Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Моє Полісся синьооке –
Куточок рідної землі:
Новобудови міст високі,
Великі села і малі,
Поля, луги, річки, озерця,
А поміж них – зелений ліс.
Ти проросло в моєму серці,
І я навік в тобі проріс.
Михайло КИКА, збірка «У родинному колі».
Скільки знаю Михайла КИКУ з Короста, стільки й захоплююся його невтомністю, оптимізмом, невгамовністю, талантом, почасти, напевно, більше всього небайдужістю до життя, сповненого непередбачуваних різноманітних зигзагів долі. Хоч би що траплялося на його шляху, прагне перебороти, з достоїнством вийти зі складної ситуації. Поціновує справжню дружбу й по-християнськи вміє прощати прикрі випади недоброзичливців. Бо плекає в серці непереборну та незрадливу любов до життя, до людей, до дітей.
Самотужки простий сільський хлопець із кричильської роботящої колгоспної родини вибрав на світанку самостійної дороги стежку на педагогічній ниві. По закінченні факультету іноземних мов Дрогобицького педагогічного інституту ім. Франка стажувався в Німеччині, беззавітно відданий мрії й щиро їй служить, ведучи підростаючу юнь у світ німецької культури. Адже викладає в Коростській ЗОШ І-ІІІ ступенів німецьку мову. Готує заняття так, аби зацікавити школярів країною великих письменників Шіллера, Гете… Цьогоріч першого вересня розпочинає відлік сороковий рік його плідна праця на освітянських теренах. Мені ж Михайло запам’ятався піонервожатим із червоним піонерським галстуком на чолі запального маршу, коли вів за собою хлопчиків і дівчаток з такими ж полум’яніючими галстуками на змагання гри «Зірниця». А нині Михайлу Михайловичу, вже так шанобливо називають його в сім’ї, – шістдесят.
Пройдено чималий відрізок життєвого шляху, але чоловік мало змінився. Такий же добродушний, правда, посоліднішав. Власні діти: дочка Людмила та син Олександр - повиростали. Порадували його з турботливою та люблячою дружиною Марією, яка в усьому підтримує главу родини, і живуть в любові й злагоді на радість дітям, рідним і близьким, здобутою вищою освітою. Людмила працює лікарем-педіатром у м. Рівне, користується повагою й авторитетом як у пацієнтів, так і колег і керівництва медичного закладу. Олександр вийшов на так звані вільні хліба: що говорити, не всім у нашій державі вдається нині влаштуватися за фахом і мати відповідну платню.
Роки, роки… Як жар-птиці висвітлюють палітру нелегкого життя сільського вчителя, сівача розумного, доброго, вічного, вчителя-ентузіаста, невтомного новатора. Скрізь, хоч би де бував, привозить до кабінету німецької мови новинки з цієї країни: журнали, газети, книги, брошури, буклети й ін. І щастить йому на знайомства! Не раз спеціалісти відділу освіти РДА приводили на його відкриті уроки колег-предметників з усього району й залишалися задоволеними, бо було чому повчитися, було що запозичити в старшого вчителя вищої категорії Михайла Кики. Перед останньою атестацією в рамках «Уроки педагогічної майстерності» давав відкритий урок із вдалим використанням інноваційних методів у економіко-правовому ліцеї «Лідер» м. Сарни. Перед ним - двадцять два ліцеїсти, яких педагог бачив уперше. А колеги-освітяни були в захваті від організації та проведення заняття. Є й досі, як мовиться, порох у порохівницях.
Знають Михайла Кику в районі і спортсмени, і прихильники футболу як вимогливого та непідкупного водночас суддю спортивних поєдинків різних рангів. Скільки екстремальних ситуацій виважено розсудив, відстоюючи справедливість. Недарма Михайла два роки тому визнали кращим арбітром року з врученням диплома, грошової премії та пам’ятного знака – бронзової статуетки футбольного рефері.
Його багатогранний портрет доповнює палка участь у пропаганді творчості відомого в краї, Україні земляка–письменника, поета, гумориста, нині покійного Леоніда Куліша. Це з його творами Михайло сміливо вийшов на сцену Всеукраїнського фестивалю гумору й сатири в Києві. Обійшовши маститих читців, привіз диплом і Велику медаль лауреата, що прикрашає його скарбничку відзнак як самодіяльного митця, активного майстра живого й образного слова, аматора сцени. До глибини душі зворушують Михайлові посвяти-реквієми колезі-земляку, найближчому другові Леоніду Кулішу з нагоди пам’яті цього неперевершеного майстра слова, який передчасно відійшов за межу життя. До речі, численні концерти, свята на районній і столичних сценах неодноразово скрашував своїми виступами Михайло Михайлович, а його дует із Петром Банацьким, з яким разом виконують співомовки незабутнього Леоніда Зіновійовича, і досі зривають шквал оплесків глядачів.
Репортажі на різноманітну тематику, замальовки про людей праці, надруковані в часописі «Сарненські новини», засвідчували широке коло інтересів сільського педагога. Зібрані поезії, посвяти в книжечці з красномовною назвою «У родинному колі», виданій у Костопільському видавництві «Роса», співавторство в літературному альманасі «Пролісок-2009» ще раз переконують у самобутності талановитого земляка.
Михайла Кику не залишає творча аура. Він і далі складає поезії, посвяти односельцям. Вже назбиралося матеріалу на дві збірки – затримка за спонсорами. Дай Бог, щоби такі знайшлися – і знову зустрінемося зі щирим одкровенням-захопленням красою Поліського краю, душевним багатством трударів-земляків. А його пісня «Скажи мені, скажи» є в репертуарі заслуженої артистки України Марії Фарини, записана на диску.
Принагідно зазначити, що на сайті Інтернету «Відомі люди Кричильська» серед когорти вихідців названо й Михайла Кику. А в музеї Леоніда Куліша, що в Кричильській ЗОШ І-ІІІ ступенів, зберігається альбом зі світлинами Михайла Михайловича в парі з незабутнім другом-колегою по перу, педагогічній праці. Подеколи відверто зізнається, що без нього нині почувається птахом з одним крилом – настільки безповоротна тяжка втрата. Але продовжує працювати творчо. Вдало готує вихованців до конкурсів читців-декламаторів. Іван Комар, скажімо, торік виборов друге місце на обласній сцені в номінації «Поліський пересмішник».
Тепло, з любов’ю вшановували односельці, гості Михайла Михайловича з нагоди його 50-річного ювілею, проведеного й організованого справжньою господинею сцени Марією Біжнюк. Було про що розповісти, і розповідь не раз переривали дружні аплодисменти переповненої зали сільського Будинку культури. Там йому вручили значок і посвідчення члена Національної спілки журналістів України.
Сільський учитель - справжній майстер на всі руки, залюблений у буття, людей, які творять свята та будні, ростять синів і дочок в ім’я кращого прийдешнього. Тож хай святиться ім’я учителя Михайла Кики, криниця серця якого повна любові, добра, відданості. Ними він щиро ділиться зі своїми земляками, з усіма, з ким зводить доля. Тож і сарненські газетярі приєднуються до сердечних привітань. З роси й води Вам, шановний ювіляре, снаги, здоров’я, а Бог хай благословляє на многії і благії літа.
Раїса БРИЧКОВА.