Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
У 70 роках минулого століття провели дослідження з лікування сміхом, які дали несподівані результати.
Виявилося, що пацієнти, що мали оптимістичний настрій і сміялися довше й частіше в порівнянні з іншими, легше переносили свої хвороби й швидше одужували. У чому ж полягає цілюща сила сміху? Відповідь на це запитання знає Василь УХОВ, родом із Дунаєвецького району, що на Хмельниччині.
Декілька років тому він потрапив у Сарни й випадково, стоячи в черзі, привернув до себе увагу працівників КП «ТРК «Полісся». Вони одразу запросили веселого, комунікабельного чоловіка в студію, аби познайомити з ним радіослухачів. Минулого тижня Василь Олексійович завітав до редакції «районки». Незважаючи на те, що в працівників був напружений газетний день, вони із задоволенням послухали його іскрометні гумористичні вірші, які 68-літній гуморист читав напам’ять.
Його твори друкували «Подільські вісті» й «Подільський кур’єр», журнал «Українець». Адже переконаний, що найрідніше для кожного українця – байка, епос, Леся Українка… А написана ще у 2000 році сатирична поезія «Московська ностальгія», коли замість Гімну України Йосип Кобзон заспівав шлягер-сум за Радянським Союзом, ніби перегукується з останніми подіями. Як відомо, Міністерство закордонних справ Латвії внесло до чорного списку осіб, яким заборонений в’їзд у країну на традиційний музичний фестиваль «Нова хвиля», імена трьох діячів російської культури. Серед них і Йосип Кобзон. За повідомленням Міністерства, рішення пов’язане з висловленою артистами позицією у зв’язку з приєднанням Криму до Росії та щодо подій в Україні. В Юрмалі був запланований творчий вечір співака. До речі, у 2003 році Латвія вже вносила Йосипа Кобзона в чорний список з офіційним формулюванням «загроза державній безпеці та громадському порядку».
Василь Ухов, за яку б тему взявся, влучає просто в ціль. От, скажімо, хоча б його вірш «До НАТО, панове, до НАТО», якого нещодавно друкували «Сарненські новини». Написаний він ще 2009 року, а актуальності не втратив і донині.
За фахом – агроном, закінчив сільськогосподарський технікум на Тернопільщині. Потім служив зв’язківцем у військовій частині. Це тепер він може похвалитися, що гарно виглядає на свій вік, бо не палить і не зловживає алкоголем. Цитує з цього приводу Льва Толстого, який називав хміль «добровольным сумасшествием». А тоді дехто вважав його білою вороною. Натомість Василь Олексійович розмірковує про осмислене життя.
Коли ж тяжко захворів, сам себе лікував голодуванням (схуднув на 13 кілограмів), обливався холодною водою. З військової частини Василя Ухова звільнили за власну думку. Бачте, насмілився заступитися за академіка, тричі Героя Соціалістичної праці, лауреата Ленінської та Сталінської премій, якому була присвоєна Нобелівська премія миру, визнаного науковим авторитетом у колах «секретних» фізиків Андрія Сахарова. Академік зі сцени на першому Всесоюзному з’їзді народних депутатів посмів (1989 рік!) публічно виступити із засудженням совєтської агресії в Афганістані й розповісти про те, як командування наказувало знищувати ударами з повітря поранених своїх же солдатів, які були оточені й могли потрапити в полон. Василь Ухов переконував колег, що Андрію Сахарову не потрібен літак, аби втікати з країни за кордон. Тож і поплатився роботою за вільнодумство.
Нині Василь Олексійович насолоджується життям з онуками, яких має четверо. Вдосконалює свою майстерність на творах Степана Руданського, Павла Глазового. Залишаючи редакцію, повеселив іще однією гуморескою:
На екзамені професор студентку питає,
Яких польських письменників вона добре знає?
А та лоба собі морщить так, ніби мудрує?
- Та ж Міцкевич, - підказують, - і вона те чує.
Відповіла, що сказали, думала, вже досить,
А професор його ім’я ще назвати просить:
«Щоб полегшити питання, прошу пригадати,
Ім’я першого мужчини мусите назвати».
А студентка зашарілась: «Оце так холера!».
І весело відповіла: «Звуть його Валера!».
Насамкінець читачам «Сарненських новин» побажав усіх гараздів і щоб зажили й запанували в рідній сторонці під мирним небом.
Марія КУЗЬМИЧ.