Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Будь-який вид мистецтва має своє відображення життя, тобто свій матеріал. Якщо, приміром, письменник, використовуючи слово, пише роман, композитор - звуки музики для мелодій, художник – фарби, скульптор – глину, то хореограф виразною пластикою тіла, рухами, мімікою та жестами творить свій шедевр під назвою танець.
У Сарнах розкриває творчо обдарованих дітей у напрямку хореографії приватна хореографічна школа Сергія ГАЛУШКА. Нещодавно викладачів, як й інших навчальних закладів району, вітали з професійним святом, дякуючи за прекрасних вихованців, які прославили наше містечко далеко за межами країни, а на різноманітних конкурсах сарненську «Журавку» зустрічають як сильних конкурентів…
Потрапивши у святая святих школи – танцзал, побачила гурт хлопчиків і дівчаток, які старанно розучували танцювальні па. В очікуванні перерви розглядала безліч вивішених на стінах коридору світлин із конкурсів і фестивалів за їх участю. Колектив «Журавка» побував у багатьох містах держави. Це, зокрема, Київ, Дніпропетровськ, Севастополь, Суми, Володимир-Волинський, Євпаторія, Рівне, Прилуки й інші, у деяких навіть неодноразово, крім того, не раз за кордоном - у Польщі, цьогоріч - у Сербії. І хоч би звідки приїжджали, привозили обов’язково по декілька призових місць. Дивлячись на танцюючі пари, іноді й не здогадуємось, який це, перш за все, тяжкий труд, в який вкладено чимало енергії, емоцій і почуттів…
Із директором школи Сергієм знайома зі шкільної парти. Чудовий товариш, старанний учень, вже тоді мав задатки організатора. У четвертому класі розпочав відвідувати підготовчу групу народного аматорського ансамблю «Пролісок» при районному Будинку культури. Виступаючи з ансамблем, юнак зробив і свій вклад, допомагав у присвоєнні йому звання зразкового. З кожним роком усе більше тягнуло до танців. Неабияку роль у цьому, звичайно ж, відіграла керівник Уляна Чепелюк, яка, у свою чергу, також розгледіла в хлопцеві талант.
Хоч у душі мав намір не зраджувати танці, але, за настановою батьків, у 1987 році Сергій вступив на навчання в Дубенське училище культури, маючи за плечима роки занять у Сарненській дитячій музичній школі. Закінчив його в 1990-ому, отримавши спеціальність баяніста, відразу влаштувався за професією в клуб с. Кричильськ. А через півроку чекала служба в армії, де за сумісництвом був і завклубом, і кіномеханіком, і… листоношею. Але з того часу в нього почалися випробування долі…
Коли армійська служба Сергія Галушка підходила до завершення, йому повідомили страшну звістку: «Після тривалої тяжкої хвороби не стало мами…». Напевно, здогадались, що це було для солдата, який рахував секунди, аби скоріше побачити рідних, а надто матусю… Повернувшись додому в тяжкому 1992 році, його зустріли кризова ситуація, занепад виробництва, високі ціни та знижений рівень життя, а за купони, які носили пакетами, неможливо було нічого купити. Опускались руки. Та й займала багато часу робота по дому, раніше це робила мама, а нині змушений господарювати сам. Знайти роботу було нелегко. На допомогу прийшла, знову ж таки, Уляна Чепелюк. Сергій працевлаштувався баяністом і репетитором із хореографії, а ще художником-оформлювачем у РБК. Згодом, у 1995-ому, Сергій Григорович працював із дітлахами в НВК «Школа-колегіум». Заснувавши ансамбль «Посмішка», вже через рік в обласному хореографічному конкурсі між освітянськими колективами вибороли друге місце. У 1998-ому перейшов у Сарненський педколедж викладачем музики і ще вів гурток хореографії. Попутно вступив на навчання в РДГУ на факультет художня творчість, спеціальність – сучасна хореографія. А в планах уже визрівала ідея з відкриттям хореографічної школи.
Отже, знайшовши однодумців, зваживши всі «за» й «проти», через рік у Сарнах розпочала-таки роботу приватна хореографічна школа Сергія Галушка. Здавалось би, що то є - заснувати такий заклад, а навіть не здогадуємось чого вартувало Сергієві його дітище. Тільки паперово законно й правильно оформити - вже немалий шматок роботи, а знайти й облаштувати приміщення, оснащення, заробітна плата викладачам й ін. Та попри все директор намагався вирішувати справи вчасно й успішно.
- Нелегкий був тоді час, - розповів Сергій. – Траплялося, не було чим зарплатню колегам видати. Підзаробляв, як міг і де випадала нагода.
