відпочиваю, бо вдома турбот набагато більше. У родині - четверо діток - три синочки й донечка. Не хвалитимусь, що всі клопоти на моїх плечах, бо завжди підтримують чоловік Олександр і свекруха Ольга Кузьмівна. Разом трудимось, так і живемо. А ще, впевнена, дуже добре, що в селі є таке господарство, тож маємо і роботу, і зарплату.
Відданою працею та завзяттям Оксана Козинець швидко здобула авторитет серед колег і керівництва. «Оксана сумлінна й відповідальна працівниця. За минулий місяць вона надоїла понад 13 тонн молока – це один із найвищих показників. Тож по праву ця жінка є гордістю нашого господарства», - зауважив директор СГПП «Маяк» Ігор Остапчук. А пані Оксана в розмові сказала ще декілька теплих слів і про свою маму, Марію Яківну, яка вже давно на заслуженому відпочинку, але й досі контролює, як справляється з обов’язками донька. Згадала й колег - Тетяну Вакулко, Людмилу Панасюк, Валентину Боротюк, які також мають хороші показники з надоїв молока. Не хизується жінка лише собою, бо знає, що кожна з доярок сумлінно працює, забезпечуючи рідному господарству міцність і стабільність, а собі - добробут.