Закохані в мистецтво і красу

Уклін і щире визнання світочам культури району, які щодня творять свято, лунало зі сцени районного Будинку культури минулого тижня напередодні їх професійного свята – Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва.
Тих, хто дарує хороший настрій і відпочинок для інших, згуртовує навколо себе майстрів самодіяльного мистецтва, звеличує Сарненський край і рідну Україну вітали голови райдержадміністрації та районної ради Анатолій Остапчук і Микола Драганчук. Дякували Віктору Торчику за збережений осередок культури, начальнику відділу культури й туризму РДА Наталії Чорній, робота якої заслуговує високої оцінки, директорам будинків культури, клубів, художнім керівникам, бібліотекарям, кожному, хто робить усе можливе, аби заклади були ошатними й привабливими, за те, що відкривають нові таланти, примножують народні традиції.

Спільним розпорядженням почесними грамотами та цінними подарунками за сумлінну працю, високий професіоналізм, вагомий особистий внесок у відродження, збереження, популяризацію аматорського мистецтва Сарненщини нагородили Сергія Гаврилюка, керівника гуртків фольклорно–етнографічного напрямку Степанського будинку дітей і молоді, керівників народних аматорських - ансамблю народної пісні «Терен» Немовицького будинку культури Марію Генько, хореографічного колективу «Пролісок» РБК - Катерину Тропак, вокального ансамблю «Намисто» РБК - Миколу Угрина.
Перший заступник міського голови Світлана Усик висловила на адресу винуватців свята чимало хороших слів. З приємністю відзначила той факт, що на небосхилі Сарненського краю з’являються зірочки, які постійно займають призові місця на теренах держави. Передала вітання від міського голови та депутатського корпусу, членів виконкому й виконала також почесну місію: депутату міської ради Валерію Дидюку, керівнику дитячого вокального гурту «Глорія» Галині Пономаренко, Едуарду Кардашу, музичним керівникам ДНЗ № 5 «Вербиченька» і № 9 «Росинка» Інні Симончук і Раїсі Музиченко, народному аматорському вокальному ансамблю «Мереживо» (художній керівник Ірина Довгалюк) і зразковому аматорському хореографічному колективу «Журавка» міського Будинку культури «Залізничник» вручила подяки міського голови за невтомний творчий пошук, самовідданість і подвижництво, утвердження заможної, духовно багатої України. Глядачі нагородили оплесками Сергія Галушка, вихованці якого з Міжнародного фестивалю, що проходив у Сербії, повернулись з гран-прі. Ще двоє нагороджених у цей день: учениця Сарненської гімназії Ангеліна Федорова та студент ВПУ–22 Олексій Нестеренко - захищали честь своїх закладів і міста в області. Світлана Усик повідомила також, що виконком міської ради прийняв рішення про занесення на дошку пошани «Гордість 2012 року міста Сарни» фото берегині таланту культури Сарненщини, незмінного керівника клубу «Надвечір’я» Марії Біжнюк.
Ветерани сцени залишаються на ній завжди
Були присутні на святі й почесні гості - заступник начальника управління культури й туризму облдержадміністрації Світлана Хом’як, завідувачка відділом аматорської творчості Тетяна Михальчук та провідний методист хореографії і театрального мистецтва обласного центру народної творчості Ольга Хрін, викладач і художній керівник ансамблю «Душа» Дубенського коледжу культури та мистецтв РДГУ Микола Яковенко.
