Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Спілкуватися із соціальним робітником районного територіального центру Людмилою МОМОТ – одне задоволення. Скромна, щира й відверта в розмові, комунікабельна, вона відразу викликає симпатію та повагу.
Мимоволі подумалося: як директор колективу Лариса Малецька вміє так вдало підбирати у свою трудову родину відповідальних, співчутливих і відданих нелегкій справі фахівців? Адже працювати зі своєрідним контингентом підопічних ох як складно.
Кожен – своєрідна особистість, а коли врахувати, що часто-густо доводиться боротися з їх самотністю, невиліковними хронічними недугами, що на старість обростають сніговим шлейфом. А як додати старечі нестриманість, нервовість? Як з такими налагодити контакт? Людмила ж уміє. Ще й як!
Що на першому місці в неї – виділити важко. На одному рівні, певно, і стриманість, і терпіння, і співчуття з переживанням і готовністю (хоч би як там склалося) втішити «свого» чи «свою» стареньку чи старенького, вислухати, розважити. Незважаючи подеколи й на свій власний час.
Чим довше розмовляла з Людмилою, переконувалася, що вона саме з тих, хто, як кажуть, узявся за гуж, не ремствує, що не дуж. Думаю, все-таки найперше для неї висока відповідальність. Бо має за плечима чималий життєвий багаж, бо самостійно впевнено торує лабіринтами долі.
По закінченню Рівненського кооперативного училища за направленням працювала за фахом в одному з сіл Дубровицького району. Подобалося стояти за прилавком, обслуговувати людей. Вийшла заміж. Коли народився Максимко, довелося розпрощатися з роботою. Згодом попросилася на аудієнцію до Лариси Малецької. Поспілкувавшись із жінкою, директор прийняла тверде рішення: «Приходь!». І не помилилася.
Ось уже декілька років підряд Людмила, як мовиться, з честю виправдовує довір’я. Де мешкає Галина Єрмейчук – на вулиці Бегми, а де Ірина Гінцяк – провулок Миру, Лариса Павлюк – по вулиці Челюскінців, а Наталія Синюта - по вулиці Шота Руставелі, та соціальний робітник не скаржиться. Таке незвичне її робоче місце. Обслуговує 10 стареньких, і знає про кожного все до дрібниць. Вивчила характери, звички, побажання. Приміром, сестри Євгенія та Галина Єрмейчуки жили разом. В Євгенії, правда, дві дорослі дочки мешкають за кордоном. Тож Людмила опікувалася Євгенією, як кажуть, до останніх днів її життя.
Що доводиться робити Людмилі? Допомагає бабусям прибирати домівки, порядкувати на подвір’ї, купувати ліки. До всього, цим не обмежуються старання соціального робітника. Почасти залишається в стареньких, аби розважити їх, втішити, наче малих дітей.
- А як же інакше? - з теплом ділиться Людмила, – коли вони такі немічні й, більше того, самотні.
Людмила розповідала, як шкодувала Василя Пацука, що проживав по вулиці Гоголя, коли вперше переступила поріг його затишної домівки. Хворий чоловік, інвалід Великої Вітчизняної війни, охоче розповідав про себе, з розумінням ставився до гості. Роки й хвороба раптово забрали його з життя. А доля вділила йому 96 років…
Поспішає соціальний робітник на вулицю Чорновола до Ганни Кочіної. Колишня медсестра, акуратна, добродушна, терпляче чекає свою благодійницю. Хоча по черзі піклуються про неї дочки-пенсіонерки. Одна з них мешкає в Кузнецовську, інша – в райценті. Та за графіком до старенької навідується й Людмила. Бажана гостя вона й у Віри Коломийцевої та Марії Івашиної, які мешкають на вулицях Червоноармійська та 1 Травня. І дров, і води їм внесе, сходить у магазин, за ліками в аптеку. Частенько затримується в них подовше, тож подеколи і не вкладається в складений графік. Відвідує своїх стареньких у понеділок і четвер або вівторок чи п’ятницю.
Здавалося б, середа вільна, але Людмила Миколаївна з відповідними довідками відкриває кабінети в управлінні з експлуатації газового господарства щодо нарахування субсидій, дільниці «Рівнекомуненерго». А скільки треба довідок зібрати – наче білка в колесі крутиться, подумала. Такі вже маємо реалії життя, куди не кинь – ні дня без проблем і біганини. І те, що не тільки Лариса Малецька задоволена стараннями Людмили Момот, а й її підопічні, ще раз засвідчує, що жінка на своєму місці, отримуючи добрі слова за старання.
Раїса БРИЧКОВА.