Зустріч на дорозі

Редакційна машина їхала в напрямку Рівного до Степаня (через Малинськ). Водій, як завжди уважний на дорозі, звернув увагу на незнайомця, що рухався назустріч із власним реманентом, нагромадженим на 3-колісний велосипед незвичної конструкції. Звісно, не могли пропустити нагоди поспілкуватися з чоловіком.

Як з’сували, родом він із Південного Уельсу Великої Британії, упродовж 50 тижнів долав відстань із дому до острова Кіпр. Не уявляєте, шановні читачі, яке задоволення мала, слухаючи справжню англійську літературну мову. Рой Хюбал отримав не менше, розмовляючи рідною. Приємно було почути про доброзичливих співвітчизників, яких зустрічав на своєму шляху. Таких, як Саша і Руслан. Останній допоміг із ночівлею та їжею, відпочинком у Березно. Рой почувався дуже бажаним і важливим гостем у маленькому містечку, мешканці якого проявили значний інтерес до його особи. Але повернемось до подорожі уельсця. Однією з незручностей із самого початку була та, що на судні, яке пливло до острова Кіпр, не знайшлося місця для пішого пасажира без грошей.
Довга дорога назад у Велику Британію триває з 18 квітня 2012 року. Орієнтуючись по карті, маршрут якої складав упродовж 5 років, Рой пройшов пішки через Англію, Францію, Бельгію, Нідерланди, Німеччину, Чехію, Словакію, Угорщину, Румунію, Болгарію, Туреччину, Україну. І сподівається відвідати Польщу й Білорусь. Попросив відправити електронні повідомлення 11 людям, які допомагали й добре поставились до нього. Можливо, не досить точно були записані адреси, бо 4 подяки мені так і не вдалося надіслати.
Рой Хюбал знає українську історію. Зізнався, що найбільше йому сподобалось місто Львів, сільські прибрані будиночки, обсаджені квітами. Розповів цікаві факти й про свою країну. Скажімо, вам 26, ви без роботи, але маєте на щось жити. Уряд дає допомогу – 66 фунтів стерлінгів на тиждень, з яких 20 – витрати на продукти в супермаркеті, а 46 – залишається для власних потреб. Ці люди отримують удвічі більше, ніж потребують, розмірковує 56-літній Рой Хюбал. Запити в них надзвичайно великі. Всі хочуть мати гарні автівки, супертелевізори, дорогі телефони, не працюючи й не заробляючи на все це грошей. Німеччина, Франція, Норвегія, Іспанія, Швеція витрачають багато, «роздаючи» їх своїм громадянам. Скажімо, англійці нарікають на ціни на продукти харчування. Уельський подорожувач записав, скільки йому обійшовся один день проживання в тій чи іншій країні. Так, у Великій Британії (думаю, вам теж буде цікаво дізнатись) він потратив (у євро) 2,5, Бельгії – 4,27, Німеччині – 2,60, Чехії – 2,50, Угорщині – 2,80, Румунії – 2,93, Словакії – 3,25. А прожитковий денний мінімум у Нідерландах, Болгарії, Туреччині й Україні для Роя Хюбала становив 3 євро. Сподіваюсь, що 20 грн., які мала у своєму гаманці, йому також знадобляться. А ще дуже хотілося б, аби на початку травня 2013-го він дістався до своєї домівки.
Рой пообіцяв після повернення додому обов’язково надіслати, як він сказав, повний звіт про свою подорож. А йти йому залишилося півтора року. Можна було б на цьому поставити крапку або висловити свої думки з приводу побаченого й почутого. Не робитиму ні те, ні інше. Завершу історією, пов’язану з пригодою.
Наступного дня по дорозі з автовокзалу на роботу, куди ходжу пішки з друзями-однодумцями, що сповідують здоровий спосіб життя, подруга Наталія розповіла, що вчора в Сарнах бачила дивного чоловіка. Таких колись називали «онучниками», сказала вона. Вони збирали непотрібні речі й обмінювали їх на нитки для вишивання, наперстки, дитячі свистки, виліплені з глини тощо… Виявляється, ніхто й не здогадався, що бачили корінного жителя Південного Уельсу. Ось так буває.
Марія КУЗЬМИЧ.