Опубліковано СН
Фото автора.
Ця історія бере початок з 1996 року. Начальникові обласної організації «Інваспорт», яка на той час функціонувала вже третій рік, на думку спала ідея створити в найбільших районних центрах Рівненщини клуби активного фізичного дозвілля для людей з вадами здоров’я.
Незважаючи на фінансову скруту в Україні, все ж таки вдалося відкрити такий заклад у Сарнах. І тоді в одному приміщенні разом із підлітковим клубом «Юність» свої двері відчинив і фізкультурно-спортивний клуб «Повір у себе». Реабілітація втрачених функцій організму, повернення до активного способу життя шляхом занять спортом – ось головна його мета.
Треба не забувати, що інколи для зцілення тіла в першу чергу необхідно зцілити душу. Зазвичай у таких випадках у спеціальних реабілітаційних центрах у цьому допомагають психологи. Але тут найкращими душевними ліками для людей стало спілкування. Взаємна підтримка, розуміння та повага творять чудеса. Тому недарма серед спортсменів «Повір у себе» є справжні чемпіони: майстер спорту міжнародного класу Роман Набухотний, майстри спорту Наталія Джеджера та Петро Шепель, кандидати в майстри спорту Михайло Наливайко, Вадим Усачик і Володимир Панчук. Це все вихованці заслуженого тренера України Олександра Фесовця. Варто відзначити й перемоги на Всеукраїнських спартакіадах Павла Чмерука, також Олександра Цицюри, який, до речі, нещодавно повернувся з бронзовою нагородою з Євпаторії.
У 1999 році провели першу Всеукраїнську спартакіаду інвалідів України. Це були стартові змагання такого масштабу, в яких брали участь сарненські спортсмени. І тоді чемпіоном держави з легкої атлетики став Віталій Іванов. Ще на сьогодні гарними результатами можуть похвалитися Гордій Гечь, Олександр Скицький і Віталій Смик. А найбільші успіхи, вважають у цьому закладі, саме з пауерліфтингу. Директор клубу Олександр Цицюра розповів, що раніше дехто соромився розпочинати кар’єру спортсменів, адже для цього потрібно було публічно засвідчувати власні можливості, давати інтерв’ю… Та згодом таке життя припало до смаку й стало звичною справою.
Сарненські райдержадміністрацію та міську раду в стінах клубу називають батьками. За сприяння цих державних установ і відкрили центр, а зараз, як і декілька років тому, вони піклуються про людей, які вірять у себе. Загалом меценатів було багато, не вистачить і газети, щоб перелічити щедрих і небайдужих. Його керівництво позбавили головного болю від думок про належне фінансування. Тому всю увагу зосередили на роботі з людьми, що й допомогло спортсменам досягти такого успіху. Дехто вже залишив «Повір у себе», хтось продовжує багато років поспіль його відвідувати. Вони одружуються, народжують дітей, насолоджуються життям, незважаючи на вади власного організму.
Загалом кількість членів клубу ніколи не зменшувалася, зараз їх понад 70 осіб. Візитерами є не тільки громадяни, які проживають у Сарнах, але й мешканці сіл. Фінансування з кожним роком стає все кращим і ці люди мають змогу випробувати власні сили в нових видах спорту. З тією базою, що є на сьогодні, клубові вже не вистачає місця, адже вони ділять одне приміщення із «Юністю». У закладі - нові тенісний і більярдний столи. Останнього за сприяння міського голови подарував новообраний народний депутат України Микола Кучерук. На території навіть є садок, де ростуть фруктові дерева.
Щодо співпраці з підлітковим клубом «Юність», то колись його присутність ставала причиною гірких сліз, бо ж відвідувачі «Повір у себе», на їх думку, не могли зробити того, що вихованці «Юності» (наприклад, танцювати). Але таких людей переконали, що їм усе під силу і вони також можуть виконувати па, треба тільки захотіти. Тож із часом присутність двох центрів у одному місці стала великим плюсом для обох. Адже вони навчилися допомагати один одному, вселяти впевненість у власні сили.
Недарма обрали для ФСК таку стимулюючу назву, адже люди, яким доводиться відчувати дискомфорт через певні проблеми зі здоров’ям, перестають вірити у свої можливості. Та, як каже Олександр Цицюра, у кожної людини є дар. І життя дається для того, щоб відшукати його в собі. Якщо хтось невправний у спорті, то, можливо, знайде себе в музиці… Головне - вірити й пробувати. Головне – зробити перший крок і ніколи не опускати руки.
Антоніна КОРЕНЬ.