Опубліковано СН
Сергій ПОСТАЙЧУК живе з родиною та батьками в Тинному.
Мама, Ольга Миколаївна, працювала акушер-гінекологом, а батько, Михайло Давидович, трудився в школі 40 років учителем фізики. Сергій Михайлович навчає інформатиці школярів Тинненської ЗОШ I-III ст. з 2006 року. Не лише його вихованці займають призові місця в II етапі всеукраїнських олімпіад із базових дисциплін, а й він сам у минулому році в номінації педагогічних ідей посів третє.
Разом із дружиною Оленою ростять трьох донечок, одна з яких, Ольга, з обмеженими фізичними можливостями, потребує особливої уваги й догляду. Дитина неспроможна самостійно пересуватися. Багатодітного батька, фахівця своєї справи, поважають односельці та колеги. До нього звертаються за порадою, коли хочуть купити комп’ютер, ноутбук чи підключити Інтернет. Сергій Постайчук також і хороший господар. У хазяйстві є худоба та птиця. Чоловік любить працювати на городі, вирощувати різні сорти картоплі. Дбайливому татусеві допомагають другокласниця Софійка й 5-річна Маргаритка.
Картопля для українців ще довго буде другим хлібом, розповідає тинненський господар. А якщо вірити підрахункам Асоціації дієтологів України, то й взагалі першим. З приводу того, що бульба не належить до так званих здорових продуктів, Сергій Постайчук іншої думки. Про її різноманітні сорти, як досягти хороших урожаїв і правильно зберігати, - наша розмова з чоловіком, який про картоплю знає все.
Прикро буває, коли, заклавши на зберігання вагомий урожай, потім змушені добру половину його викидати на смітник. Чому так відбувається і як цього уникнути? Одна з причин – стан ґрунту. Якщо в землі містяться збудники бактеріальних хвороб (найчастіше через них картопля й гниє під час зберігання), то для його покращання треба сіяти білу гірчицю, олійну редьку, ярий і озимий ріпак. Кореневі виділення цих рослин пригнічують розвиток бактерій.
Важливу роль також відіграють підбір сортів і агротехніка вирощування. Наприклад, якщо бараболя перегодована азотними добривами, вона дуже погано зберігається. Копати її бажано в оптимальні строки й суху погоду. Після збирання треба витримати так званий лікувальний період, під час якого загоюються механічні ушкодження, а також можуть проявитися ознаки деяких хвороб. Після цього перебирають і кладуть у льох. До слова, продовольчу та насіннєву окремо. Останню перед цим озеленюють.
Погріб теж треба підготувати до закладки нового врожаю: побілити, просушити, можна обробити ЕМ (ефективні мікроорганізми)-препаратом. Приміщення повинно мати вентиляцію й температуру від 4 до 7 градусів тепла. Дотримуючись цих нескладних правил, завжди зможете зберегти свій урожай, радить Сергій Михайлович.
Щодо сортів, то дуже смачний і ситний Іван-і-Марія. В його основі — голландський сорт Пікассо. Він двоколірний (червоні плямки, особливо на вічках, а інша сторона бульби — біла). Дехто називає синьоочкою. Однієї ж офіційної назви немає. Уявіть, що на бульбі шкірка вкрита рожевими й жовтуватими плямами. Всередині - дуже біла, а зварена — просто білосніжна. Посадите 25 відер, восени зберете 250!
Цікавлюсь у чоловіка белароссою, про яку розповідають легенди. Так, мій знайомий, коли його попросили виорати поле з картоплею, розказував, що бульби були, як голови… Виявляється, це німецький сорт, який у народі називають біла роса чи біла роза. Хоча ні до роси, ні до троянди абсолютно ніякого відношення не має. Ранньостиглий, червоні бульби та жовтий м’якуш, непоганий на смак. Якщо вибирати між белароссою й повінню (надзвичайно ранній), то Сергій рекомендує все-таки белароссу. Повінь дуже пошкоджує фітофтора, тож потім вона гниє. У населення ж склалися свої критерії якості: якщо картопля рання, врожайна й смачна — значить, найкраща. Хоча це не завжди так. Белароссу, наприклад, вирощував не один рік, і треба сказати, що вона нестабільна. Вперше був добрий урожай, позаторік не вродила, торік трохи краще… Щось на зразок добре відомого сорту адретта, від якого вже відмовляється (теж нестабільний). До речі, насіння беларосси треба оздоровлювати.
