Опубліковано СН
Автор фото Катерина ГРЕЧИН.
На адресу ректора Львівської політехніки професора Юрія Бобала надійшов лист від президента Тайванського текстильного дослідного інституту, в якому йдеться про те, що науково-дослідна робота над створенням повністю гнучкого тканинного суперконденсатора, за версією відомого американського наукового «Журналу наукових досліджень і розробок», відзначена як одна зі ста найкращих науково-дослідних розробок світу. А керував роботою професор Григорій Ільчук - наш земляк, уродженець села Кричильськ.
«Наша розробка здивувала світ»
Цей суперконденсатор для ТТДІ розробив колектив учених Львівської політехніки: керівник проекту — професор Григорій Ільчук, головний технолог — кандидат фізико-математичних наук Ігор Чернілевський і професор Віктор Токарєв із залученням молодих науковців університету. Газета «Трибуна Чикаго» назвала цю премію «Оскар серед винаходів» у номінації «Електричні прилади».
У цій тісній і дружній компанії, яка переймається альтернативною енергетикою, кожен відповідає за свою конкретну роботу. Так, лабораторія Григорія Ільчука займається фотоперетворювачами — основою сонячних батарей. Ігор Чернілевський, який має досвід тривалої співпраці з тайванцями, розробив суперконденсатор – «серце» пристрою, що дозволяє ефективно використовувати сонячну енергію. Лабораторія Віктора Токарєва теж уже давно працює над різними наноматеріалами і нанотехнологіями, які можна використовувати для фотоперетворювачів. Тож ці троє органічно доповнюють один одного. А коли почали роботу над першим проектом для тайванців, мали не лише повне порозуміння, а й конкретне бачення розробки. Нині пліч-о-пліч зі старшими колегами працюють молоді науковці — наукові співробітники Роман Петрусь і Віктор Кусьнеж. Кожен із членів команди відповідав за свою ділянку роботи.
- Починаючи співпрацю з тайванцями, хвилювалися, - каже Григорій Ільчук. - Це був дуже відповідальний проект, який, у разі успішного завершення, передбачав вихід на світовий науковий ринок. Попри те, що Тайванський текстильний дослідний інститут сам запросив нас до співпраці, на початках ставився до нас з певною пересторогою: хто така насправді ця Україна і Львівська політехніка зокрема? Після виконання нашого другого проекту з Тайванем, я, зустрівшись з професором Орестом Влохом, який щойно повернувся з Японії, не втримався, і сказав йому, що маємо пропозицію від тайванців на виконання третього проекту. На що професор відповів: «Я вітаю вас, бо ви не просто вийшли на високоінтелектуальний науковий рівень, ви закріпилися на ньому». Для нас це визнання означало, що ми завоювали довіру в науковому світі.
- Починали співпрацю з дуже маленьких кроків, з великою пересторогою з китайського боку, з величезною кількістю питань, якими вони нас засипали, - додає Ігор Чернілевський. - Під час другого проекту вже відбувся прорив, особливо у свідомості науковців з Тайваню. Цьому сприяла виставка в Тайпеї, де тайванці продемонстрували наш діючий пристрій, його можливості. Тоді вони вперше зрозуміли, що вибір України і Львівської політехніки був правильним. Наші розробки нині мають патенти у США, Євросоюзі, Японії і Китаї. Тобто, ще до публікації в американському журналі, наша розробка здивувала світ.
- Як колектив сприйняв це високе наукове визнання?
- Дуже спокійно, бо такі речі для буденного життя абсолютно байдужі, - каже, усміхаючись, Ігор Костянтинович. - Те, що її визнав американський журнал, свідчить, що ми на правильному шляху. Звичайно, краще, якби нашими розробками користувалася Україна, та, на жаль, вона, на відміну від Тайваню, не є світовим гравцем на ринку високих технологій. Ми в основному говоримо за наші шістдесяті, соті, сто п’ятдесяті місця в рейтингах і зовсім не звертаємо уваги на ті галузі, де можемо бути, принаймні, в п’ятірці кращих. Коли Україна почала роботу над суперконденсаторами, то в науковому плані у світі була в четвірці. Нині не більше 10 країн світу можуть їх зробити.
Найсвіжіший погляд на ці розробки має молодий науковець Віктор Кусьнеж, який, добре знаючи англійську мову, зробив колосальну роботу з патентного пошуку, формування перших проектних кроків.
- Мені дуже цікаво було працювати з іноземцями, зокрема з тайванцями, - говорить Віктор. - Хотілося перевірити свої можливості в роботі над проектом такого високого рівня. На тлі азійського світу, ми, наче інопланетяни, для яких альтернативна енергетика не має важливого значення: ставлення до неї в Україні і в Тайвані дуже різне.
Готові працювати для України
- Над чим працюватимете далі?
- Загалом, упродовж трьох років працювали над темою, що називалася «суперконденсатор», але завдання щоразу змінювалися. Ті проекти, які виконали, — лише частинка в загальному проекті, який цікавить тайванців, - долучається до розмови Віктор Токарєв. - Вони зацікавлені в комплексному вирішенні проблеми і готові співпрацювати з нами й надалі. Нам би хотілося більшого інтересу держави, влади до такого типу розробок, адже вони мають значно ширше застосування, ніж та, що отримала винагороду. Ідеологія винаходу - підвищити ефективність відбору енергії від джерел, які мають нестабільні енергетичні потоки. Свої ідеї спочатку перевіряли завдяки закордонному фінансуванню, зараз частково проводимо дослідження лише на ентузіазмі і за власні кошти. Міська влада і Львівська політехніка могли б нам допомогти створити майданчик, де були б розміщені альтернативні джерела: сонячні батареї, вітряки. До речі, вітряки також розробляють у Львівській політехніці. В Європі практично кожен університет має хоча б одну будівлю, що живиться від альтернативного джерела - сонячного чи вітряного.
Спілкувалася Катерина ГРЕЧИН.
На світлині: творчий колектив науковців: Тарас СТАНЬКО, Віктор КУСЬНЕЖ, Григорій ІЛЬЧУК, Ігор ЧЕРНІЛЕВСЬКИЙ та Віктор ТОКАРЄВ.