Природа тут дихає спокоєм…

На початку липня на Сарненщину завітала когорта шанованих вчених, викладачів і студентів з наукових, природоохоронних установ і престижних вузів України, які своє життя присвятили вивченню та збереженню рідкісних, зникаючих видів рослин і тварин. Саме тут, у чарівному куточку Західного Полісся, відбулася міжнародна науково-практична конференція «Природа Полісся: дослідження та охорона».

Приурочили її 15-річчю Рівненського природного заповідника та 10-річчю Рамсарського угіддя «Торфово-болотний масив Переброди». Всього 168 представників України, Білорусі, Польщі та Словаччини зголосилися взяти в ній участь, з них 137 подали наукові праці до тематичного збірника, а 51 приїхали в Сарни, щоб безпосередньо представити свої доповіді для загального обговорення. Привітати шанованих гостей завітали й перший заступник начальника обласного управління лісового господарства Сергій Івашинюта та заступник директора департаменту екології та природних ресурсів ОДА Олександр Чабанюк. Впродовж трьох насичених різноманітними подіями днів учасники заходу не тільки плідно працювали, а й знайомилися з гостинними поліщуками та побували в чарівних, унікальних куточках заповідної зони. Звичайно, за такий короткий час не можна навіть об’їхати всю площу заповідника, але вдалося відпочити на березі Білого озера та пройти еколого-пізнавальними стежками «Білоозерські бори» (Володимирецький район) і «Сира Погоня» Більського лісництва (Рокитнівський район).

Заповідник - лабораторія природи
Відремонтованими, прибраними приміщеннями, вже готовими до нового навчального року зустрічав гостей ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей», на базі якого проходили більшість заходів конференції. Його керівник Микола Морозюк з гордістю повідав присутнім віхи становлення одного з найстаріших професійно-технічних закладів країни, де вже понад століття здобувають такі потрібні суспільству професії юнаки та дівчата. До того ж, за результатами щорічного обласного рейтингу ДПТНЗ «Сарненський професійний аграрний ліцей» визнали кращим в області у 2013 році, а його випускники успішно трудяться в багатьох галузях економіки країни.
Василь Бачук, директор Рівненського природного заповідника, подякував за гостинність очільнику та всьому колективові аграрного ліцею й розпочав роботу конференції, насамперед ознайомивши всіх із діяльністю установи.
Очолює установу вже 12 років. До цього обіймав відповідальну посаду в одному з лісових господарств регіону. Тому робота не була для нього незнайомою. Ініціативний, непосидючий керівник перш за все взявся зміцнювати матеріально-технічну базу, а головне – підбирати колектив однодумців, професіоналів, здатних вирішувати найскладніші завдання галузі. Ставку зробив на молодих фахівців. І не помилився. Заступник з наукової роботи Ростислав Журавчак, науковий співробітник Михайло Франчук цілком виправдали його сподівання. Свого часу успішно закінчивши вищі навчальні заклади, працюють ефективно й творчо. А Михайло Химин, заступник директора з наукової роботи ННП «Прип’ять-Стохід», відзняв унікальні матеріали про флору та фауну заповідника, неповторну красу його лісів і боліт, за якими створили три документальні фільми. Пригадує, як досліджував гадюк біля озера Сомине, замешкався й одна з них його вкусила.
- Спільними зусиллями нам вдалося значно підвищити ефективність охорони природи та наукових досліджень на території Рівненського природного заповідника, - розповів його директор. - Якщо на початку існування установи мали лише 4 кімнати в орендованому приміщенні, гостро не вистачало спеціалістів та техніки, то нині люди працюють в окремих кабінетах із зручними робочими місцями, обладнаними комп'ютерами. Налагоджена система радіозв'язку між лісництвами та центральною конторою, встановили дві системи відеонагляду за масивами. Лісництва укомплектовані технікою, а працівники забезпечені форменим одягом.
Рівненський природний заповідник, один із найбільших в Україні, займає площу понад 42 тисячі гектарів і розташований на території чотирьох районів: Сарненського, Володимирецького, Дубровицького й Рокитнівського. До того ж, межує із Волинською та Житомирською областями та Білоруссю. Тут унікально поєднуються болотяні, озерні та лісові природні комплекси Західного Полісся. Створили ж його із чотирьох окремих ділянок, які ще з 1984 року мали статус заказників загальнодержавного значення: ландшафтний «Білоозерський», загальнозоологічний «Перебродівський», ботанічний «Сира Погоня», гідрологічний «Сомино». Та неможливо словами описати красу цього куточка країни, а залишок системи Пінських боліт – чи не єдине місце проживання рідкісних і зникаючих видів тварин. До речі, на землях заповідника можна побачити декілька десятків видів тварин, що тут мешкають, і рослин, занесених до Червоної книги України. Зустрічаються й такі, що занесені до міжнародних списків рідкісних і зникаючих тварин світу. Про роботу з їх збереження Василь Бачук може розповідати годинами. А діяльність свою ведуть за трьома великими напрямками: охоронний, науковий та еколого-освітній. За кожен із них, зазначив керівник, відповідає окремий підрозділ. Мабуть, найважчий у фахівців відділу державної охорони природно-заповідного фонду. Як зауважив Василь Анатолійович, один майстер лісу оберігає 880 га (що досить багато) від незаконних порубок і полювання, пошкодження чагарників і дерев тощо. А ще – профілактичні протипожежні заходи, локалізація й гасіння лісових і торфових загорянь. Всі ці непрості обов’язки виконують всього 70 працівників. Але їх роботою керівник задоволений, адже вдалося разом із правоохоронцями та владою навіть зупинити на території заповідника незаконний видобуток бурштину. Вилучені мотопомпи, яких було понад шість десятків, іншу техніку здали правоохоронцям. «Заповідник - лабораторія природи, - каже фахівець, - а ми тільки спостерігаємо й оберігаємо її».
За останні п’ять років розширили наукову і творчу співпрацю із науково-дослідними та природоохоронними установами України, інформував Василь Бачук. Наприклад, працівники наукового відділу разом із фахівцями Поліського філіалу УкрНДІЛГА завершили комплекс досліджень радіоекологічного стану болотних масивів і лісів заповідника, з Інститутом екології Карпат НАН України здійснили популяційні дослідження стану рідкісних видів рослин, а з Науково-екологічною фірмою «Світ птахів» провели серію робіт із вивчення фауни хребетних, створили атлас гніздових птахів одного із масивів заповідника… Виявили 52 види рослин і 73 - тварин, занесених до Червоної книги України. Тут зареєстрували найвищу для України щільність гніздувань журавля сірого, лелеки чорного та сови бородатої, що свідчить про хороші умови для успішного проживання та розмноження цих рідкісних птахів. Нещодавно вагомою подією стала знахідка гнізд підорлика великого – хижака, що має високий міжнародний природоохоронний статус. Нині це єдині відомі місця його гніздування в Україні. Загалом за останні п’ять років інвентарний перелік флори та фауни заповідника поповнився на 20% (до 1120 видів рослин, мохів, лишайників і грибів та понад 1150 тварин).

