Опубліковано Ольга ЛОТОЦЬКА
Автор фото Василь Сосюк.
Жінка - загадка, яку постійно намагаються розгадати поети, художники, скульптори й інші митці. Але все даремно, бо це вічна таємниця.
У ній стільки незвіданого, привабливого та чаруючого, що без неї світ виглядав би пусткою. Жінка потрібна його сірій буденності, як радість і натхнення. У ній тепло сонця, ніжність квітів, щастя й насолода для сильної половини людства. Її посмішка особлива, а погляд випромінює снагу. Її неможливо не любити, нею не можна не захоплюватись, бо жінка – це мрія. Вони бувають різні: прості й незвичайні, комунікабельні та мовчазні, але кожна з них красива по-своєму. У Сарнах живе Галина БАГЛЕЙ - талановита, романтична та ніжна, а незвичайна тим, що закохана у квіти, українську поезію та домашніх улюбленців. А ще медсестра КЗ «Сарненська ЦРЛ», приватний підприємець, продавець і бухгалтер в одній особі.
Галина Олександрівна – природолюб, закохана в мальовничі краєвиди Полісся та світу, їх красу й таємничість. У них черпає життєву снагу. «Квіти – це шедеври Божих творінь. Їх ніжний аромат, барви, що так магічно ваблять, чистота й цнотливість - все це разом узяте ніби їжа для душі людини. Поглянеш - і одразу настрій з’явиться, хочеться жити, любити, творити. «Скажіть, як можна ними не захоплюватись?» - запитала в розмові пані Галина. Дійсно, квіти неможливо не любити, як і жінку, бо вона – синонім слова «краса». Про Галину Баглей можна сказати коротко: живе любов’ю до всього живого. В її оселі так багато вазонів - очі розбігаються. Лише орхідей декілька видів, а фіалок, то й узагалі не злічити, а ще є драцени, папороть, фікуси й багато інших. Квіти – її віддушина. І ця любов до них, до всього живого набута життям, вона прийшла з роками. У неї немає маленьких діток, але в оселі досі стоїть великий акваріум із рибками, стрекоче папуга, нявчить котик.
До речі, розповім гумористичну історію з життя Галини. Ми зайшли в оселю й побачили котика, що лежав на дивані з обмотаною лапкою. «Стрибав з вікна, повис на батареї й зламав кінцівку, тож довелося нести в ветлікарню, - розповіла пані Галина. - Чоловік жартома запитав: «А милиці йому там дали?». Сміялися всі. Я ж проігнорувати не могла, дуже люблю цього мурчика – мій улюбленець». Ось така котяча мама.
Народилася ж Галина Баглей у селі Городище Дубровицького району в сім’ї простих робітників. Дитинство не вирізнялося чимось особливим, не захоплювалася тоді й квітами, проте вони її супроводжували, як і кожну дівчину. То хтось подарує, то сама насадить у маминому квітнику. Закінчивши відмінно місцеву школу, вступила в Костопільський медичний коледж, а здобувши диплом, працевлаштувалась у районну лікарню. Тоді здійснила мрію неньки, бо це вона все життя хотіла бачити донечку медичкою, а дівчина думала про фах учителя. Та сьогодні не шкодує про цей шлях, віддала медицині 27 років свого життя.
А щодо квітів, то вони її доля. Так, іншими словами й не скаже, бо завдяки їм здобула благословення на щасливе подружнє життя. Здавалося б, квіти та й годі, їх буває так багато, і вони настільки нам звичні, що й не помічаємо іноді їх краси, та не всі так. Для людей чуттєвих, романтичних, залюблених у красу, будь-які з них особливі. І саме завдяки їм познайомилася з майбутнім чоловіком. А трапилося це зовсім випадково. Галина Олександрівна саме влаштувалася на роботу. Струнка й вродлива, сама схожа на квітку, закохана в молодість, вона жила, наче пила з келиху вино втіхи та насолоди. І ось ті щасливі моменти, коли друзі одружуються. Як приємно за них порадіти, привітати, станцювати останній танець із подругою під фатою. Того дня Галина саме збиралася до подруги на весілля, дорогою забігла на ринок, щоб купити квіти. І досі пам’ятає ті рожеві півонії. Купила їх і подалась у напрямку залізничного вокзалу. Хто б міг подумати, що саме тут, дорогою, з’єднаються життєві шляхи двох молодих людей, які одружаться. Поспішала. А назустріч їй різні люди, кожен зі своїми турботами, радощами, і в цій когорті було два парубки, одному, якого звали Костянтином (певно, був романтиком), дуже сподобалися квіти, які несла Галина, тоді як на саму дівчину він зовсім не звернув увагу. Хлопець підійшов до неї і попросив продати півонії, вона ж у відповідь здивовано відповіла: «Я можу тільки подарувати, і тільки завтра, коли повернуся з весілля, бо ці придбала подрузі». Парубок погодився. Так і познайомилися. Разом із другом провели Галину до потяга, а наступного дня знову зустрілися. І почалась історія їх сімейного щастя. Два місяці зустрічалися, й одружилися. Народили та благословили на життя трьох діток. Старший Ярослав закінчив Львівський національний університет імені Івана Франка, працює прокурором, середня донечка Антоніна обрала професію педагога, нині вчителює в Сарненській ЗОШ № 4, менший Костянтин навчається в Національному університеті «Львівська політехніка». Чоловік - теж, до речі, Костянтин - працює машиністом у депо Сарни.
Гарна та щаслива сім’я, де мама – джерело сонця, ніжності, любові. Цьогоріч біля її оселі оселялися королеви квітів – троянди. Вони, погодьтесь, незвичайні в красі своїй. А коли їх ще й багато, то іншої радості годі й шукати, також було дуже багато лілій. Узагалі в Галини Олександрівни їх налічується 25 видів. А ще квітнуть тут щороку тюльпани, ромашки, півонії, айстри, хризантеми, жоржини, її улюблені чорнобривці та багато інших. Одно слово, квітковий рай.
Та це не єдине її захоплення. Жінка з дитинства залюблена в українську поезію, яка для неї ніби нектар натхнення. Беручи до рук книгу, натхненно перечитує декілька сторінок, а наповнивши душу живим словом, йде працювати далі. Роботи ж бо вистачає. Окрім того, що працює медсестрою в КЗ «Сарненська ЦРЛ», Галина Юріївна ще й приватний підприємець. У Костянтинівці тримає власний продуктовий магазин, в якому і продавцем трудиться, і бухгалтером. Користується авторитетом у покупців, мешканців села.
Жінка-мрія, що тут говорити, її золотим рукам і серцю немає втоми. Уже 27 років у шлюбі. Здавалося б, про яке там кохання можна говорити? А вона піднесено, з іскорками щастя в очах промовляє: «Я дуже кохаю свого чоловіка, люблю діточок, і це робить мене щасливою». Мабуть, у цьому весь секрет її життєрадісності, успішності й краси.