Опубліковано СН
Готуючись до вступу до Світової організації торгівлі, Україна взяла на себе низку зобов’язань, зокрема тих, що стосувалися внесення змін до національного законодавства щодо збільшення вимог безпеки до продуктів харчування тваринного походження.
Було прийнято в новій редакції Закон України «Про безпечність та якість харчових продуктів», яким забороняється реалізація на агропродовольчих ринках частин або туш парнокопитних та інших копитних тварин подвірного забою, а також молока та сиру домашнього виробництва. А ще - забій понад 5 голів тварин у день не на бойні. Згідно з цим законом зазначені норми повинні були б вступити в дію з 1 січня 2010 року.
Проте необхідно врахувати той факт, що нині в сільській місцевості постійно проживає понад 14,5 мільйона громадян України, які, за даними Держкомстату, утримують понад 4 млн. голів великої рогатої худоби, у тому числі майже 2,3 млн. корів, що становить відповідно 69,4 та 78,3% від загального поголів’я ВРХ. Господарства населення виробляють 49,1% м’яса та 79,6% молока.
Зазвичай туші тварин, що реалізує на ринках населення, отримують від подвірного забою, який проводять в умовах, що не відповідають будь-яким санітарним вимогам, - відсутність проточної, теплої та гарячої води, лебідки для підвішування туші, деззасобів для знезаражування інструментарію, спецодягу тощо. Операцію виконує власник або ж особа, що не має спе-ціальної підготовки, медичної книжки, санітарного одягу та взуття за встановленими нормами.
У країнах Євросоюзу подвірного забою тварин давно не існує. Його проводять тільки на спеціалізованих забійних пунктах і м’ясокомбінатах. Державний ветеринарно-санітарний нагляд і контроль за забоєм, переробкою, зберіганням, транспортуванням і реалізацією продукції тваринного походження здійснюють тут на всіх ділянках виробництва. Відповідно громадяни споживають продукцію безпечну та високої якості.
А як підготовлені в районі до виконання вимог Закону України «Про безпечність та якість харчових продуктів» стосовно тваринницької продукції? Маємо два державних типових забійних пункти худоби: ТОВ «Сарним’ясопром» і ЗВП «Таврида», п’ять - у господарствах району й один - у приватного підприємця. На 67 населених пунктів це дуже мало. Тепер давайте прослідкуємо ланцюжок попадання продукції на агропродовольчий ринок на прикладі свинини. Зазвичай кабана колють у дворі власник або ж родичі чи сусіди. Сам процес забою тварин, їх обробки проходить в умовах, що не відповідають елементарним ветеринарно-санітарним вимогам, не кажучи про європейські. Далі тушу зберігають у комірчині чи іншому приміщенні, де немає передбаченого для цього температурного режиму. Наступний етап - перевезення на ринок автомобілями, не передбаченими для транспортування м’яса. Здебільшого у власника м’ясотуші та водія немає санітарних книжки та паспорту на ТЗ.
Звісно, підвода, мотоцикл, автомобіль не можуть відповідати вимогам, бо їх використовують для перевезення випадково. А власник м’яса взагалі не знає про існування медичної книжки або ж про необхідність проходження медогляду. Відомо, що багато захворювань є спільними для людей і тварин. То ж чи застраховані ми від туберкульозу, сальмонельозу, гнійничкових недуг шкіри, паразитарних хвороб, збудниками яких може осіменитись туша на всіх її етапах: від двору власника до столу споживача.
А в яких умовах отримують молоко від корів, заготовлюють і здають на молокопереробні підприємства? Підвода з бідонами, що щоранку об’їжджає селянські двори, стала звичною картиною сьогоднішніх реалій. А тим часом у країнах Євросоюзу заготівлю молока проводять тільки від отриманого механічного доїння та за наявності у власника не менше 15 голів корів і дотриманням усіх вимог євростандартів, що стосуються тваринницької продукції.
Звичайно, поки що ми не досягли такого рівня отримання продукції тваринництва, що відповідала б вимогам євроспільноти. Обмеження реалізації продукції тварин із підсобних селянських господарств може призвести до значного погіршення як соціальної, так і фінансової ситуації в сільській місцевості та створення реального ризику неконтрольованого зростання цін на тваринницьку продукцію. Низьким є і рівень проінформованості власників тварин про вимоги Світової організації торгівлі.
Отже, реалізація норм закону в Україні вимагає більш тривалого перехідного періоду. Тому за погодженням із Державним комітетом ветеринарної медицини Держкомпідприємництва пропонує перенести запровадження в дію норм до 2015 року. Одночасно, враховуючи міжнародні зобов’язання України, треба визнати необхідність поступового переходу на більш високі стандарти якості безпеки тваринницької продукції та посилення відповідальності причетних до цього органів влади. Тобто в кожному населеному пункті району до 2015 року повинен діяти забійний пункт худоби. Процес мають проводити спеціально підготовлені забійники, працюючи під наглядом і контролем спеціаліста державної установи ветеринарної медицини з дотриманням чинних ветеринарно-санітарних норм. Керівникам територіальних громад району необхідно вже зараз подумати про виділення приміщень під забійні пункти, спрямування коштів на їх облаштування згідно з вимогами.
Ігор ЗАПУХЛЯК.