Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Минулої суботи в райцентрі відбулася зустріч із відомим співаком із діаспори США Джорджем Давидюком і його колективом. У євангеліста це 92 поїздка в Україну.
І вважає за велику честь побувати в Сарнах з християнською місією. Не для того, щоб нав’язувати свою думку, а, маючи українську душу та серце, стати поряд із жителями країни, яка переживає складні часи. Бо цілий світ молиться за Україну й просить їй допомогти.
Виконавець християнських пісень представив своїх братів, з якими стояв на сцені. Так, Василь Никитюк народився в Кременці, а зараз мешкає на західному узбережжі Америки в штаті Вашингтон (місто Сіетл). Станіслав Сенчук народився в Рівному, живе також недалеко від Сіетла. З Джорджем почав співати ще в 17-річному віці. Микола Шур родом зі Степаня, разом зі своєю дружиною та дітьми майже 21 рік вікують і працюють у столиці. Кожен із них розповів свої історію та шлях, яким прийшли до Спасителя. Американський гість також відрекомендував звукооператора Богдана (працює з ними з 1991 року), водія Василя та спонсора й друга Юрія Бесараба, який допомагає організовувати концерти (зі штату Орегон, поблизу Портленда). Упродовж трьох років подорожує з християнським квартетом. В Америці ж разом із родиною (три сини й дві доньки) мають свою компанію, де ремонтують великі вантажівки. Заробляючи гроші, з радістю виділяють їх частку, аби приїхати на українську землю.
Сам Джордж народився в 1954 році у штаті Нью-Джерсі (нині проживає в North Caroline). Він каже, що більше почувається українцем, аніж американцем, хоча й народився в США. Поділився спогадами з дитинства:
- Мені виповнилося 5, коли батьки віддали до української школи. Трохи сперечався з татом, не розуміючи, чому маю вчити українську мову, а не англійську. Йшов 1959 рік. Тоді він сказав слова, що стали пророчими для мене: «Сину, одного дня Бог відкриє кордон, а Україна стане незалежною, і ти поїдеш туди благовістити Слово Боже, станеш євангелістом». І ось так і трапилося. Дуже вдячний своїм батькам за це.
Троє дітей Джорджа також називають себе українцями, які живуть в Америці. Всі одружені, й навіть уже подарували батькам дві внучки, яким дідусь любить читати Біблію. Старший син – хірург. Два роки тому їздив на місяць практикувати в Африку. В її центрі, Кенії, трудився безкоштовно в місіонерській клініці. Поїхали туди волонтерами й Джордж із дружиною та невісткою. Упродовж місяця син разом із іншими лікарями-хірургами робили безкоштовні операції. Другий навчається в аспірантурі й працює в психіатричній лікарні для людей, які вчинили кримінальні дії. Донька – вчителька четвертого класу. А дружина Есті – медсестра.
Із 23 співочих альбомів його музичної групи 19 записані українською мовою, 3 – іспанською та лише 1 – англійською. До речі, спілкуючись із Джорджем, переконалася, що його англійська така ж бездоганна, як і українська. Разом із групою побували в таких країнах, як Парагвай, Канада, Бельгія, Німеччина, Норвегія, Фінляндія, Швеція, Південна Корея, Сінгапур.
Джордж дуже позитивна людина й не любить нарікати. У свої 60 гарно виглядає, бо віддає перевагу не фаст-фуду, а вареникам чи борщу, які готує дружина. А посмішка, хоча й американська, проте дуже щира, як і його відповіді. Так, коли запитала, які подарунки привезе з України в Америку, сказав: «Щоразу повертаюся з почуттям гостинності українців. Вони дуже ввічливі, сердечні, творчі та здібні. Деякі люди, як часто можна спостерігати, дивлячись на чужий успіх, намагаються випередити всіх, шукають щастя в матеріальних речах. Але самі гроші не приносять радості, як не можуть заповнити порожнечу в нашому серці. Лише Христос може наповнити його».
Джордж Давидюк не лише співає, а й читає в школах біблійні лекції. А ще пропагує сімейні цінності. Пісні групи часто звучать в ефірі багатьох християнських радіопередач. Адже свого часу вони стали першими серед євангельських християн, які співали українською мовою й записували альбоми. Упродовж розмови неодноразово акцентував увагу на тому, що не були кращими за інших, просто вчасно зрозуміли, як важливо це робити.
— Коли зустрічаюся з людьми, - розказує, - намагаюся не створювати церковної атмосфери, а просто благовістити, розповідаю, чому приїхав і так далі. Публіка добре відчуває мотиви інших. Перше питання, що виникає: що ти хочеш від мене, що мені доводиш? Коли ж чує, що ти щирий, спочатку вагається – вірити чи ні, а тоді починає розпитувати про твоє життя. Я також можу помилятися. Бо всі ми люди. Коли ж проповідую, то не кажу, що чимось кращі за інших. Просто розповідаю тим, хто поруч: «Ісус любить тебе й може забрати горе й дати тобі мир».
