Опубліковано Василь Сосюк
Фото автора.
До «Сарненських новин» звернувся з листом житель с. Немовичі Іван Карпов. Пенсіонер бідкався з приводу незадовільного стану мосту з дерев’яним настилом через річку Случ, що поблизу села.
А через декілька днів, приїхавши підводою в справах у Сарни, особисто завітав у редакцію. Як розповів 82-річний чоловік, свого часу в місцевому СГПП «Україна» він керував бригадою, був завідувачем свинофермою. Про проблеми села й раніше писав у «районку». Нині ж його турбує стан мосту, що вже гнилий і дірявий, тож ніяк немовичанам добиратися на луг. А там у людей паї. Картоплю й іншу городину треба посадити, обробити, сіно скосити, а восени вирощене перевезти до комори через розбиту споруду стало неможливо. Неодноразово Іван Карпов мав тут проблеми з конем, який провалювався то однією, то іншою ногою, травмувався. Не оминуло це лихо й інших односельців. Можна, звичайно, привезти врожай через Сарни. Але їдучи кружним шляхом, доводиться викладати перевізникам значну суму грошей. Заходив ветеран до сільського голови Володимира Онищука, пропонував свій варіант вирішення ситуації: зібрати з кожної сім’ї по 10 грн., а в кого є транспорт - від 50 до 100, і за ці кошти відремонтувати аварійну Очільник місцевої влади, до якого звернулися за роз’ясненнями журналісти, розповів, що дійсно міст через Случ довжиною 120 і шириною 4,5 м перебуває в незадовільному стані й пересуватися по ньому можна лише пішки. Здали об’єкт в експлуатацію восени 1993 року. До цього часу він ще на балансі СГПП «Україна», яке оголошене банкрутом. Не раз його частково ремонтували. Спочатку за кошти колишнього колгоспу. А потім роботи організовувала сільська рада: зібрали будматеріали в селі, порізали на дошки декілька старих дерев. Але це лише відтермінило вирішення проблеми. Особливо ж дісталося споруді під час ремонту моста через Случ у Сарнах. Тоді багато водіїв легкових і вантажних автомобілів для економії часу й пального не стали їздити по колу аж через Тинне, а прямували через луг, дерев’яним мостом. Таким чином прискорили його руйнацію, весняний льодохід ще більше погіршив ситуацію.
- То що ж робити з цим об’єктом? – цікавлюся у Володимира Онищука.
- Оскільки для сільської ради не передали документацію на цей об’єкт, то й включити його в програму капремонту неможливо. До того ж, це потребує чималих коштів. Однієї лише деревини потрібно на суму понад 20 тис. грн.
Ідея зібрати гроші з селян, на думку сільського голови, не досить реальна. Не в усіх за річкою є городи. Тож віддавати власні гривні на об’єкт, яким не користуєшся, не всі захочуть. От якби знайшлися благодійники й допомогли будматеріалами, то жителі села самі змогли б провести роботи. Та поки що, як каже народна приказка, віз і нині там.
Василь Сосюк.