З ранньостиглої радить дніпрянку (жовті шкірка та м’якуш). Інші — тирас і жеран. Дуже хороший середньостиглий сорт слов’янка, один iз найурожайніших у світі. Без надмірних інвестицій у вигляді органіки, мінеральних добрив спокійно забезпечує 500—600 центнерів із гектара. А якщо дати все, що передбачено технологією вирощування, то й 100 ц — не межа. Цього року в господарстві мали бульби майже по кілограму!
Думаю, кожному з читачів цікаво дізнатися, як же її таку виростити? Якщо людина не любить праці на землі, розповідає Сергій Постайчук, то марно розказувати. Та й ще багато людей опираються новим технологіям, не задумуючись над тим, що втрачають. Переконаний, що досить садити нові сорти під плуг, гублячи відразу по 50% потенційного врожаю. Нині Європа саджає картоплю при ширині міжряддя 75—90 см, а деякі сорти й на відстані між рядками 1 м 40 см.
Нещодавно в новинах показували харківського бабака Тимка, який напророкував своєчасну, але прохолодну весну. Вчені Харківського національного університету ім. Каразіна щороку з допомогою тварини, що живе на тамтешній біостанції, намагаються спрогнозувати весняну погоду. Щойно його розбудили, як він «шепнув на вушко» професорові кафедри зоології біологічного факультету Вікторові Токарському, що весна обов'язково настане через 6 тижнів.
Отож, пора купувати елітну картоплю, наприклад, сорту слов’янка. Пам’ятайте про відстань між рядками (не менше 70 см). Якщо хочете отримати бульбу промислову, то в рядку між картоплинами – 20 см. Якщо насіннєву — густіше, 10—12 см. Майте на увазі, каже молодий господар, зійшла картопелька на 5 см — одразу сформуйте гребінь. Якщо обполювати кругом — пошкоджується коренева система. У нас звикли підгортати її тоді, коли зацвітає. А це неправильно. Незаперечна істина така: чим більше ґрунту нагорнете на центральне стебло, тим більше під кущем зав’яжеться бульб. Їхній розмір залежатиме від того, які добрива внесли в землю, як захистили від жука, фітофтори.
Запитала поради в досвідченого фахівця-овочівника, як зберегти картоплю до нового врожаю непророслою. Бо часто таке трапляється, незважаючи на те, що в льоху холодно. От і доводиться обламувати паростки по декілька разів. І яка ж якість картоплі після цього?
Якогось єдиного рецепту, каже практик, немає. Щоб вона менше проростала, її треба добре просушити на сонці, а потім протримати декілька діб у затінку, на холодній земляній або цементній підлозі, перед закладанням до льоху. Дуже важливо, щоб він був не сирим, продезінфікованим і, як уже говорив, добре вентилювався. Не можна відгороджувати місце, відведене для картоплі, насипаної навалом, суцільною перегородкою із дошок або інших матеріалів. Треба забезпечити доступ повітря до бульб не лише зверху, а й з усіх боків. Декотрі городники миють їх перед закладанням, аби зменшити можливість швидкого проростання. Помиті та висушені складають у ящики. Знищенню хвороботворних бактерій сприяє посипане між бульбами подрібнене сухе листя червоної горобини чи мох-довгунець.
Інші вважають, що картопля, викопана занадто рано, зберігається ненадійно й проростає швидше за ту, що цілком визріла. Бульби, що пройшли загартування світлом перед закладанням у льох (від 7 до 10 днів), менше схильні до хвороб.
Насамкінець хочу сказати, шановні читачі, що наші предки ще не повністю і не до кінця розпізнали картоплю, не всі лікувальні властивості цього овочу випробували. Та одне достеменно відомо вже зараз - картопля з правіку наша годувальниця й рятівниця. Коли вона є вдома, жодна біда не страшна.
Марія КУЗЬМИЧ.