Мед на столі – радість у господі

Коли Володимир ВОЙТЮК через 20 років прийшов на зустріч з однокласниками, не всіх можна було й упізнати. У дружньому колі вчителів і друзів кожен розповідав про себе, свою родину, професію, досягнення. Коли дійшла черга до нього, просто сказав: «Живу з дружиною і мамою на хуторі й качаю мед».

Не очікував, що звичайні слова викличуть гучні оплески. Навіть ті, хто живе в Немовичах, не всі знали про його захоплення, яким займається впродовж 14 років.
Такий уже він чоловік, скромний трудівник-пасічник. Так склалася доля, що мама Галина Петрівна виховувала його сама. А шість років тому, у 30-річному віці, Володимир познайомився з трьома рідними братами по батьку. І всі вони надзвичайно щасливі, що знайшли один одного.
Людині властиво боятися бджіл. Навіть сміливі й мужні можуть губитися, коли вона до них випадково підлетить. Але якщо ближче познайомитесь із життям цих дивних комах, то зрозумієте, що страх цей даремний. Для боротьби з найнебезпечнішими ворогами природа наділила бджіл грізною зброєю — жалом зі смертельною отрутою. Тільки від одного їх ужалення гине будь-яка комаха й малі тварини — гризуни. Через роки тривалого спілкування з ними, спочатку з тими, що в дуплах, а потім у вуликах, Володимир не лише знайшов способи приборкання, а й виробив правила роботи. Без них неспроможний обійтися жоден бджоляр: ні той, який уже володіє цим мистецтвом, ні той, що збирається його освоїти.
У бджіл дивовижно тонкий і гострий нюх. У природі вони постійно зіштовхуються з тисячами найрізноманітніших запахів квітів, що цвітуть одночасно. І серед цієї безлічі подихів уміють виділяти ті рослини, що дають їм їжу. Сприймають їх під час польоту за сотні метрів. Хіба це не диво?
Володимир не дуже любить розповідати про себе, але коли мова заходить про бджіл, то може говорити про них годинами. А почалося все з власного весілля. Рідня майбутньої дружини подарувала їм бджолину сім’ю (на словах). І подружжя через декілька днів поїхало в Острог, щоб забрати подарунок. Як доглядати за комахами, Володимир знав ще з дитинства, в обох родових ліній цією справою займались його дідусі. І коли один із них, Петро Маркович, занедужав, хлопець сміливо взявся за діло.
Тепер у нього майже 50 вуликів (у діда було 5-7), переважно багатокорпусні. Він не лише читає фахові видання («Пасіка», «Пасічник», «Український пасічник», «Пасіка від а до я», «Бджолярський круг»), а й бере участь у виставках, які проводить Інститут бджільництва імені П. Прокоповича. До слова, Петро Прокопович зробив декілька видатних винаходів, які мали велике значення для розвитку світового бджільництва, зокрема перший у світі розбірний рамковий вулик. Раніше були колоди, дуплянки (на Рокитнівщині й досі такі тримають).
Під час нашої розмови дружина Тетяна ставить на стіл запашний мед, бджолиний пилок, забрус. Знає про властивості кожного не менше за чоловіка, вона ж його найперша помічниця. Думаю, настала й ваша черга, шановні читачі, дізнатися правду про безцінні продукти.

Їжа богів, перевірена досвідом і часом
Іноді його називають їжею богів. Мед - солодкий еліксир, який виробляють бджоли з квіткового нектару. Його особливо шанують за вплив на статеве життя. Мед можна їсти тільки натуральний, що зберігає свій природний смак.
Народні цілителі країн із різними культурними традиціями одностайні у своєму ставленні до меду, як вельми ефективного природного засобу для лікування інфікованих ран, гострих запалень дихальних шляхів, виразки шлунку. Володимир підказує, що норму кожен визначає для себе: 1 г на 1 кг маси тіла.
Усі люблять мед, а от про бджолиний пилок згадують рідше. А він має унікальні лікувальні властивості, бо збирається з квіток разом із нектаром. Саме він виводить із організму людини токсичні речовини, солі важких металів, нормалізує роботу серця й печінки. А з яким захопленням про благотворну дію на організм квіткового пилку говорять представники сильної половини людства. Порівняно з нею відома віагра просто відпочиває! Вживають пилок як з лікувальною, так і з профілактичною метою, запобігаючи тяжким захворюванням. Побічних наслідків він не дає, а тому не протипоказаний нікому.
Молодий пасічник радить вживати його по чайній ложці вранці за півгодини до їжі і перед сном. Потім зробити місячну перерву й продовжувати споживати знову. Краще приймати пилок з весни до новорічних свят, коли має більші лікувальні властивості. Зробивши запас, можна їсти його також узимку. До слова, у цю пору року, наголошує господар, можна придбати лише кристалізований мед (за винятком з акації, якого не так багато). Хто не розуміє цього, купує переплавлений. Узагалі, підтримує розмову дружина, до меду звикли ставитись, як до ласощів, а треба, як до ліків.
Кажуть, якщо забрус на столі, то лікарі на самоті. Забрусом, пояснює Володимир Петрович, називають зрізані верхні частини запечатаних бджілками чарунок стільників із восковими кришечками та медом. Переважна більшість пасічників його відціджує, мед змішує з відкачаним, а віск перетоплює. Лише деякі збирають і використовують з лікувальною метою. До його складу входять високоякісний віск, прополіс, квітковий пилок, секрет слинних залоз бджіл. В останньому міститься лізоцим. Цей фермент служить фактором імунітету й має важливе значення для організму. Його в забрусі в 10 разів більше, ніж у стільниковому меді, і в 100 разів – ніж у центробіжному. Забрус обов’язково містить вітаміни А, С, Е і групи В, білки, макро- і мікроелементи, органічні кислоти, ефірні масла, ферменти, смоли, бальзами, жири, вуглеводи й т. д. Тому й такі різноманітні цілющі властивості: антимікробні, протизапальні, анестезуючі, біостимулюючі.
За даними американських вчених, вироблений завдяки жуванню забрусу імунітет до захворювань органів дихання зберігається до чотирьох років. Дітям його корисно жувати в осінньо-весняний період для попередження грипу, нежитю, гаймориту й ін. (по чайній ложці 2-3 рази на день упродовж 5-10 хвилин). Поряд із цим рекомендується з’їдати 2-3 чайні ложки меду за день. Не можу тут не розповісти про улюбленого племінника родини Миколку, який уже в 2 місяці пізнав смак меду. Тепер його не цікавлять цукерки, з ними він може просто гратися (перевозити дитячою машинкою), а от без меду ніяк.
Переконались на практиці, що забрусом можна вилікувати також стоматити, пародонтоз, трахеїт, бронхіт, пневмонію, ангіну, дисбактеріоз. При правильному його використанні ці захворювання не переходять у хронічну форму. Жування воску у вигляді забрусу чи стільникового меду очищує порожнину рота, зміцнює емаль зубів, ясна, механічно очищає зуби від нальоту і зубного каменю, допомагає навіть кинути палити.

