Свіча пам’яті Леоніда Куліша

2 травня Маестро слова виповнилося б 70...

У багатодітній сім’ї Кулішів Леонід був єдиним хлопчиком, тому зростав улюбленцем родини. Так розпочала розповідь про відомого письменника не лише Сарненщини, а й України та зарубіжжя Марія Біжнюк. Гарного погожого весняного дня в Будинку культури одного з найбільших поліських сіл району зібралось чимало гостей, щоб вшанувати пам’ять знаменитого земляка. Здавалося, що впродовж усього дійства він був поруч, споглядав за гостями, посміхався, по-доброму примруживши очі (таким запам’ятався мені Леонід Зіновійович), а в голові народжувались нові рядки. Саме в цей день, 2 травня 1942 року, в Кричильську народився майбутній гуморист. Його батьки, Ганна Федорівна і Зіновій Іванович, були простими працьовитими, мудрими людьми. Зінько славився на все село своїм талантом пересмішника. Хоча часто він йому й шкодив, односельці цінували Куліша старшого, який все до крихти передав сину. Пройшов час і останній став відомим класиком дитячої літератури, краєзнавцем і публіцистом, членом Національних спілок письменників і журналістів України, лауреатом премії Володимира Кобилянського, дипломантом Всеукраїнського конкурсу «Байка 2001 року», республіканської премії «Веселі вісті» та Нобельської 2006 року, автором 28 збірок. І всенародним улюбленцем. А ще співпрацював багато років із відомим композитором Миколою Ведмедерею. Тож усі пісні, які звучали на урочистостях, були на слова Леоніда Куліша, покладені на музику Миколою Ведмедерею. А першу, «Козачок», виконав маленький соліст Віталій Кравчук.
Перший на Сарненщині
Йому було б 70. Та не судилося. 27 квітня 2007 року обірвалася ниточка життя. Зустріч у закладі культури перепліталася зі спогадами колег, побратимів по перу, рідних і близьких, учнів, які розлетілися по всьому білому світові. А також виступами аматорів сцени - вокального ансамблю «Бджілка» (керівник Наталія Банацька), хореографічного гурту «Вояж» Сарненського БДМ (Михайло Володько), Даринки Пітель, Надії Бородавко, яка прочитала легенду «Дівочий брід», переможниці конкурсу читців–декламаторів, присвяченого світлій пам’яті Леоніда Куліша, Терези Круглик, вокальних тріо та гурту «Перевесло» Будинку культури села Кричильськ, дуету в складі Михайла Кики й Петра Банацького, які розвеселили співомовками, Галини Лисої, учениці Леоніда Куліша, його хрещениці, доньки ветерана Великої Вітчизняної війни, народного аматорського вокального ансамблю «Намисто» РБК, Зої Федорчук, відомої землячки, автора двох збірок, співавтора Всеукраїнської збірки «Зоряні роси» та літературного альманаху, яка все робить для того, аби з’явився ще один, - «Пролісок», Василя Стахнюка і Петра Банацького. Останні разом з учасниками хореографічного колективу «Вояж» виконали «Кричильський вальс». Сільський голова Микола Дорожко запропонував вшанувати пам’ять земляка хвилиною мовчання. А ведуча Марія Біжнюк перегорнула сторінки його життя.
Хтось, можливо, дізнався вперше, що після закінчення місцевої школи доля закинула юнака в далекі казахські степи. Але туга за рідним краєм, родиною повертають його невдовзі додому. Упродовж трьох років – піонервожатий у місцевій школі. Щосуботи за будь-якої погоди дістається велосипедом у Степань, тодішній районний центр, на засідання літературної студії, що діяла при газеті «Ленінська зоря». Тоді ж познайомився з краєзнавцем Миколою Пінчуком. А в 1964-ому він уже студент історичного факультету Луцького педагогічного інституту, де його друзями стали письменники Волині. Кожну вільну хвилину пише про рідний край – легенди, невигадані історії з життя, і все частіше адресує поетичні рядки дітям. Особливим видався 1990-й, коли його прийняли в Національну спілку письменників України. Леоніда Куліша визнали першим письменником Сарненщини. То була справжня перемога.
