Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Від прихильників невеликої сім’ї завжди можна почути один і той же довід: потрібно спочатку одну дитину на ноги поставити…
На їхню думку, матеріальний рівень життя родин, де 5-6 чи більше дітей, нижче середнього. Малеча доношує речі один після одного, не всякчас вистачає іграшок, а коли підростають, постає проблема зі вступом до вузу. Що робити в цьому випадку? Заспокоювати себе, що сім’я буде дружною, дітвора - самостійною і не виростуть егоїстами? Чи не краще віддати свої сили одному-двом? Проте, як виявилось, чим кращі матеріальні й житлові умови, тим частіша установка на народження саме однієї дитини.
Усе ж, основне призначення жінки - дарувати життя. Це їй дано самою природою, тобто вона біологічно, як розповідав на уроках мій учитель Нестор Гунька, емоційно налаштована на материнство. Для справжньої самореалізації їй потрібно народити 5-7 малят, тільки тоді вона повністю реалізує свій потенціал.
Народити дитину чи віддатись роботі?
У сучасному суспільстві продовжують існувати як традиційна точка зору про призначення жінки (материнство й будинок), так і позиція, згідно з якою існує багато інших можливостей для реалізації закладеного потенціалу. Кожна жінка вибирає для себе ту, що їй ближча. Виношування, пологи, годування, виховання дітей вимагають від неї величезної енергії. І якщо остання виявляється невитраченою, жінка починає направляти її в помилкове русло. Виникає незадоволеність життям, вона втрачає природну жіночність і м’якість, уподібнюється чоловікові й нерідко впадає в депресію. А в такому стані ні про яку самореалізацію мова йти не може. Цілком природно, що жінка, яка віддається роботі, не встигає вести господарство й достатньою мірою піклуватися про дитину - одна з цих двох важливих сфер все одно постраждає. Тому багато хто виходить із становища, узявши в будинок помічницю по господарству, а для дітей – няню. І це нормально.
Проте варто вдуматися в цифри статистики: сьогодні майже 25 жінок дітородного віку зі 100 взагалі не мають наміру народжувати. Іншими словами, інстинкт материнства або втрачений через кар’єру, або пригнічений у зв’язку з матеріальними труднощами, що як у фізичному, так і в моральному плані згубно впливає на здоров’я жінки.
Брати приклад тут варто з українок, а саме мешканок Сарненщини, кар'єра для яких – зовсім не найголовніше. Багатодітні мами якомога більше уваги приділяють улюбленим чадам. Наш фотокореспондент Василь Сосюк переконався в цьому на святі в Селищі, де вшанували матерів-героїнь. Голова Сарненської РДА Анатолій Остапчук і керівник місцевої громади Микола Примич висловили у своїх вітаннях вдячність тим, на кому тримається світ. Усі, хто виступав, підкреслювали, що сім’я – щастя для людини, а велика – значне. Благополучні, щасливі, заможні багатодітні родини, де між батьками є любов, повага, взаєморозуміння, – майбутнє нашої держави. Бажали матерям та їх родинам жити в злагоді, любові й достатку, під опікою Матінки Божої.
Бог дає дитину, дасть і на неї
Переконана, серед вас, шановні читачі, не знайдеться жодного, хто б не поважав і не цінував свою матір. І саме Президент України Віктор Янукович приділяє велику увагу питанню вшанування багатодітних. Адже тільки в Рівненщині, як повідомила в жовтні прес-служба ОДА, для матерів-героїнь надійшло 2 млн. 600 тис. грн. Гроші з державної казни виплачують жителькам краю, яким, відповідно до указу Президента України, присвоїли це почесне звання. Цьогорічна сума бюджетних розрахунків для матерів-героїнь зросла на 1320 грн. у порівнянні з минулим роком. 247 із них отримають по 10730 грн. Гроші вже перерахували місцевим управлінням праці та соціального захисту населення, тож заборгованості з виплати одноразової допомоги в області не буде. Збільшені суми вже одержали 2408 жительок Рівненщини. Усі вони народили та виховали до восьмирічного віку п'ятьох і більше дітей. Загалом матерям-героїням області виплатили 25 мільйонів 800 тисяч бюджетних гривень.
«Бути багатодітною мамою мені сам Бог велів», - сказала якось одна моя знайома. Адже вона виросла теж у родині, де було шестеро діток. Всі зростали в атмосфері любові, щастя, взаємодопомоги. У своїй сім'ї жінка теж хотіла, аби всі були опорою одне одному, підтримкою. Адже ніщо так не зігріває материнське серце, як усвідомлення того, що сини й доньки йдуть правильною дорогою.
