Back to top

Закон вічності

Автор фото Василь Сосюк.

Високопарно звучить, правда? А коли конкретизувати, що ці слова чи не якнайвлучніше характеризують діяльність начальника паспортного столу комунального підприємства «Житлосервіс» Валентини МІНЧУК, то стає зрозумілим, що саме дотримання, як кажуть, літери закону й визначає сенс трудових буднів миловидної та симпатичної жінки, відповідальної та строгої водночас рядової великої родини колективу.

Його керівник Антоніна Погранична так відгукнулася про свою підлеглу: «Дуже хороша людина. Має вищу технічну освіту. Жодного разу не чула, щоб вона підвищила голос як на відвідувачів паспортного столу, так і колег…».
Мимоволі Антоніна Миколаївна пригадала свій перший трудовий день, як очільника, адже спочатку працювала в «Житлосервісі» майстром, згодом старшим майстром. Так-от, Валентина принесла їй у кабінет вазон. Це неабияк зворушило, стало своєрідним стимулом і місточком налагодження довірчих стосунків між членами колективу, який нараховує майже вісімнадцять чоловік. Що вкрай необхідно, аби виробничий підрозділ працював на совість, відповідально, якісно, щоб мешканці міста не нарікали на старання кожного.
Нелегко Валентині Мінчук. На перший погляд здається, що робота рутинна. Видавай собі довідки, й край. А коли вдуматися, то це надто відповідально. Адже сарненці приходять за різного характеру довідками. Кому треба про склад сім’ї, що досить часто міняється, іншим - підготувати потрібні папери на прописку чи виписку… І перш, як їх видати, пані Валентина, як повчала її перша наставниця Марія Колковець, обов’язково вимагає в прохача відповідні документи про особу, будинкову книгу тощо. Отже, на першому плані - дотримання законності. Це найголовніше, акцентує Валентина Мінчук. Так, слово за словом, і зав’язалася відверта розмова. За плечима в неї, уродженки Хмельниччини, навчання в Рівненському інституті інженерів водного господарства, яке легко давалося, хороша робота за направленням у відділі водних ресурсів Чернівецького обласного управління водного господарства – і…
Знайомство ще в студентські роки з сарненцем Анатолієм Мінчуком внесло відчутні корективи в долю дівчини. Врівноважений і серйозний, підставив своє надійне плече, і пішли разом по життю. Не шкодує, що переїхала в Сарни. Виростили сина й доньку. А Валентина виглядає все так само молодо й імпозантно, що мимоволі замилуєшся жінкою. Не ремствує на труднощі, а все сприймає з розумінням й оптимізмом. Звичайно, спочатку працювати паспортисткою було дуже важко. Це зараз сидить за комп’ютером, який самостійно опанувала, й «клацає», за декілька секунд добуваючи потрібні дані. А тоді, хоч і мала за плечима певний трудовий стаж в інших колективах райцентру… Прийшовши в тодішнє будинкоуправління, у Валентини Мінчук настав період становлення особистості, коли шукала себе, коли сумніви, а подеколи, як сама каже, «казуси», маленькі удачі дають крила для злету, подальшого виробничого польоту.
Досконале оволодіння, до автоматизму, потрібними навиками, ерудиція, повага до відвідувачів, а ще й приваблива зовнішність складають чудовий портрет сучасниці. Спостерігаючи за її роботою, мимохіть зачаровуєшся. Буває ж так! А коли додати, що в кабінеті, як зазначає з гордістю керівник КП «Житлосервіс» Антоніна Погранична, справжня оранжерея екзотичних кімнатних квітів, то спілкування з такою людиною перетворюється в позитивний потік взаємопізнання. Вміє Валентина вислухати, підтримати. А поки виписує ту чи іншу довідку, відвідувач подумки «гуляє» поглядом квітковим раєм. «Спіткнеться» на розквітлій бузковій орхідеї… Ось таку невимушену атмосферу створила Валентина, аби сарненці відпочили від черги. Ніде правди діти, адже часто перед кабінетом спонтанно виникають скупчення людей – такі от реалії нашого життя. «Але то тимчасово», - додає Антоніна Миколаївна, і згадує багатьох своїх підлеглих, які працюють з повною віддачею та вогником, передаючи один одному, як по ланцюжку, естафету взаєморозуміння, доброту. Хтось із письменників назвав це законом вічності. Всіляко ж підтримує його кожним прожитим днем і Валентина Мінчук. І цілком закономірно, що цьогоріч колектив одностайно підтримав кандидатуру колеги в номінації «Жінки – працівники житлово-комунального господарства» традиційного районного конкурсу «Жінка року-2011».
Раїса БРИЧКОВА.

Схожі матеріали

Прохолодний березневий вітерець хвилею прокотився поліською землею, і до Поліни Онанко завтра завітає славне 85-річчя. Домівка наповниться...
Кажуть, поганий учитель подає учням готову істину, а хороший - вчить, як її знайти. Саме творчий пошук істини, розвиток мислення та відкриття для...
- так кажуть про церковного старосту й художника Василя Щевича Найцікавіше те, що здібний нині художник й іконописець у дитинстві мріяв стати…...
Заклопотані повсякденністю, рідко замислюємось над справжньою сутністю буття, не знаходимо часу, щоб подумати про душу. Але ж справжній підмурівок...
Роман НАБУХОТНИЙ у царині юриспруденції – не новачок. З 1999 року працює в юридичному відділі апарату райдержадміністрації, нині - провідний...