Опубліковано СН
На запитання про свої захоплення Марина ШЕРСТЮК, упевнено відповідає: «Моя робота»… І це щира правда, адже саме про таких, як вона, у народі кажуть: «Живе своєю працею»…
Кожна молода людина, йдучи в доросле життя, прагне знайти професію за покликанням. Вдалий вибір – запорука того, що не марно проживеш вік, натхненно працюватимеш й отримуватимеш від свого заняття задоволення. Зробиш помилку - й одразу відчуєш, як тебе огорне почуття, що займаєшся не своєю справою. Зараз, напевно, вже ніхто й не згадає, коли вперше в Марини (а саме так її кличуть з дитинства) виникло бажання присвятити своє життя її величності кухні. Однак для всіх очевидно, що вона вчасно зрозуміла своє покликання й сказала собі: «Це - моє».
У 1956 році, коли дивовижний, наповнений неповторним запахом малини вересень упевнено крокував по землі, у селі Антонівка сусіднього Володимирецького району в сім’ї Миколи та Васси Троцюків народилася дівчинка. У затишному сімейному колі минуло її дитинство - неймовірний час, коли світ здається великим, проблеми - маленькими, а вона – улюблена Маринка, яка відчуває себе в центрі Всесвіту. У щоденній турботі батьки навіть незчулися, коли їх весела донечка з тоненькими кісками стала дорослою зеленоокою красунею з довгою русою косою. За плечима залишилися бурхливі шкільні роки, а попереду…
Що буде попереду, Марина Шерстюк уже добре знала – вона стане кухарем. Адже немає такого місця, де люди не користувалися б послугами кашоварів, а їй так хотілося втілити в життя дитячу мрію - смачно нагодувати цілий світ. Тому майже одразу після закінчення школи пішла працювати. Її трудовий шлях розпочався в жовтні 1973 року з Рівненського комбінату громадського харчування, де вчорашня випускниця Антонівської десятирічки мозолилася кухонним працівником їдальні.
Марина швидко зрозуміла: щоб стати гарним кухарем, треба багато чого знати й чимало вчитися. Саме тому спочатку вивчала кулінарне мистецтво в Рівненському професійному торгово-кулінарному училищі, а згодом, працюючи поваром Сарненського комбінату громадського харчування, продовжила відкривати для себе всі секрети приготування їжі в Рівненському технікумі радянської торгівлі.
Саме з Сарненського комбінату громадського харчування дівчину направили в селище Клесів, де незабаром і познайомилася з молодим і перспективним місцевим парубком Сергієм, механіком автотранспортного цеху 472 Клесівського комбінату нерудних копалин (ТОВ «Клесівський кар’єр нерудних копалин «Технобуд»). І ось уже майже 35 років пліч-о-пліч разом - удома й на роботі. У червні цього року Марина Миколаївна та Сергій Миколайович святкуватимуть полотняне весілля.
Як швидко біжить час! За плечима вже понад 40 років невтомної щоденної праці на користь людей. Від кухонного працівника до завідувачки їдальнею, від механіка до головного інженера одного з найбільших підприємств регіону – ТОВ «Клесівський кар’єр нерудних копалин «Технобуд». Саме таким, гідним наслідування, є життєвий шлях подружжя Шерстюків.
Упродовж уже майже 20 років Марина Миколаївна щоденно піклується про те, аби приємно здивувати смачними й оригінальними стравами працівників багаточисельного підприємства (2013 рік – 587 осіб). У це важко повірити, але вона знає кулінарні вподобання майже кожного з них. Та й гості, партнери й клієнти виробництва, серед яких чимало й іноземців, смачно попоївши, неодноразово високо оцінювали майстерність цієї жінки.
Незважаючи на зайнятість, Марина Шерстюк встигає всюди й скрізь. Закохана в поліські ліси, без неї не обходиться жоден сезон збирання лісових ягід, особливо грибів.
Скромна, порядна, добра, щира, вірна та віддана, уважна й тактовна, звичайна українська жінка, яка найбільше цінує щирість і доброту, з почуттям гумору – усі ці слова про неї. Проте, без сумніву, основною рисою її характеру є неймовірна працьовитість (недарма ж народилася під знаком Діви). Завдяки власним позитивним діловим й особистим якостям Марина Миколаївна заслуговує на вдячність і шанобливе ставлення оточуючих. Тож коли на підприємстві почали обговорювати кандидатури для участі в щорічному районному конкурсу «Жінка року», то, беззаперечно, зупинились саме на ній.
Марія КУЗЬМИЧ.