Побратими по перу
Вшанувати світлу пам’ять колеги до Кричильська завітали його побратими по перу. Серед них драматург, заслужений артист України, доцент, член Національної спілки театральних діячів України, режисер, поет, генерал-осавул Олексій Заворотній, голова обласної організації Національної спілки письменників України Лідія Рибенко, поети, прозаїки та письменники Микола Береза, Василь Басараба, гумористи Михайло Степанюк, Микола Пащук (крім того, видав ще й цілу низку дитячих книг), Юлія Бундючна, поетеса, секретар Рівненської організації Національної спілки письменників України. Лауреат Нобельської і премії імені Лесі Українки Олексій Заворотній майстерно прочитав оповідання Леоніда Куліша «Як тигр у кішку перетворився». Лідія Рибенко розповіла історію однієї світлини й пригадала, як у харківському видавництві «Школа» вийшла перша збірка поета «Сонячний дощик», що по праву заслуговує премії Лесі Українки. А для публічно-шкільної бібліотеки подарувала два останні випуски літературно–краєзнавчого журналу «Погорина». Молода поетеса Юлія Бундючна висловила сподівання, що з часом до Кричильська торуватимуть шлях не лише з Рівненщини, а й з усієї України, бо, як писала Ліна Костенко: «Справжня слава – то прекрасна жінка, що на могилу квіти принесе».
Колеги по перу Сарненщини, члени Національної спілки журналістів України Валентина Павлушко, Володимир Пінчук і член секретаріату обласної організації НСЖУ Георгій Александрович також завітали в цей день у Кричильськ. Так, Георгій Борисович висловив віру в те, що принаймні раз у 5 років у село, яке розвивається, приїжджатимуть поети й письменники, щоб вшанувати талант земляка. А Валентина Павлушко по праву вважає себе землячкою Маестро гумору, бо народилася в Степані. А як бібліотекар, добре знає, що збірка «Сонячний дощик» стала настільною книгою кожної дитини.
Пам’ять спогад береже
Так кажуть, коли згадують події минулого та відомих людей краю. Ось уже вдруге в районі проходив огляд–конкурс читців–декламаторів. Цьогоріч у місцевому Будинку культури. Заступник голови райдержадміністрації Тетяна Сухарева, яка нагородила його лауреатів і переможців, переконана, що Леоніду Кулішу не загрожує забуття. На думку Тетяни Євгенівни, немає тяжчої та почеснішої праці, як виховувати дитину. Леонід Куліш–Зіньків уперше зробив цей вибір, коли став на літературну стежку, і вдруге - коли став педагогом. Вона попросила присутніх у залі батьків навчити дітей берегти, любити, цінувати, дорожити й пишатися вчителем і тою землею, яка його народила, виховала й плекала. Висловила щирі слова вдячності людям, які роблять усе можливе, аби пам’ять про нього жила. Це, насамперед, педагоги Сарненщини, які підхопили ініціативу Миколи Добридника і зібрали кошти на виготовлення барельєфної дошки, депутати районної ради попереднього й теперішнього скликань, які стали співавторами програми вшанування поета. Районні премія в галузі дитячої літератури імені Леоніда Куліша–Зіньківа та конкурс читців–декламаторів – реальні її кроки.
Отож грамоти за участь і цінні подарунки в останньому отримали Світлана Чиж (Одринки), Надія Бородавко, Марія Токова (Кричильськ), Дмитро Скобюк (Глушиця), Анна Савина, Анастасія Євгейчук (Вири), Софія Музика (Велике Вербче), Марія Марійчик (Катеринівка), Надія Лобанчук (Тинне), Альона Тишкова (Зносичі), Віолета Волошина (Степань). Наймолодша степанка одержала книгу казок місцевого автора Василя Титечка. Оплесками зустріли глядачі повідомлення про призове третє місце фольклорно-етнографічного колективу сільського Будинку культури (керівник Надія Бородавко), з яким повернувся з Дубно з Міжнародного фестивалю «Котилася торба». Третю сходинку здолала у 3 віковій категорії Валентина Павлушко (Вири), другу – Варвара Білецька (Кричильськ) і першу – Тереза Круглик (Люхча). Третє місце в 1 віковій категорії виборов Іван Комар (Корост), друге – Іванна Ткач (Волоша), перше - Дмитро Мельник (Сарни). До слова, Іванна, як розповіла заступник голови РДА, кілька років тому гідно представила район на обласному конкурсі екскурсоводів–краєзнавців, а потім провела прекрасну екскурсію в музеї Купріна Кузьмівської ЗОШ І-ІІ ступенів для гостей із Росії.
Побратими та послідовники
Про те, що пам’ять про знаменитого земляка безсмертна, свідчать його учні, які не лише популяризують його творчість, а й пишуть. Один із них – лауреат І Всеукраїнського фестивалю–конкурсу читців гумору та сатири, призер літературного конкурсу Всеукраїнської газети «Мівіна», громадський кореспондент районного часопису «Сарненські новини», автор збірки «У родинному колі», співавтор літературного альманаху Сарненщини Михайло Кика. Він гідно продовжує справу свого старшого друга й колеги. Михайло Михайлович пообіцяв і далі нести слово гостро й правдиво. А присутні почули третій вірш із триптиху «Пам’яті друга» до урочистої й сумної дати.
