Опубліковано СН
Весна… Веселе сонечко бавить нас теплими промінчиками, радіє душа, дивлячись на зелені листочки та перші квіти. А в Карасин вона принесла ще й радісну звістку: солдат-патріот, герой Леонід Мартинюк повернувся додому після строкової служби.
І хоча була пізня година, зустріти Леоніда прийшли і дорослі, і малі, щоб обійняти воїна та потиснути руку. Як і годиться, вітали з хлібом і сіллю. Дітвора з синьо-жовтими кульками та весняними квітками весело щебетала навколо такого довгожданого гостя. Чому так чекали, чого так зустрічали?
Льоня хоча й строковик, але у двадцять років уже побачив чимало. Після закінчення Карасинської школи професію вибрав за покликом душі - вступив у Тернопільський лісогосподарський коледж. Тільки-но здобув освіту - отримав повістку в армію. «Служити, то служити!» – сказав юнак і з 23 квітня 2013 року почав проходити службу в Одесі. Спочатку, зізнається, було важко, але згодом втягнувся, почало навіть подобатись. Здавалося, рік пролетів швидко. Та після Революції Гідності сутичок на Куликовому полі, біля Будинку профспілок, де Леонід із побратимами стояли живою стіною між Майданом і Антимайданом, погляди на життя кардинально змінилися. Їх рота не повинна була допустити насильства та кровопролиття. А далі… Загострення ситуації в країні, а отже - продовження служби.
Серпень 2014-ого… Отримав трагічну звістку про загибель друга дитинства Ярослава Куришка в зоні АТО, доброго приятеля, який, як ніхто, розумів і підтримував Леоніда, адже й сам служив. Великий смуток за товаришами викликав тверде рішення написати рапорт на добровільне проходження служби в зоні антитерористичної операції. Після посиленого навчання, на початку січня юнак із строковиками в складі військової частини вирушив в маріупольському напрямку, де пробув до початку березня. Із його розповіді зрозуміли, що після побаченого й пережитого на війні зовсім по-іншому дивишся на світ, оцінюєш цінності життя. Повернувшись в Одесу, до демобілізації патрулював час від часу стривожені терористичними вибухами вулиці міста. І ось довгожданого сьомого квітня Леоніда звільнили в запас із лав Збройних сил України.
Таких історій нині багато, і тому хочу від імені всіх простих громадян, сказати щире спасибі всім і кожному солдату-захиснику Вітчизни: за подвиг, сміливість, відданість і патріотизм. А наш герой Леонід Мартинюк закликає хлопців і чоловіків бути мужніми, любити Батьківщину, не боятися виконувати священний обов’язок, бо лише разом ми сильні й непереможні.
Надія ЯКОВЕЦЬ.