Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Віталій ЯКИМЕЦЬ народився в Степані, живе в Калинівці, а зустрілися з ним у Кузьмівці, де з 1999-го працює ветеринарним лікарем у пункті Державної ветеринарної медицини.
За плечима має не одну освіту, яку здобув спочатку в Млинівському радгоспі-технікумі, а згодом, без відриву від виробництва, - Львівському аграрному університеті. Поцікавилась, звідки в інженера-еколога така любов до тварин? Виявилось, що його мама, Тамара Морозько, все життя працювала, аж до виходу на пенсію, у Степанській дільничній лікарні Державної ветеринарної медицини (починала трудовий шлях у Гощанському районі). А брат Ігор – сімейний лікар, завідувач Коростською амбулаторією загальної практики сімейної медицини.
З того, як молодий чоловік говорив про матір, зрозуміла, з якою повагою ставиться і до дружини. До слова, разом з Наталією, яка працює в пологовому відділенні КЗ «Степанська районна лікарня», виховують троє синів. Наймолодшому Богдану виповнилось 9 місяців. Середній Дмитро має здібності до наук, особливо точних. Тож у Міжнародному математичному конкурсі «Кенгуру–2012» одержав відмінний результат. А найстарший Андрій, який буде вже навчатися в 9 класі Степанської ЗОШ І-ІІІ ступенів, більше полюбляє хазяйнувати по господарству, також дуже любить тварин. У господарстві Якимців їх достатньо. Пара коней, корова, телиця, свиноматка, німецька вівчарка. Чи піде хлопець по стопах батька? Хто знає? Час покаже.
Віталій Петрович роз’яснює мені особливості професії сільського фельдшера, який більше спеціалізується на лікуванні корів, свиней, коней. Саме в селі, для прикладу, на пальцях можна перерахувати господарів, які тримають чистопородних собак. Звичайно, мало хто зможе викласти за цуценя, скажімо, тисячу доларів. Та й лікування таких котів і собак обходиться недешево. Знає на практиці й особистому досвіді, що до ветеринарного лікаря просто так не звертаються. Якщо просять про допомогу, то це означає, що трапилась біда. Тому жодного разу нікому не відмовив, навіть тим, що живуть у сусідньому селі й не мають фахівця-спеціаліста.
Випадки бувають різні. Часом доводиться й самому консультуватись чи шукати відповідну літературу. Пригадує, як купував один чоловік папуги, а вони пропадали один за одним, хоча і доглядав, і годував. Виявляється, розповідає Віталій Якимець, ці птахи в нас ще добре не адаптувались. І якби їх і лікували, хоч би які антибіотики давали, результат може бути невтішним. І причин багато. Одна з них - якщо самця розлучили з парою, він не буде жити сам. Уявляєте? Подумки порівняла з людьми. А дитина часто просить купити тваринку чи пташку, як забавку. І батьки виконують дитячі забаганки, не знаючи наперед непередбачуваних наслідків. Навіть перед тим, як придбати кота чи собаку, також треба подумати, зважити, особливо якщо в дитини є алергія. Тут не можна дати конкретну пораду.
За 15 років роботи побачив і пережив Віталій Якимець чимало. Пам’ятає, як у селі Волоша кобила розірвала м’язи та шкіру на грудній клітці й черевній порожнині. Розумів, що тварина може не вижити, але 3 з половиною години зашивав її. Не знаю, хто більше повірив в одужання - господар чи лікар, але через 2 місяці копіткої праці й догляду тварина стала на ноги і, слава Богові, донині живе.
Врятував і не одну корову, коли з підозрою на травматичний радикуліт ставив магнітний зонд і витягав зі шлунку жменю цвяхів. Переконався, що із двох видів зондів краще ставити той, що залишається у тварині впродовж доби.
А взагалі навіть сьогодні, коли поголів’я великої рогатої худоби залишилось лише в приватному секторі, роботи в сільського ветеринара вистачає. Вакцинація собак проти сказу, свиней проти класичної чуми, планове дослідження худоби на бруцельоз, туберкульоз і лейкоз. Одно слово, забезпечення епізоотичного благополуччя та сервісного ветеринарного обслуговування тварин.
Було б добре, каже Віталій Якимець, аби власникам особистих господарств виплачували кошти на закупівлю корів замість зданих на забій лейкозних. Страхова компанія не відповідає за цю хворобу (як бруцельоз і туберкульоз також). А сільський дядько, який змушений здати хвору тварину за 2 тис. грн., має купити здорову за 6 тис. грн. От і залишається сам на сам зі своєю проблемою.
Цього року держава передбачила майже 1 мільярд гривень дотації селянам за збереження молодняку великої рогатої худоби. Будемо сподіватись, що це один із перших кроків підтримки, а за ним будуть й інші.
Марія КУЗЬМИЧ.