За щастя, за любов

За гроші, і за владу, і за мову -
Куди не подивися – всюди бій.
А він до нас приходить знову й знову
Всевладний, вічно-юний рік Новий.

Без винятку дарує всім надії,
Постукавши тихенько в кожен дім.
І оживають приспані вже мрії,
Так радісно і легко стане всім.

Пухнастим снігом небо салютує,
Фатою огортає кожну річ,
В душі бентежжя і любов нуртує,
Настала Новорічна диво-ніч.

Два місяці зустрілись серед ночі -
Й оселі враз наповнились теплом.
Мов діаманти-зорі, сяють очі,
Прощально рік старий
змахнув крилом.
Хай завиває люта хуртовина,
Нехай тріщать морози за вікном,
Святкує нині рідна Україна
З вируючим у келихах вином.

За Новий рік, за дружбу, за надію
Я радо піднімаю келих теж.
За сокровенну, заповітну мрію,
За щастя, за любов без дна й без меж!

Тетяна КОРНІЙЧУК.

Новый год

Кто пришёл и в дверь стучится?
Посмотри – это зима!
А за нею вьюга мчится,
В серебро одев дома.

А за нею - песни, пляски,
Хороводы, маскарад.
Новый год! Любимый праздник!
Кто, скажи, тебе не рад?

Ты приносишь столько счастья,
Столько смеха и любви.
Новый год! Любимый праздник!
К нам скорее приходи!

Тамара ГНАТЮК.

З Новим роком!

Вітаю з святами:
З Різдвом, з Новим роком!
Зі снігом, вітром
І з Дідом Морозом.
У кожну оселю, у кожну родину
Достатку до стелі
Й посмішку гостинну.
З святковим обідом,
З гостями до столу,
З дарунком і з хлібом
До кожного дому.
Хай хліб не зведеться,
І овочі, й фрукти,
Худоба ведеться,
Всілякі продукти.
Щоб зима та сніжна
Весну напоїла
І квітами ніжно
Землю прикрасила.
Здоров’я і щастя
На многії літа,
І миру в обійстя,
Веселого літа.

Неля КРАВЦІВ.

Нова
коляда

Ой підемо, браття,
від хати до хати,
З чистим серцем
Добрим людям
Бога прославляти.
І рости, і діяти
Легко нам завжди,
Якщо поруч з нами є
Дух Його святий.
Будем славить Господа
І Його Христа,
Що Він народився
Сьомого числа.
Двері Він відкриє
І укаже путь,
Вузький і тернистий
Не всі перейдуть.
Ангели Господні
Можуть помогти
Вузький шлях тернистий
Людям перейти.
Слава, слава Богові,
Слава на віки,
Що Він хоче грішних нас
Від пекла спасти.
Слава, слава Богові,
Слава на віки,
Щоб жили і славили
Бога ми завжди!

Сергій НИКОНЮК.

Передзим’я

В пориві вітру дикого останні жовті танці,
Кружляють з листом календарним
зими посланці.
Оголені, обвітрені сумних дерев примари
Вже підпирають вітами кудлаті хмари.
Лишилось зовсім трішечки –
Кап-кап… сніжинка,
Погода перемінлива,
Неначе жінка.

Тетяна РАДЬКО.

Ностальгия

Отгорела берёза осенней свечой
И стоит опалённая с обнажённой душой.
Зимний ветер-бродяга серебристой парчой
Укрывает ей ветки, как вуалью большой.

Вся в прозрачном наряде, под снежной фатой,
Как невеста, берёза стоит над водой.
Тихо шепчет ей ветер: «Как же ты хороша!».
Но не слышит берёза – обгорела душа.

И в предсмертном виденьи, в тёплом ласковом сне
Сладко грезит берёза об ушедшей весне…

Любовь МАЛЫШЕВА.

Іде Різдво
по Вкраїні

Іде Різдво по Вкраїні,
Людей звеселяє.
Наша хата вкрита смутком,
Бо мами немає.
І не сяде за стіл з нами,
Не заколядує.
Може, десь тихо плаче,
Та ніхто не чує.
Летіть, птахи, на Вкраїну,
Візьміть її із собою,
В святий вечір вечеряти
З родиною своєю.

Тамара КИРДІЙ.

Плаче ранок дощем

На холодному склі – сльози…
Плаче ранок дощем сивим.
Виливає образу осінь
У всесвітньопотопній зливі.
Грає вітер мінорні гами,
За вікном - неземне вагання…
День, як погляд німий між нами,
У якому твоє благання.
На холодному склі – сльози…
Раптом я згадала про тебе?
Виливає образу осінь
Нескінченним дощем із неба…

Лариса ШЕПЕЛЬ.

Купив би
я весну

Кожен товар має свою ціну
Яка на ринку поступово склалась.
Я б і сьогодні вже купив весну,
Якби вона за гроші продавалась.

Але весни у продажу нема,
Хоча весь час знайти її стараюсь.
Лиш є зима, з проблемами всіма,
Та я її купляти не збираюсь.

За весну я б останній гріш віддав,
Серед зими - останню кожушину,
Щоб тільки травень молоком буяв
І бачить у цвіту в саду калину.

Борис ПАВЛИШИН.

На века

Не найти тебе дороги
В золоте листвы осенней тоги.
И не сжечь тех чувств в костре обид.
Только ветер – друг не твой, а песни,
Той, которая в душе твоей звучит.

