Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Доярка. Це слово прийшло до нас із древньої Індії, а означає воно «годувальниця». Добре і правильне слово.
А жінки, які працюють доярками, великі трудівниці. Завдяки їх нелегкій копіткій праці, маємо на столі смачні та корисні молочні продукти: сметану, сир, ряжанку, йогурти… Однак щодня смакуючи ними, майже ніколи не замислюємося над тим, як саме у сільгосппідприємствах відбувається збір молока, з якого їх виготовляють. А цими днями, завітавши в СГПП «Маяк», побачили, як проводить свій трудовий день доярка з багаторічним стажем Людмила ПАНАСЮК. За день вона надоює майже 500 літрів молока, а влітку понад 700.
…Спить село, лише де-не-де засвітилося у вікнах. Це просинаються доярки. На годиннику 4 ранку. Людмила Василівна, швидко зібравшись, поспішає на зупинку. В таку рань навіть часу не затрачає на те, щоб підбадьоритись чашечкою кави, головне – не запізнитись, ось-ось під’їде автобус, який тричі на день підвозить працівників на ферму. На вулиці прохолодно й свіжо, та ледь прокривши двері корівника, почули фермський дух – запах силосу і гнійної маси. «Підйом, підйом» - промовляє жінка, проходячи повз корів, і довгі ряди чорно-рябих піднімаються, задзвенівши ланцюгами та дружно мукаючи. Накинувши робочий халат, береться зішкрібати в транспортер підстилку. Робочий день розпочався.
Завфермою Олександр Мельник теж не забарився, добре знає свою роботу, а тим паче доярок.
- У вересні наша Люда була кращою, надоїла 12445 тонн молока, а в жовтні - 10603, - ділиться здобутками завідуючий фермою. На що Людмила Василівна скромно посміхається. Стомилась. Уже почистила ясла, насипала нових кормів, налила свіжої води, попідмітала коридори, тож саме час доїти. Набравши у відро теплої води, взялася мити вим’я корів, потім піднесла доїльні апарати, які працюють з допомогою вакуумної системи. «Квіточка, Ласунька, Криворіжка, Ворона», - робить перекличку чорно-рябих, а у відповідь лунає звичне «му-у-у-у-у». Так корови відзиваються на голос господині. Жінка ніколи не починає доїння, поки не поговорить з кожною, не погладить боки. Корови, каже, розумні тварини, люблять турботу й ласку. Доглядає 40 чорно-рябих, нині доїть 33, інші 7 – у запуску. Тож роботи вистачає на декілька годин, адже потрібно не лише видоїти кожну, а й віднести в молокоблок все зібране молоко. Та півлітри все ж залишає, щоб погодувати телятко, яке стоїть поруч у спеціально облаштованому телятнику. Коли має ще вільну хвилину, чистить корів, це теж справа не проста. Якщо тварина сильно забруднена, потрібно спершу полити теплою водою, а потім тільки чистити.
…Вранішнє доїння закінчується о восьмій. Насипавши під чорно-рябих свіжої тирси, Людмила Панасюк поспішає додому, де на неї чекають 4 діток, ще 2 навчаються в Рівному. Потрібно приготувати сніданок й обід, попрати одяг, поговорити про насушні плани. А о 13.00 - знову на ферму, розпочинається обіднє доїння, вечірнє - о 19.00, з якого повертається додому о 22.00, стомлена, але задоволена. І так уже багато років. Та дякує Богу, за кожен день.
Без сумніву, жінки, які трудяться на фермі, заслуговують найбільшої шани й поваги. Витримати графік бодай одного робочого дня доярки для офісного працівника – справа нелегка. У редакцію газетярі повернулись з гарним настроєм. Приємно, що в нашому районі є такі славні сільсгосппідприємства, де працюють трудолюбиві, скромні люди, які сумлінно дбають про інших. Їх мозолисті руки заслуговують золотих нагород, бо поки працюють вони, ми ніколи не забудемо смак натурального молока.