Українці краще ставляться до бджіл
Повідав Володимир історію, як в Америку завезли африканські бджоли-вбивці. Коли схрестили з місцевими, вони стали ще агресивніші. В Бразилії могли розігнати тисячі футбольних уболівальників. Українці краще ставляться до цих трудолюбивих комах, розказує. Вони ніколи не скажуть, наприклад, що бджола здохла, а, як про людину - померла або пропала.
Пасічник розповів, що робоча бджола влітку живе приблизно 21 день. Потім у неї обламуються від важкої роботи крила, і вона гине на льоту. Таку, з обламаним крильцем, недавно бачила. Вона була ще жива, намагалася злетіти, але не змогла…
Кліщ варроа Якобсони найнебезпечніший паразит медоносних бджіл. Від цієї інвазійної хвороби їхні родини дуже швидко слабшають і гинуть. Важким був період, пригадує, у 2003-ому, коли пропало півпасіки. Психологічно підтримала дружина. Тетяна Сергіївна навчає дітей англійської мови в Сарненській гімназії. Але знання іноземної мови не завадили освоїти їй медовий масаж, яким рятує чоловіка від болю в спині. Вона гарна господиня і на городі, й на кухні. Натомість Володимир прекрасно робить воскові аплікації при защемленні нерва.
Люди мали б багато чому навчитись у бджолиної сім’ї, де все дуже продумано, організовано й розподілено. Справжній еталон поведінки. В кожного є свої обов’язки і права, тому всі знають, що мають робити. В одному вулику живе 50-80 тисяч бджіл, і в ньому ідеальна, відполірована воском чистота. Цікавою в бджолосім’ї є заміна матки, що має певний дефект, або не відкладає яєчка в достатній кількості. Коли бджолине суспільство відчуває небезпеку своєму існуванню, інстинкт самозбереження завжди перемагає. Якби ми так само чітко й виразно вели свій спосіб життя, досягали б набагато більшого.
Працюючи на пасіці, Володимир Войтюк єднається з природою, відкриває багато того, чого раніше не знав. Бджоли, скажімо, не лише відчувають запахи квітів на великих відстанях, а й зміну погоди. Ще літом знають, якою буде зима. Якщо прогнозується сувора, зменшують розмір льотка (отвір у вулику для зальоту й вильоту), заліплюючи його прополісом. Вони спілкуються з рослинами. Спробуйте недалеко від пасіки косити траву або викорчовувати малину, смородину чи інші рослини. Через декілька хвилин хмара бджіл літатиме над вами з бажанням вжалити. Напевне, вловлюють сигнали тривоги від рослин.
Коли серед усього сущого на цьому світі не стане бджоли-трудівниці, яка споконвіків дарує нам цілющий медок і чимало супутнього корисного продукту пасіки, то, стверджує дехто, не стане й самого життя. Так це чи ні, але воістину Божа комаха саме через людську діяльність зазнає в довкіллі потужного стресу. І якщо він триватиме й надалі, то фінал очікуватиме справді безрадісний.
Насамкінець про нас, людей. Якщо нормально вписуємось у навколишнє середовище, а саме дихаємо чистим повітрям, харчуємось незабрудненими продуктами в необхідній кількості та з повним раціоном мікроелементів, працюємо й відпочиваємо, то маємо всі шанси довго жити й удосконалюватись.
За давніми переконаннями, лише в того водитимуться бджоли, хто від природи наділений врівноваженим характером і доброю вдачею. Саме таким є подружжя Володимира й Тетяни Войтюків. Як у справжніх пасічників, у них є традиція медом пригощати гостей 19 серпня. Тож їх у цей день не бракує.
Кажуть, мед на столі – радість у господі. З ним Володимир і Тетяна відзначають свята, частують друзів, лікують недуги. Старовинні рецепти медових страв є безцінною реліквією, яку, переконані, маємо берегти для нащадків. Хочеться сказати: велика подяка вам за любов до своєї землі. Нехай добробут, сімейне благополуччя, відчуття гармонії з природою стануть винагородою за терпіння та труд.
Марія КУЗЬМИЧ.