Біле озеро – перлина Полісся
Але, як кажуть, краще один раз побачити, ніж сто – почути. Тому й програму конференції склали так, щоб її учасники змогли насолодитися красою Західного Полісся. Першого дня відправились у Володимирецький район, щоб пройти еколого-пізнавальною стежкою «Білоозерські бори» (протяжністю 4,5 км, із яких здолали 3) та вийти до Білого озера, яке оточують рідкісні рослини - лікоподієла заплавна, цмин пісковий і росичка круглолиста, що ловить своїми чутливими волосками комах.
Декілька років назад, розповів директор заповідника, тут була страшна пожежа - горіло болото. Дивитись навіть було страшно, адже вогонь ішов валом. Впевнений, що сталося лихо через людську недбалість. А місцевість ця надзвичайно гарна. З одного боку – хвойний ліс, а через дорогу – змішаний, за ним – болотний масив Коза Березина льодовикового походження, що займає площу до 2 тисяч гектарів. Через нього протікає річка Березина, що й дала йому назву. Серед болота облаштували оглядовий майданчик. Ростислав Журавчак показав журавлину, що розсипала навкруги свої ще зовсім зелені ягоди, червонокнижні рослини, назву яких латинською годі й запам’ятати. Звернув увагу на сосни, що ростуть у болотній місцині, і їх побратимів, що на сухій землі, де вони значно вищі й краще розвинуті. Полюбляють тут селитися, сказав, чорні лелеки. Зізнався, що родом із Прикарпаття, але і його зачарувала краса поліської природи.
А науковці, студенти, які тут проходять практику, жваво обмінювалися думками та ділилися враженнями від побаченого. Ось хлопчина зрадів, спіймавши жабку. На запитання відповів, що навчається в Києві, а тут із друзями досліджують морфологічні аномалії розвитку жаб…
Лісова прогулянка принесла хвилини справжнього задоволення від спілкування з вченими, які залюбки відповідали на запитання щодо рослин, яких зустрічали тут, а ще раділи неочікуваному відпочинку, насолоджуючись чистим повітрям і неповторними краєвидами. Любителі тихого полювання не пішли б звідси з порожніми руками: прямо понад дорогою росли лисички, білі гриби. Поласували й чорницями… Дехто не стримався, й скупався в чистій і прозорій воді Білого озера, що має цілющі властивості. Хоча того дня погода не зовсім сприяла цьому. Тож у Сарни поверталися стомлені та щасливі. А наступного дня всіх чекала справжня наукова робота.