Ось у такій боротьбі з усілякими негараздами школа, на чолі з керівником Сергієм Галушком, упевнено йшла до перемог. А їх багацько! На стендах вивісили грамоти, подяки й дипломи тільки за перші й другі місця у визначних і титулованих конкурсах, а інші лежать у шафі. Повірте, не вистачило б газетної площі, якби всі перелічили. Отже, задум із відкриттям школи себе виправдав на всі сто відсотків. Із року в рік розкриває талановитих земляків у танцювальному мистецтві, а діти залюбки відвідують заняття. Знають-бо, що їх здібності побачать рідні, друзі, знайомі у виступах. У викладачів до дітей також індивідуальний підхід. Програму коригують під вихованців: сильнішим складніша, а слабшим – полегшена.
- Хореографія - це не тільки вивчення танців, а й розвиток дитини музично, фізично, формуються її осанка та постава, - розповів Сергій Григорович. – Діти в нас чудові й старанні, працювати з ними - одне задоволення, видно, що танці для них – шанс розкритися, показати себе. Єдина прикрість – пропуски. І в цьому хотілось би допомоги з боку батьків, аби контролювали відвідування особисто. Адже один пропуск - і вже розучування будь-якої хореографічної композиції затягується. А тут не потрібно зволікати.
Діти, які отримують атестати, то вже майже професіонали, майстри своєї справи. Від початку існування закладу групи формували з 20 чоловік, тепер – 60 учнів. Найнадійніша помічниця Сергія Галушка - його дружина Алла Арсентіївна. Вона, зокрема, викладає гімнастику й займається постановкою дитячих танців. Сергій Григорович працює з бальними, народними та групами сучасного танцю. Ще при нагоді їм допомагають колишні вихованці Катерина Климчук й Олександр Оленіч, водночас набуваючи практику. Всі постановки танців, аранжування музики розробляє особисто неперевершений директор. Крім того, придумує й ескізи до костюмів. Та й не дивно, оскільки прекрасно малює. Тож шлях від викрійки до вже готового виробу тримає на контролі сам.
Зайве розповідати читачам про колектив «Журавка» при міському Будинку культури «Залізничник». «Сарненські новини» часто сповіщали про їх перемоги й нагороди. А саме вихованці приватної хореографічної школи представляють «Журавку». Тож, із метою підтримки творчо обдарованих дітей, міська влада пішла назустріч маленьким землякам і надала приміщення на базі міського БК для такого потрібного закладу. Хоч вагома кількість учнів уже знову потребує збільшення танцзалу. По можливості підтримує в поїздках на конкурси. А дітлахи віддячують за це своїми відзнаками, нині вже й міжнародними, безпосередньо за кордоном! Якщо, приміром, у 2011 році привезли гран-прі з Х Міжнародного молодіжного фестивалю «Мистецькі барви», що проходив у Прилуках, то нещодавно поповнили такою нагородою скарбничку з ХІІ Міжнародного фестивалю хореографії та фольклору, що відбувся в Сербії. Можливо, читачі спостерігають за таким шоу, як «Танцюють усі!» на каналі СТБ, то, упевнена, бачили, як наша землячка Марія Бакунець, студентка Київського національного університету культури та мистецтв, одна з випускниць Сергія Галушка, пройшла в сотню кращих. Саме він і готував її до випробування на великій сцені. До речі, Марія з одногрупницями досі відвідують і спілкуються з наставником. Чудова взаємодопомога є і з боку батьків танцюристів, бо феєричні індивідуальні костюми для виступів шиють не менш талановиті мами-швачки. Отож злагоджена робота дає вагомі плоди. Чи не так?
Приватна хореографічна школа Сергія Галушка, яка функціонує вже впродовж тринадцяти років, радує нас неперевершеними танцями, фантастичними постановками, яскравими костюмами. Усе це завдяки подружжю Алли та Сергія Галушків, які до останнього віддають душу й тіло для талановитих сарненців. Як кажуть, роблять благе діло. А якщо згадати, якою тернистою дорогою довелося пройти її очільнику, то й поготів.
Хореографія нині - це і класика, і народні, і бальні, і естрадні танці. Танок, як польову квітку, створила сама природа: він народжується та проростає, хоча його не потрібно ні поливати, ні доглядати, але важливо створити потрібний художній образ. Сергій Галушко це робить завдяки музиці, малюнку, професійній майстерності вихованців і доповнює костюмами. До того ж, головну роль відіграють його фантазія та уява як постановника. Тож, вірю, з часом наш земляк Сергій Галушко буде не менш відомим, як, наприклад, Григорій Чапкіс чи Влад Яма! А ми щиро бажаємо йому творчих успіхів і ще більших визнань.
Вікторія КОЛЯДИЧ.