Привітали присутніх із професійним святом Наталія Чорна, Світлана Хом’як і голова ради профспілки працівників культури району Марія Біжнюк. Світлана Хом’як без перебільшення відзначила район як показовий на карті не лише області, а й усієї України. Бо його художні колективи шанують минуле і усі види народного та сучасного мистецтва. Гарно розвинута бібліотечна мережа й прекрасно працює школа естетичного виховання. Очільник культури Рівненщини висловила вдячність райдержадміністрації, районній і міській радам за підтримку галузі. До неї приєдналась Наталія Чорна, яка з хвилюванням і гордістю говорила про своїх колег. Не забула й керівників району, територіальних громад, які завжди допомагають конкретними справами та з розумінням вирішують проблеми працівників. А ветеранам праці, які завжди залишаються на сцені, творять добро, з Марією Біжнюк підготували подарунки. Їх отримали разом зі щирими оплесками глядачів Петро Бакунець, Марія Лохвич, Олександр Грохольський, Василь Дубина, Віктор Торчик. Здоров’я міцного, гармонії вдома й на роботі зичила Марія Біжнюк. Добрі слова та квіти адресувала Наталії Чорній, яка достеменно знає кожен культосвітній куточок у районі. Як голова профспілки, повідомила про екскурсію до історичних пам’яток Умані на Черкащині.
Найкращі кульпрацівникам висловив також від імені всіх голів територіальних громад району клесівський селищний голова Віктор Буйний. Начальник відділу освіти РДА Людмила Макриця вручила квіти Наталії Чорній на знак подяки й шани всім працівникам за співпрацю, завдяки якій Сарненщина відома в Україні та за її межами. Богдан Дойчук, в.о. заступника головного лікаря з лікувальної роботи КЗ «Сарненська ЦРЛ», разом із побажаннями подарував картину з квітами.
Ходили босі по битому склу, танцювали «Віденський вальс» і «Стиляги»
І, як завжди, лунали музичні віншування аматорів художньої самодіяльності. Серед них - учениця Сарненського НВК «Школа–колегіум» імені Т.Г. Шевченка Оксана Куць, хоровий колектив працівників закладів культури клубного типу з піснею «Їхали козаченьки» (керівники Жанна Ковлєва й Іван Симончук). Крім того, у рамках святкування Всеукраїнського дня працівників культури та майстрів народного мистецтва проходив районний етап обласного фестивалю сільських колективів аматорської творчості «Таланти твої, Рівненщино». А їх на сцені не бракувало – Сергій Гаврилюк, Надія Бородавко, переможниця районного огляду–конкурсу читців–декламаторів, присвяченого пам’яті Леоніда Куліша, яка прочитала легенду «Дівочий брід». Поліські соловейки з села Бутейки Людмила Лазарчук і Валентина Робейко. З ігровими програмами «Понад нашим сельцем та понад люхчанським» і «Прийди, прийди до нас, неділенько зелена» виступили зразкові аматорські фольклорно–етнографічні колективи «Оберіг» Люхчанського (керівник Олена Гаврильчик) і Карпилівського (Галина Мартинюк) будинків культури. Народний аматорський фольклорно–етнографічний колектив «Троян» БК села Люхча (керівник Ірина Вагнер) не лише представив фрагмент весільного обрядодійства «Засвіти, Боже, з раю нашому короваю», а й пригостив короваєм і учасників весілля, яке відбувалося на сцені, і глядачів, які були готові піти в танок. Сміхом подовжили життя разом із співомовками карпилівських троїстих музик (керівник Леонід Мартинюк) та ін.
Здається, ще ніколи не були такі запальні й чуттєві танці «Гопак» і «Стиляги» (хореографія Катерини Тропак), «Віденський вальс» і композиція «Незалежна Україна» Сергія Галушка. З учасниками останньої пройшли разом сторінками історії держави. А виконавці бойового гопака зі Зносич (керівник Юрій Селезень) своїм виступом додали адреналіну і дорослим і дітям, коли юнаки спокійно проходили босоніж по битому склу і на очах у глядачів розбивали молотом цеглу на грудях тих, хто лежав на ньому оголеною спиною. Складалося враження, що відбувалась уповільнена зйомка індійського фільму. Одно слово, артисти заволоділи почуттями присутніх. Вони то брали їх у полон, то відпускали на волю, забувши про відлік часу. Привертали увагу й представлені роботи народної аматорської фотовиставки «Об’єктив» при Немовицькому БК «Моє рідне село» та «Доторкнутись до природи можна лише серцем».