«Чимало людей, маючи, зокрема, одну дитину, вважають народження багатьох ненормальним явищем, – припускає пані Світлана. – Я ніколи не намагаюся пояснювати чи виправдовувати народження, просто знаю, що це моє покликання, хоч і звучить це надто пафосно, мій шлях. Не вважаю, що наша сім’я є надто великою. Завжди казала й казатиму: скільки Бог дає, стільки й потрібно народжувати. Думаю, що коли Бог дає дитину, то дасть і на дитину. Робити аборти – великий гріх. Це - дітовбивство. Люди й по 12–14 виховують, і живуть».
Матір і батько бачать, що життя навколо їхніх дітей, вирує, і тішаться тим, що сини та доньки не загубилися, не розгубилися в ньому, а твердо крокують стежиною, яку самі собі протоптують. Вони ще змалечку усвідомили, що всього в житті необхідно досягати самотужки. І щоб здобути омріяне, маєш не лише дуже цього захотіти, а й добряче потрудитися.
І 37 правнуків!
Діти – справжнє щастя. Коли дивлюся на багатодітні родини, розумію, яке велике благословення – мати таку сім’ю, де навчаються жити в дружбі та злагоді. Вони знають, що всі є бажаними, їх люблять, вони – родина, одна команда, а вдома завжди можуть розраховувати на підтримку та допомогу. Минулої п’ятниці в Люхчанській сільській раді також урочисто вручили посвідчення матерів-героїнь. І сталось це напередодні відзначення 68-ї річниці визволення України від фашистських загарбників. Не можна було без сліз дивитись на жінок-трудівниць, яким держава дійсно дуже багато заборгувала. Але сьогодні віддає ці борги. Хоч би яким скрутним було становище в Україні, області й районі, питання соціального забезпечення, турботи про багатодітні, малозабезпечені сім’ї будуть завжди пріоритетними.
Із світлою радістю у втомлених очах винуватці події приймали з рук народного депутата Миколи Шершуна, голови райдержадміністрації Анатолія Остапчука, сільського голови Олександра Сосюка заслужені нагороди, яких чекали не одне десятиліття, пишні квіти й коробочки зі смачними цукерками.
Ведуча дійства Тереза Круглик не могла не згадати 2004 рік, коли завдяки Миколі Шершуну в населений пункт прийшло блакитне паливо. Подякувала від імені односельців і за врятоване життя хлопця Анатолія, сина Ганни Бугай. А керівник громади - за допомогу багатодітній родині Велігданів. Подарував дорогому гостю сову, як символ мудрості. Про спільну роботу з народним депутатом і досягнення вів мову Анатолій Остапчук.
Бальзамом на зболені материнські душі лились найкращі слова поезії, що читали школярі місцевого закладу освіти й мелодії пісень у виконанні славного народного аматорського фольклорно-етнографічного колективу «Троян», а також щирі слова ведучої про материнську любов.
Якщо у 2010 році почесне звання було присвоєно лише двом, то в липні ц.р. - 56, й нині 32 жінкам. На черзі ще 30 посвідчень, що чекають факсиміле Президента України. Перед тим на документах ставив свій підпис голова райдержадміністрації. І за кожною справою матері-героїні Анатолій Остапчук уявляв обличчя рідної, яка, народивши, через 3 місяці повернулась до роботи – доїти корів. Тож, виступаючи, як ніхто розумів присутніх у залі, яких назвав героїнями нашого часу. Вони не чекали, що їм хтось щось заплатить, не боялись труднощів. З гордістю Анатолій Миколайович говорив про найголовніше – власну родину, Батьківщину.
Дійсно, у багатодітної, як і у звичайної мами ті ж 24 години в добі. Але у великих сім’ях старші беруть на себе левову частку турботи про молодших братиків і сестричок. Ця допомога - не тільки полегшення життя батьків, але й безцінний внесок у розвиток особистостей, звиклих із малих років допомагати один одному.
Зате жінка, яка досягла успіху в роботі й виховала багато дітей, викликає не просто захоплення, а справжні овації! Серед нагороджених - багаторічна учасниця «Трояна» Неоніла Копищик, в якої тільки правнуків – 37! Донечка Галина разом із колегою й тезкою привітали маму й усіх присутніх піснею. Вшанували й Лідію Гаврильчик, яку називають ходячою енциклопедією за знання майже 200 пісень, Валентину Зінчик, відому майстриню-вишивальницю.
Моя розповідь буде неповною без конкретної статистики. Наприкінці минулого тижня голова райдержадміністрації Анатолій Остапчук, його заступники Інна Наумович і Тетяна Сухарева, керівник апарату РДА Василь Стельмах вручили посвідчення мешканкам Сарненщини, які проживають у Степані (26), Вирах (37), Селищі (55), Ремчицях (42), Тутовичах (33), Чудлі (36), Кричильську (24), Коросту (48), Великому Вербчому (14), Тинному (40)…
Марія КУЗЬМИЧ.