Опубліковано СН
Нині від багатьох людей можна почути, що живемо все гірше та гірше. Та сьогодні хочу розповісти про тих, хто йде життям із вірою в завтрашній день, оптимізмом і надією на краще, любов’ю до народу, України.
Не вірите? Завітайте в міський Будинок культури «Залізничник» на засідання клубу «Надвечір’я», де багато років поспіль незмінним керівником є Марія Біжнюк.
Це вона, завжди привітна й чарівна, організовує неповторні зустрічі, свята, де кожного привітають зі щирою усмішкою, теплом сердець, тут по-родинному затишно, кожен поспілкується, послухає пісні й сам захоче поспівати, знайде друзів і однодумців незалежно від віку, статі, національності, поглядів. Не можна не сказати про активну учасницю всіх цих дійств – Світлану Галушко, директора «Залізничника».
Наступна адреса, де зможете активно відпочити, - районна центральна бібліотека. Тут проходять засідання мистецького клубу «Дивослово», очільником якого є молода й енергійна Тетяна Шапірко. Вас неодмінно приємно здивують поезії митців рідного краю різних поколінь. Саме вони несуть вогник світла й любові до людей за допомогою слова.
Молодий і перспективний Василь Титечко з с. Мале Вербче є частим гостем на багатьох заходах у райцентрі. Він порадував присутніх не лише віршованими, а й прозовими творами. Нещодавно вийшла його нова книга «Провінційні історії (2)». Правдиві життєписи торкаються глибини серця, бо кожній людині стеляться на життєвому шляху такі випробування, що треба здолати гідно, не перекладати вину на плечі інших, рідних чи близьких людей. На засіданнях «Дивослова» зустрінетесь зі ще зовсім юним обдаруванням Петром Катериничем із с. Любиковичі. Його збірка «Черевички» покличе в безтурботне дитинство, наповнить радістю пізнання навколишнього світу, любов’ю до природи. Вважаю найголовнішим, що автор бачить у всьому добро, розраду, оптимізм.
Цікавою особистістю є Людмила Таборовець, яка також мешкає в с. Любиковичі. З великим інтересом і захопленням слухали присутні презентації пісень у авторському виконанні, від яких віяло свіжим подихом, нетрадиційністю, та вкотре засвідчило, що талановиті люди живуть поруч з нами.
Упевнена, що кожного зачарують поезії Володимира Громова із смт. Клесів, особливо його лірика про жінок і для жінок: маму, дружину, сестру, кохану дівчину. Вдячне слово треба сказати Георгію Александровичу, очільнику видавництва «СловоСвіт», завдяки якому читачі отримали збірки поезій Валентини Петренко: нещодавно вийшла книга авторки під назвою «Благословенний листопад». Прочитайте поезії цієї музикально й поетично обдарованої творчої особистості - і вас охопить відчуття доторку до прекрасного. У цьому ж видавництві віддруковано книжку автора цієї публікації «Торкнутися таїни», а також очікуємо на нові видання Володимира Громова, Володимира Пінчука, Олексія Курінного, Ольги Лотоцької.
Побачила світ книга пам’яті, спогадів Раїси Бричкової «Сину, ангеле мій». Кожна розповідь про юнаків, долю яких обпалила жахлива афганська війна, падає болем у серце, проростає цвітом пам’яті, історії. Незабутній слід у душі залишають і зустрічі з Тетяною Корнійчук, Зоєю Федорчук, Борисом Павлишиним, Юрієм Музиченком. Рідним і близьким повіє на вас від їх ліричної поезії, обдасть свіжістю лісів, любов’ю до матерів, чистотою почуттів і бажаннями творити. А ще схиляю голову перед непереборною силою духу та великою любов’ю до життя Тамари Кирдій із смт. Степань. Не можу не згадати і членів літературної студії «Джерельце», що діє при НВК «Школа-колегіум» м. Сарни. До наймолодшого покоління авторів належать Інна Царук, а також Юлія Ніколайчук, Тамара Данильченко, Катерина Артемчук і багато інших, які утверджують себе в царині поезії.
Коли завітаєте в історико-етнографічний музей, вас гостинно зустріне колектив на чолі із завідуючою Раїсою Тишкевич, яка в щоденних буднях наполегливою працею все робить для того, аби кожен міг знати більше про історію рідної землі, України, щоб бути справжніми патріотами. Багата Сарненщина вмілими майстрами в мистецтві живопису, пісні й танцю, різьби по дереву, вишиванні й ін. Ці талановиті люди творять світ прекрасного, а отже і вічного, невмирущого, багатої скарбниці нашого народу. Спілкуйтесь частіше з ними, вони живуть поруч, несуть культуру, розуміючи, що не все золото, що блищить, і є цінності, що не продаються.
І насамкінець хочу додати, що побачили б світ набагато більше творів митців, якби не проблема, що постає перед кожним, хто бажає винести на суд читачів свої творіння. Не забуваючи про неї, згадую слова Лесі Українки із «Давньої казки»: «А на все ж то треба гроші», хоч завжди твердо стоятиму на тому, що гроші – не головне в житті.
Надія СВИЩЕВСЬКА.