Опубліковано СН
Фото Василя Сосюка.
Мабуть, важко зустріти зараз людину, яка б не жалілась на біль у спині. Найчастіше тривожать хребці, які, так би мовити, зіскакують зі звичних місць. Часто за браком часу не звертаємо на них уваги, не знаючи, що це причина багатьох захворювань.
Жителька Сарн Надія Матюша – костоправ, яка вміє вправляти вивихи своїми вправними руками, ставить хворих на ноги. І не на декілька днів, а на тривалий час. Жінка не має постійних клієнтів, адже хто побував у неї двічі, надовго забуває про біль.
Навчилась цьому ремеслу від бабусі Демони Власик, яка все життя допомагала людям. Мабуть, тому й прожила сто років. Знались на мануальній терапії і дідусь, і мама, і тітка Надії. Вона, коли ще була маленькою, вчилась рахувати не як усі дітки цукерки чи яблучка, а… хребці на спині. Уважно спостерігала, як бабуся чотирма пальцями «ходила» по хребту, і сама вчилась. Спочатку на собі, потім на мамі. Уже в сьомому класі ставила окремі сегменти хребтового стовпа на місце.
Жінка хоч і не має медичної освіти, бо все життя пропрацювала в будинкоуправлінні на залізничній станції Сарни, проте добре розуміється на організмі людини, знає, де розміщена кожна кісточка. На запитання, чи часто пацієнти бувають у неї вдома, відповідає: «Майже ніколи. Завжди йду до них сама. Адже після процедури необхідно спокійно полежати, а я живу на п’ятому поверсі. Поки піднімуться, а потім спустяться - усі старання будуть марними. Дзвонять до мене, кажуть, де живуть, і я йду, нікому не відмовляю».
Люди, які лікувались у Надії, дивуються, що хребці вправляє зовсім безболісно й лише за 5-10 хвилин. Таке відчуття, що це розслабляючий масаж. Пригадує, якось запросили до чоловіка, якому лікарі вже приписали інвалідний візок. Попрювавши пальцями по хребту хворого, згодом сказала: «Вставайте!». Той був вражений, адже до цього не міг рухатись. Та все ж, зібравшись з духом, устав… І пішов, не відчуваючи болю. А навесні поїхав… на заробітки в Москву. Досі дякує своїй рятівниці. І радить усім, хто потребує такої допомоги, звертатись до пані Надії. Яка, мабуть, недарма має таке ім’я, адже вселяє надію не одній сотні людей. Приходять до неї і лікарі, і депутати районної та міської рад, керівники підприємств…
- А як знати, що хребці не на місці? Коли звертатись за допомогою?
- Нині люди дуже зайняті, у них не вистачає часу потурбуватися про власне здоров’я. Тримаються до останнього. А до спеціаліста необхідно звертатись, коли тиск підніметься, терпнуть пальці на руках, нерідко й самі руки. А коли вже тягне ногу - це серйозна проблема. І п’ять хвилин тут не зарадять. Треба добре попрацювати, щоб допомогти.
Жінка має п’ять синів. Говорить, що кожному з народження робила масажі, адже саме в дитинстві формується організм, стан якого залежить від функцій хребта. Хлопці і собі вчились від мами цьому ремеслу. Старший Іван проживає зараз у Дубках і позбавляє від болю сотні людей. Знають його там усі, від малого до великого. Ще один син Володимир також добре розуміється на мануальній терапії, зараз служить в армії. Надія гордиться своїми дітьми. Адже виросли розумними, завжди готові допомогти оточуючим. Так само, як і їх мама.
Наталія ДЕМЧУК.