Ще один послідовник Леоніда Куліша Василь Титечко з Великого Вербчого пригадав свого наставника, який привів його за руку в літературу. А потім було 10 років творчої співпраці і слова, які одного разу сказав Леонід Зіновійович: «Нарешті я можу спати спокійно, бо знайшов гідну заміну». Василь Титечко прочитав посвяту вчителю. На сцену вийшов не один, а зі своїми вихованцями – учнями Коростської ЗОШ І-ІІІ ст. І не випадково. Вони прочитали гумористичні твори автора 10 збірок.
Надзвичайно приємною подією дійства стало нагородження Василя Григоровича літературною премією імені Леоніда Куліша. Вона була започаткована з ініціативи голови обласної організації Спілки письменників України Лідії Рибенко за підтримки Георгія Александровича і вперше вручена у 2009-ому, повідомила Тетяна Сухарева. Знайшла відгук у виконавчої влади району, підтримку депутатів районної ради. Першим її лауреатом став Євген Шморгун, другим – Владислав Солоневський. З великим задоволенням заступник голови РДА вручила Василю Титечку сертифікат лауреата премії в галузі дитячої літератури імені Леоніда Куліша–Зіньківа. Висловила подяку творчому колективу кричильського та методичного центру районного Будинку культури, працівникам системи публічно–шкільних бібліотек, клубним і бібліотечним, які привезли на конкурс вихованців з усіх куточків району, відділу культури РДА, учасникам танцювального колективу «Вояж», незмінній ведучій творчих вечорів Леоніда Куліша Марії Біжнюк. А Василь Титечко - за першу, найціннішу відзнаку літературного батька - обласним колегам Петру Велесику, який редагував 5 книг із 10, Юрію Березі, Людмилі Жакун, Марії Корнійчук. Лідія Рибенко від імені обласної організації Національної спілки письменників України подякувала владі за те, що саме Сарненський район на Рівненщині вперше запровадив нагороду за дитячу книгу. Василю Титечку, який незабаром стане 41 членом організації, передала диплом і вітання попередніх лауреатів. Користуючись нагодою, попросила не забувати родину Куліша.
Залишив себе в синах, онуках і дружині
Свою любов пронесли крізь життя Галина та Леонід, які зустріли й покохали один одного ще в студентські роки. Народили й виховали трьох соколів–синів. Та життя, як рушник, вишитий червоними та чорними нитками. Останні - то журба, - співається в пісні. Не стало батька і сина. Та рід, який укоренився на кричильській землі, продовжують Анатолій і Микола, онуки – п’ятикласник Максим, 6–річна Вікторія та Лілія і Юлія, яким по 5 з половиною рочків. Учасники урочистостей, стоячи, тривалими оплесками вшанували Галину Олексіївну та її онуків, які вийшли на сцену. Вони не лише знають усе про свого дідуся, а й читають його вірші. Наймолодші янголятка потішили ще й вокальними здібностями. Чоловік мріяв про те, аби його твори продовжували друкувати. А про семимісячних двійняток казав: «Нехай підростуть трішки, одна візьме за руку, друга – за піджак, і я поведу їх, куди вони захочуть. І напишу, що тільки забажають». Не встиг. Але світла пам’ять про нього живе.
Коли Галина Куліш готувалась до виступу, слова лягли на папір самі собою. Та напередодні засумнівалася, чи варто їх читати. А вночі приснився чоловік і сказав: «Що ти там видумуєш, креслиш? Усе добре». Вселив у неї віру й упевненість. Подякувала організаторам і тим, хто прийшов послухати про його творчість. Марії Біжнюк подарувала для онуків «Колискову від бабусі». Про талант письменника та педагога, його доброту, мудрість, скромність і людяність говорили колеги - вчителі, учасники вокального гурту «Перевесло».
Твори Леоніда Куліша друкуються у 150 періодичних виданнях. Знайшли місце у 3 букварях, 3 читанках, підручниках української мови 8-9 класів, 20 методичних посібниках. Побачили світ 15 збірок для дітей з поетичними та гумористичними творами. Дві – «Малював олівчик» та «Колискова від матусі» - після його смерті. Сподіваємось, наступною буде зібрання його байок і легенд. І рід його буде добре відомим у всій Україні. А до творчої спадщини Леоніда Куліша, як до цілющого джерела, припадатимуть і вдячні сучасники, і нащадки через сотні літ.
Марія КУЗЬМИЧ.