Всплеск реки и птицы воркованье,
Шорох леса, динамичность дня -
Ты во всём вдруг ощутишь её дыханье,
Саги той, где только ты и я.

Можно долго быть в разлуке,
По другие стороны моста.
Только то, что нас соединяет, –
Текст из книги одного листа.

Может дождь пролиться в одночасье,
И тропинку заметут снега.
Только сердце будет верить в счастье,
В то, что остаётся на века.

Оксана ТКАЧ.

Щастя й радість –
в кожен дім

Вибігайте швидше з хати,
Як же гарно надворі!
Білий сніг летить лапатий,
На калині – снігурі!
Б’ють литаври дзвінко-дзвінко
(більш краси шукати годі),
На галявині ялинки
Закружляли в хороводі.
Ні доріжки, ні стежинки,
Тільки вітер в білій млі.
І летять, летять сніжинки
У обійми до землі.
Кожний горбик, кожну ямку
Срібним снігом занесло.
У вербі старезній Мавка
Спить, їй затишно й тепло.
Хрусне гілка ненароком,
Проплива над світом дзвін:
- Щастя й радість з Новим роком
Хай приходять в кожен дім!

Надія СВИЩЕВСЬКА.

Життя прожить

Життя прожить - не поле перейти,
В народі кажуть, істина правдива.
Доріг багато, різні є шляхи,
Та ти ітимеш лиш своїм єдиним.

Життя одне, і другого не буде,
І пам’ятай про це увесь ти час.
Тож так живи, щоб пам’ятали люди,
І щоб згадали ще тебе не раз.

Життя одне, й нема що говорити,
І правду кожен в нім свою знайде.
Тож поспішай своє життя творити,
Бо час іде й назад не поверне.

Рушник на щастя

Рушник на щастя мама вишивала,
Червона нитка - радість то була.
І бачив я, що чорну ще вплітала
І промовляла: «Синку, то журба».

А я не знав. Не думав я тоді,
Що це життя моє на полотні.
Червона нитка - радість то була,
А чорна - підкрадалася журба.

Анатолій ТИМОШКОВ.

Зимові фантазії

Довго до тебе йшла. Шукала дорогу роками, босі ніженьки до крові стоптала. Нарешті… Осінила правицею чоло, опустила, знайшла праве плече, ліве… Припала паленіючими вустами до образа дорогого: «Отче наш…».
Невмолимо швидко плине час: ось і Новоріччя на порозі. А я в тривозі. Прости, Боженьку, за поспішність і нерозсудливість подеколи у вчинках, за погорду, за любов земну і грішну. Самотня не відкидала простягнутої руки, бо удвох, хай і мить, та легше йти. Прости.
…Замітає сніг сліди. Невже назавжди? Боженьку, прости. Зимонько, зажди.

* * *
Сніжинки вкрили долоні. Присіли зігрітися, а вони холодні. Як уста на морозі. Ще й пошерхлі, пошерхлі.
Впала сніжинка на вуста. Дорога в крижаної зірочки непроста, блукає, гнана вітрами, заметілями, світами, шукає, напевно, нас з вами. Щоб приземлитися на долоню – торкнути невидимою стрілою. Таке диво…
Не полохайте цю незбагненну мить. У нестримній круговерті життя так бракує дива, яке дарує тільки Новорічна ніч. І від радості сльози солоні. Сніжинка на долоні. Посріблені скроні…

Іванкові
Захмелілий морозець викликав молоденький вітерець на новорічний герць. На старті щиро потисли один одному правиці, скинувши теплі рукавиці. Сонце блиснуло сигналом-промінцем – і суперники рвонули в засніжену даль.
Розчервонілий морозець ніяк не поступався, по-бойовому настроєному спритному побратиму по цікавому зимовому поєдинку.
Вже і десять, і одинадцять позаду ударів курантів, а вони пліч-о-пліч мчать і мчать! Ось і дванадцятий: разом перетнули червону стрічку фінішну, ні на крок не розминулись! Красуня-ялинка вручила обом однакові оригінальні незвичні предмети: скороходи симпатичні.

Раїса БРИЧКОВА.

Газовий
переполох

- Чув, старенький, - гладить баба
Діда по лисині, -
Газ учетверо дорожчим
Став на Україні.
Вже не бачити ніколи
Нам того тепла,
Бо ж на паливо те кляте
Пенсія мала!
Дід, ударивши в долоні:
- Бабо, не сумуй!
Молоком ти мене кислим
Кожен день годуй.
І в теплі ти будеш жити,
Побачиш одразу,
Якщо власне запущу я
Виробництво газу!

Не треба

Під час зустрічі питають
Люди депутата:
- Чом у вчителя сьогодні
Мізерна зарплата?
Той за вухом почесав,
Раз, другий, вчетверте…
Далі гикнув і сказав
Виборцям відверто:
- Вчителі в нашій країні
Багаті моральним,
Тож обтяжувать навіщо
Ще й матеріальним?

Швидше б
віддати

- Як синок уже набрид,
Його голосіння,
Від тих вересків і криків
Немає спасіння.
Голова уже тріщить,
В грудях заболіло.
Вибриками це скажене
Усі нерви з’їло.
То морозиво давай,
А то «Кока-колу».
Швидше бовдура б цього
Віддати у школу!

Василь ТИТЕЧКО.