Степанський смарагд
З одним із представників талановитої молоді Сергієм Гаврилюком вдалося поспілкуватись. На рідній степанській землі, де народився, мама Тетяна Яківна і тато Анатолій Миколайович з дитинства прищеплювали дітям любов до музики. Донька нині працює в музичній школі, навчає вихованців грі на фортепіано. А Сергій ходив одразу у дві школи – загальноосвітню та музичну по класу бандури, одночасно відвідував Будинок школяра. Після закінчення місцевого навчального закладу став студентом історико–соціологічного факультету Рівненського державного гуманітарного університету.
У той час досить відомим був фольклорний ансамбль «Горина» при вузі на кафедрі фольклору. Про Василя Павлюка, який керував колективом (нині покійного), Сергій згадує з теплотою. Великий учитель першим його послухав, запропонував стати членом «Горини» і давав необхідні поради. З колективом юнак побував у багатьох містах України та країнах Європи. Виступали на фольклорному фестивалі в Нітрі(Словаччина), Польщі, Чехії, Росії, Білорусі. Двічі відвідали Калінінград. Запам’ятав, як потрапили туди на День української культури - свято, що проводили українці, які там проживають. Люди плакали з радості, побачивши земляків. Сергій здобув не лише вокальний досвід, а й краще став розуміти людей і стосунки між ними.
Коли вперше почув виступ колективу, який має певну свою магію, був дуже зворушений і подумав: «Що ж я зможу тут зробити, якщо традиція фольклору мені невідома?». Але почав дізнаватись детальніше, заглиблюватись у неї. І настільки захопився, що не полишає й досі.
2-3 рази на рік учасники ансамблю відвідують один із регіонів Рівненщини. Якось приїхавши на Рокитнівщину, розділились на групи й отримали завдання записувати пісні, традиції, розповіді старожилів, які не завжди охоче відкривають свою душу незнайомцям. До баби Варки, яку в селі називають Япончиха, і прийшов Сергій із друзями. Вона спочатку відмовлялась: «Дітки, я не маю часу, уже стара, не хочеться…». Але молоді люди не розгубились, почали допомагати їй, і бабуся не лише заспівала сама, а й зібрала своїх подруг, з якими влаштували справжнє душевне свято з піснями, простими й вишуканими. А коли наступного дня від’їжджали, то прощання не обійшлося без сліз.
Кому пощастило побувати на концертах за участю Сергія Гаврилюка, той помітив автентичний одяг, в якому він з’являється на сцені. До слова, усі учасники фольклорного ансамблю виступають у таких же костюмах. Свій хлопець придбавкупив у різних селах району. А на ногах – справжні хромові чоботи, за які по знайомству віддав 60 гривень. У Польщі пропонували за них 800 злотих.
Працює Сергій у Степанському будинку дітей і молоді. У гуртку юних істориків і фольклорно–етнографічній студії не просто вчить дітей співати, а робить їхнє життя цікавим. Користуючись методиками великих педагогів, розробив власну. Врахував навіть відмінності між мешканцями міста й сільської місцевості. Коли учні після школи приходять на заняття, спілкується з ними, цікавиться справами, а вже потім переходить до основної теми. Кожен новачок обов’язково отримує завдання намалювати свою сім’ю. Сергій свідомо, пропонуючи кольорові олівці, замість чорного дає сірий. І коли дитина забуває або не хоче зображувати свого тата, це вже проблема.
Поспілкувавшись із юнаком, прийшла до висновку, що він не лише співає, а й по праву може себе вважати педагогом–методистом і психологом. Своїх вихованців називає не інакше як маленькими особистостями, які платять своєму вчителю щирою дитячою любов’ю. «Ми щасливі, що на Сарненщині є такі самородки, - сказав про Сергія Гаврилюка голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук. - І в України є майбутнє, якщо будемо зберігати й розвивати наші культурні цінності».
Марія КУЗЬМИЧ.