У час великих випробувань
Джордж Давидюк запросив до мікрофону старшого пресвітера Житомирської області, пресвітера Карпилівської церкви християн віри євангельської Володимира Бричку, який нещодавно повернувся зі Слов’янська. Він від щирого серця подякував сарненцям за допомогу. Це вже четверта його поїздка на схід. Першу здійснив ще три тижні тому, в кінці червня: церква села Карпилівка зібрала 5 тонн продовольства та чималу суму коштів. Наступного разу, на початку липня, на Донеччину доставили в п’ять разів більше вантажу та майже вдесятеро більшу суму коштів. До збору допомоги долучилися всі церкви ХВЄ району, деякі підприємці та сільські ради Рокитнівщини, а також церкви Костопільського району й інші благодійники. Місія «Добрий самарянин» виділила свій великоваговий автомобіль. 15 липня в населені пункти, звільнені силами АТО попрямував гуманітарний вантаж із Сарненського та Володимирецького районів - три вантажівки по 20 тонн і значна сума коштів.
- Щоразу Бог оберігав нас, люди зі сльозами на очах дякували за допомогу, - розповів Володимир Дмитрович. Не можна було слухати без сліз про його зустрічі з вдовами дияконів церкви «Преображення Господнє», яких закатували терористи в перший же день викрадення. А родини цілий місяць чекали на їх повернення, бо сподівалися, що живі. В однієї жінки на руках залишилося 8 дітей, найстаршій – 16 років.
Як розповів Володимир Бричка, гуманітарний вантаж (консервація, сало, картопля, крупи, макарони, а також хліб (хлібозаводи в Слов’янську досі не працюють), на місці фасують і роздають місцевим жителям служителі євангельських церков. Будівельні матеріали, що попрямували з Полісся на Донбас, допомогла закупити рівненська корпорація «Братерство без кордонів». Минулого тижня передали також харчі жителям звільнених міст Донецької області, а це 64 тонни лише продуктів (за участю церков Сарненського, Володимирецького, Рокитнівського районів різних концесій і Міжнародного благодійного фонду «Глорія»).
Днями віруючі Рокитнівського району їдуть у Слов’янськ відбудовувати місто після руйнувань. Будівельники релігійних організацій планують полагодити дахи, вибиті вікна та двері. Як повідомив Володимир Бричка, нині в Рівненській області вантажиться чергова фура з гуманітарною допомогою для Донеччини. Зокрема до міста Слов’янськ. Окрім продуктів і предметів першої необхідності, направлять туди покрівельні й інші будматеріали та кошти на придбання лісоматеріалів.
Також розповів, що громади християн віри євангельської Рокитнівщини сформували три бригади будівельників (20 чоловік), які трудились упродовж тижня. Але там усе зруйновано, говорив із болем у голосі, тож попросив сестер, аби відпустили своїх чоловіків чи синів у Слов’янськ допомогти у відбудові постраждалого від обстрілів житла людям, які самі не в змозі це зробити, – малозабезпеченим, стареньким й інвалідам. А церква, за потреби, підтримає їх матеріально чи пальним.
У цей час треба сховати свої образи та гнів і невдоволення, натомість відшукати віру в Господа, який не залишає нас, коли проходимо такі випробування. Бог каже, що велику силу має молитва праведних людей, бо в тих, хто зараз у Донецьку, Луганську, можливо, вже й сил не залишилося навіть і на неї, закликав пастор. Усі разом молились за державу, за тих, хто живе в неспокої та тривозі на територіях, де відбуваються бойові дії, плачуть діти й матері, проливається кров. Просили Бога вже втрутитися в ситуацію, вплинути на серця людей, вилікувати їх своєю благодаттю, примирити, захистити й дати надію.
Джордж Давидюк також подякував місцевій владі, що сприяла проведенню вечора, та церкві, що внесла левову частку, аби його організувати. Побажав рясних благословень мешканцям Сарненщини й усій Україні. Після закінчення зустрічі бажаючі могли придбати диски з піснями євангелістів. Звісно, могли б роздати їх безкоштовно, але люди мають зробити свій, принаймні маленький внесок у добру справу. Адже, поділився думками Джордж Давидюк, ці кошти залишаються в Україні. Християнська група підтримує вдів і сиріт, передадуть допомогу й на Слов’янськ.
А читачам «Сарненських новин» Джордж зичив будувати міцні родинні стосунки. Бо коли сильна сім’я, діти виростають здоровими й держава незламна. На жаль, і в Америці, і в Україні чимало таких сімей, де мама сама виховує малечу. А друге, що побажав гість з-за океану, - ходити у свою церкву, залежно від віросповідання, чесно та з добрим сумлінням, слухати слова духовних наставників, служителів, священиків, пасторів. І життя стане кращим.
Марія КУЗЬМИЧ.