Роздуми після операції

Усе пізнається в порівнянні. Недавно доля підкинула мені неприємний сюрприз: довелось терміново робити операцію. А оскільки три роки тому подібне хірургічне втручання я вже переніс, то після повернення з лікарні виникло бажання поділитися деякими думками щодо медичного обслуговування. Що змінилося за цей час? Якого прогресу досягли?

Як театр починається з вішалки, так лікарня - з процесу здачі аналізів. Хворобу потрібно досконало вивчити, щоб завдати їй смертельного удару. У наш прагматичний час ніяка діяльність не може обійтись без грошових вливань. Ще б пак: у житті за все потрібно платити. А тим більше в системі сьогоднішньої медицини. Давайте простежимо за основними витратами хворого, без яких ніхто його не буде лікувати. Ось деякі з них: УЗД - 10 гривень, здача крові на аналіз - 28, кардіограма - 5, підключення катетера - 40, постіль - 34, благодійний внесок - 30, внесок на розвиток - 24.
Старші люди пам’ятають, як колись, за радянської влади, при створенні колгоспів була в моді іронічна фраза: «Колгосп - справа добровільна: хочу - йду, хочу – ні». Так і зараз у лікарні, всі ці благодійно-добровільні внески - особиста справа хворого, який поступає на лікування. Але як тільки переступаєш поріг відділення, першою зустрічає сестра-господарка з пропозицією внести свій вклад у розвиток їх установи. Подивившись на вираз її обличчя, почувши металевий голос, яким це було сказано, у вас відразу зникає будь-яке бажання вступати в дискусію, а тим більше відмовлятися від благодійності. Справа меценатства вирішується моментально. Далі суми починають зростати: анестезіолог - 400, раніше я платив - 160. Треба відмітити, що всі дрібні витрати збільшилися в 3-4 рази.
Зрештою, підійшли до складної проблеми - придбання ліків і супутніх матеріалів. Попереднього разу це відбувалося так: лікар вручав довжелезний список необхідних медикаментів, ви їх купляли й ці 2-3 ящики стояли в палаті під вашим ліжком. Тоді це обійшлось мені у 850 гривень. Там було 25 метрів марлі та 30 пар стерильних рукавичок. Чому стільки, так до кінця лікування і не второпав. Уявіть собі: медсестра, яка прийшла ставити систему чи робити уколи, порившись в ящиках, звертається до вас із запитанням про наявність тих чи інших медикаментів. Але ж ви не маєте фармацевтичної освіти й у повній мірі не можете знати, що у вас є, а чого нема. До того ж, після операції немає особливого бажання спілкуватися на такі теми. Такий порядок мав масу незручностей і нарікань хворих.
Цього разу все відбувалось за іншою схемою. Окрім того, що перед операцією купуєте на 200 гривень медикаментів, більше до них не маєте ніякого відношення і знати латинь вам непотрібно. Платите гроші - й цією проблемою займається медперсонал. Скільки це задоволення коштує? Нехай читач подумає сам і поставить необхідну цифру перед трьома нулями. Вартість хірургічного втручання така сама, як і ліків. Ці дві суми - близнюки-брати.
І тут потрібно зробити відступ назад, тобто до періоду підготовки хворого до операції. Ще були дві, не зовсім приємні процедури, без яких не можна обійтись. Перша: промивання шлунка. Вартість – 1,30 грн. Здивувався, чому так мало? Можна було б взяти в десять разів більше і ніхто б не відмовився. Тут явний прорахунок. Друга процедура: гоління, за яку раніше платив одну гривню. І коли після її закінчення запитав: «Скільки?», - то почув у відповідь – «Нічого»! Моєму здивуванню не було меж! НІ-ЧО-ГО?! Як приємно звучало це слово! А ще скептики говорять, що в нас нема безплатної медицини!
На цьому можна було б і закінчити тему. Та хоч би з якою іронією ставилися до вітчизняної медицини й скільки б пускали іронічних стріл, а лікуватися потрібно, як і вирішувати непрості проблеми галузі. Бо в людей після лікування виникає немало запитань. Ось деякі з них. Як використовуються чи розподіляються кошти, неофіційно отримані з хворих? Бо ніяких відомостей ніхто не складає, і даючи гривні, хворий не розписується. Чи має щось з тих грошей молодший медперсонал, на якого лягає післяопераційна нелегка праця? Чи є корумпований зв’язок лікар-аптека? І головне: чи зацікавлений лікар у швидшому одужанні хворого? При нинішній ситуації в медицині відповісти однозначно на ці делікатні запитання зовсім не легко. Але життя рано чи пізно змусить це зробити.
У медиків багато своїх проблем. Відсутність необхідного фінансування, низькі зарплати, застаріле матеріальне обладнання, нестабільні ціни на медикаменти, ненормований робочий день і ще багато-багато інших. Та й саме спілкування з хворою людиною - не з приємних. Але хоч би як важко було, а спекулювати на проблемах здоров’я - гріх.
Невже керівні мужі в столиці не розуміють, що від безплатної медицини потрібно негайно відмовлятися. Лікар повинен отримувати достойну платню за свою нелегку працю, а не брати сумнівні, неофіційні, брудні гроші у хворого. Це принизливо, аморально як для ескулапів, так і їх пацієнтів.
Борис ПАВЛИШИН.