Портрет Великого Кобзаря був у кожній хаті

У 1990 році фотокореспондент районної газети «Будівник комунізму» Петро Радчук разом із онукою Марією завітав у Сарненський будинок дітей і молоді. Приніс у краєзнавчий музей портрет Тараса Шевченка, вишитий нитками муліне ще його бабусею.

До речі, в 60-х зображення Великого Кобзаря було в кожній хаті. Вручив його зі словами: «Хочу, аби моя внучка відвідувала народознавчий гурток, що передував створенню музею. І щоб цей музей став духовним джерелом для дітей нашого міста».
Так і сталося. Першими експонатами, розповідає Анастасія Волошина, яка відповідає за роботу музею, стали побутові речі домашнього вжитку селян із Великого Вербчого, Кричильська. Згодом створили пошуковий загін, з яким їздили не лише по населених пунктах Сарненського, а й Дубровицького, Рокитнівського, Березнівського, Зарічненського районів. Коли ж відзначали 50-ліття БДМ, виникла нагальна потреба дізнатись про його історію. Тоді й почали проводити дослідження в місті Сарни. Взагалі Будинок піонерів (осередок) заснувала в 1949 році Марія Гільман біля кінотеатру по вулиці Миру. Тоді хлопці й дівчата розчищали районний центр від руїн.
Унікальні речі знайшли на горищі будинку пана Юзьо (в майстерні по вулиці Миру). Серед них ліхтарик, з яким виходив черговий залізничної станції до потягу, чайник, в якому кип’ятили воду на вогнищі залізничники, та дзвіночок, що сповіщав про наближення поїзда. Батько пана Юзьо мав торгову лавку на вулиці Просвіти, тож залишились і ваги. Учасник Великої Вітчизняної війни, вчитель Сарненської ЗОШ № 4 І-ІІІ ступенів Петро Зіноватий найдорожчі для нього речі, які придбав за першу вчительську зарплату: етажерку, радіолу, що й досі працює, фотоапарат і багато книг - передав також музею. Привертає увагу сорочка часів княжої доби, яку подарувала дружина художника зі Степаня Бориса Чуприни. Чоловік навчив культуролога за фахом Анастасію Волошину читати візерунки. Виявляється, кількість вишитих хрестиків на виробі свідчила про величину удільного князівства.
У колекції музею, якому у 2005 році присвоїли звання зразкового, - 70 рушників з населених пунктів Сарненщини. Вони розміщені на дерев’яному обриштуванні, змайстрованому батьками дітей, які відвідують заклад. Але є один рушник-оберіг із Володимирецького району, якому понад 200 років. Характерним є той факт, що вишитий він на серпанковому полотні, якого не було навіть у Степані, використовували його тільки на великі рокові свята. Передала для музею святиню Анна Савчук (1907 року народження).
Цікавою для бджолярів є перша саморобна (з соломи) роївниця ще панських часів з села Мочулище Дубровицького району. Її отримала в спадок від дідуся Юлія Андрєєва. А завдячуючи отцю Володимиру, настоятелю Свято-Покровського храму міста Сарни, в скарбниці історії рідного краю з’явились псалмоспіви та церковні книги й начиння кінця 19 століття, що потрапили в доротицьку церкву з Луцької єпархії. Скажімо, навіть спеціалісти не можуть визначити точний вік ікони Божої Матері (вважають, що 18 століття), яку жодного разу не реставрували.
Сприяє розвитку музею методист БДМ Галина Бікус, яка була ініціатором його організації, передала сюди колиску й дерев’яне ліжечко свого сина. Окрім того, допомагають методично головний спеціаліст відділу освіти РДА Олена Куришко, методист із виховної роботи науково-методичної установи «Сарненський районний методичний кабінет» Сарненської районної ради Світлана Коркош, завідувачка Сарненським історико-етнографічним музеєм Раїса Тишкевич.
Побували тут делегації з Польщі, республіки Білорусь, Росії, Канади, Франції, відвідують випускники закладів освіти, про що свідчать записи в книзі відгуків. Залюбки розповідають про нього й приносять раритети своїх прабабусь гуртківці Ілона Мулявко (Сарненська ЗОШ № 4 І-ІІІ ступенів), Іванна Галащук, Софія Тарасюк, Денис Мосійчук, Анна Балдинська, Аліна Брик, Надія Крупко (Сарненський НВК «Школа-колегіум» імені Т.Г. Шевченка). Активні пошуковці беруть участь у всіх музейних заходах. Їхня ж наставниця Анастасія Волошина завдячує своєму дідусеві Василю Босому, який навчив її не тільки читати старослов’янською мовою, а й збирати фольклор і записувати його, прищепив любов до народної творчості.
До речі, саме від Василя Васильовича (свого прадіда) в душі відомого земляка - дитячого письменника Василя Титечка - зародилась перша іскорка поліського гумору. Член Національних спілок журналістів і письменииків України за збірку казок «Горде левеня» (2012 р.) нагороджений премією імені Леоніда Куліша-Зіньківа, заснованою районною державною адміністрацією у 2010 році з метою увіковічення пам’яті українського поета й прозаїка.
Уже зовсім небагато часу відділяє нас від особливої події в житті сарненців і всього світового українства - 200-річчя від дня народження видатного поета Тараса Григоровича Шевченка. 2014 рік Указом Президента України оголошений Шевченковим. Глава держави поставив завдання залучити до підготовки відзначення 200-літнього ювілею всю громадськість, адже це є національний проект усього суспільства. Він наголосив, що вшанування постаті генія повинно стати не разовою акцією, а напруженою роботою, яка має його консолідувати.
У рамках підготовки до святкування знаменної дати та з метою вивчення життєвого шляху й творчої спадщини Кобзаря, на Сарненщині проходить районна естафета від села до села «В його слові наша сила, і правда, і воля». «Сарненські новини» також прагнуть широко висвітлювати тему Шевченкіани. Тож Сарненщина й сарненці й надалі залишаються найактивнішими учасниками загальнонаціонального державного свята - 200-річчя від дня народження Т.Г. Шевченка. Й серед них – зразковий краєзнавчий музей Сарненського будинку дітей і молоді.
Марія КУЗЬМИЧ.