Зберегти те, що створила природа
Поділившись на секції: організація та функціонування природоохоронних територій Полісся; структура, стан і вивчення природного середовища Полісся; рослинний світ; тваринний світ; еколого-освітня діяльність і туризм в умовах Полісся, – учасники конференції представили змістовні та цікаві доповіді, що відображали актуальні питання природи Полісся. А результати досліджень (102 статті) ввійдуть у збірник наукових праць міжнародної науково-практичної конференції «Природа Полісся: дослідження та охорона», що вийде на 680 сторінках. Його по праву можна назвати Енциклопедією Полісся. Це вже друге об’ємне видання. Як розповів Василь Бачук, у червні 2009 року з нагоди 10-річчя РПЗ також провели науково-практичну конференцію, матеріали якої опублікували в збірнику «Збереження та відтворення біорізноманіття заповідних територій». Це - 170 наукових праць - від загальнотеоретичних розробок у галузі екології та заповідної справи до конкретних наукових досліджень на природно-заповідних територіях різних регіонів.
Підсумовуючи теоретичну частину конференції, Василь Бачук наголосив на важливості проведення таких заходів, адже направлені вони на збереження навколишнього природного середовища. Ростислав Журавчак зачитав резолюцію, а далі разом обговорили її та внесли доповнення. Ігор Гопчак, доцент кафедри водогосподарської екології, гідрології та гідравліки Національного університету водного господарства та природокористування, зокрема, зазначив на необхідності дослідити озеро Біле, що в селі Хміль, щоб зберегти його. Адже там заготовляють торф, що загрожує унікальності водойми. Говорили й про створення національного природного парку «Нобельський» на території Зарічненського району Рівненської області. Олександр Трофимчук, професор, заступник директора з наукової роботи Інституту телекомунікацій та глобального інформаційного простору НАН України, свого часу досліджував озеро Нобель і може розповісти про нього багато цікавого, як і про інші голубі плеса України. Одностайно прийняли звернення до міністра екології та природних ресурсів України з проханням прискорити роботи зі створення НПП «Нобельський». Зійшлися поважні вчені на думці про доцільність створення транскордонного біосферного резервату «Прадолина Прип’яті» на основі масиву Переброди, що має статус водно-болотного угіддя міжнародного значення, і Республіканського ландшафтного заказника «Ольманські болота», що сприятиме розвитку міжнародного співробітництва та координації природоохоронної діяльності. Яків Дідух, член-кореспондент Національної академії наук України, зауважив, що цьому питанню приділяє велику увагу ЮНЕСКО. До речі, Яків Петрович є членом Національного комітету з програми ЮНЕСКО «Людина і біосфера», міжнародних асоціацій JAVS та JAPT і науковим куратором міжнародної програми «Створення ТБР «Західне Полісся» та екологічної мережі в Поліссі», яку виконують у межах білорусько-польсько-української співпраці. В Європі до цього проекту ставляться дуже позитивно, тож на його втілення можна отримати й донорське фінансування.
Поділився Яків Петрович своїми враженнями від перебування в Сарнах та проведення конференції:
- Як уродженець Рівненщини, завжди підтримую такі заходи, намагаюсь допомогти землякам. Тут дійсно збережена природа, є великі перспективи розвитку заповідної зони і потрібно думати, як їх реалізовувати. Помилково думати, що в громад відбиратимуть якісь площі, не пускатимуть місцевих мешканців у ліси й ін. Зараз в Європі прагнуть якомога більше громадян залучити до природоохоронних заходів. На Поліссі ж, наприклад, варто зберегти ягідники, яких хоча й багато, але вони поступово зникають, як і журавлинні запаси країни, ліси. Необхідно проводити моніторинг, думати як впливатиме на це зміна клімату. Вважаю, що якраз Рівненський заповідник те місце, де дуже багато всього можна зробити. А для цього потрібні кваліфіковані кадри та серйозне фінансування. Фахівцям же РПЗ щиро зичу успіху в їх праці.
Підтримала іменитого колегу й Оксана Головко, начальник відділу наукової, еколого-освітньої роботи та рекреаційного благоустрою НПП «Дермансько-Острозький». Свою наукову роботу вона розпочинала саме на Сарненщині, в Рівненському природному заповіднику:
- Проведення таких конференцій, що стосуються тематики досліджень природного фонду, надзвичайно необхідне й актуальне, оскільки Рівненський природний заповідник – єдиний, де збережена територія Полісся північної частини Рівнещини, а НПП «Дермансько-Острозький» - південної. Тому дуже важливо звертати увагу громадськості та наукових кіл, освітян на проблеми збереження й охорони природи Полісся. За Сарнами деколи сумую, бо це надзвичайно гарне місто, чарівний поліський край і маємо зробити все, щоб він не зник з карти України, а ще багато століть радував прийдешні покоління своєю неповторною красою, приносив тільки користь його жителям.
Впевнена, що так і буде. Але без допомоги громадськості, влади науковим працівникам Рівненського природного заповідника досягти цієї мети буде непросто. Тому не можна залишатися байдужими, нищити й захаращувати непотребом ліси, береги озер і річок. Адже ніхто з нас не захоче присісти на галявині з купами викинутих пляшок, кульків і недоїдками, що частенько можна побачити навіть у заповідній зоні. Існує страшна загроза перетворити на величезний смітник всю планету. І тоді не почуєте, як співають у ранковій тиші, пробуджуючись, лісові птахи, не нап’єтесь чистої джерельної води, не побачите, як невгамовні мурашки будують собі житло, не дізнаєтесь, як трава бореться за виживання з кремезними деревами…