Опубліковано СН
Фото автора.
Село Великий Мидськ Костопільського району донедавна було звичайною поліською глибинкою, куди рідко навідувалася навіть місцева влада. Нині ж сюди приїздять паломники з багатьох куточків Рівненщини, часом пропонують чималі гроші, аби на власні очі побачити живого страуса, що не боїться ні людської присутності, ані снігу з морозом, що, мабуть, так само набрид уже їм, як і нам…
Страус - найбільший у світі птах, хоча й не літаючий. Може сягати 2,7 метра зросту, дорослий самець важить до 100 кілограмів. У неволі, до речі, живе до 50 років. Усе це та багато іншої інформації про цього дивного птаха зібрав Іраклій Сепіанов перед тим, як трохи більше року тому наважився розводити незвичну популяцію в нашому регіоні. Він - бізнесмен, який керує сьогодні на Костопільщині трьома досить успішними приватними підприємствами й бачить перспективу розвитку фермерства, пов’язаного саме зі страусами.
Скажу відверто: такою ініціативою добряче здивував не тільки селян, для яких найбільшим птаховелетнем до цього був набундючений індик, а й владні структури, що досі дивляться на такий вид фермерства з деякою пересторогою. Хоча чому? Як виявилося, страуси не такі вже й вибагливі. Принаймні їдять у чотири рази менше, ніж свині, та й доходу з них більше. Первинний ринок, за задумом господаря, становитимуть страусенята й дорослі птахи, вторинний - м’ясо, кігті, шкіра, пір’я, яйця. Мабуть, не всі знають про те, що м’ясо страуса є вишуканим дієтичним продуктом. Жирів і холестерину в ньому міститься у два рази менше, ніж у яловичині. Воно вважається найпіснішим і вирізняється високим вмістом білків, багатим набором мікроелементів, таких як марганець, фосфор, калій. Його рекомендують людям з підвищеним артеріальним тиском, цукровим діабетом, серцевою недостатністю, анемією.
Не менш цінним продуктом є й страусине яйце, що вагою (від півтора до двох кілограмів) прирівнюється до двадцяти семи курячих. Крім кулінарного застосування, їх використовують і для декоративних виробів, і для господарських. Шкаралупа такого яйця витримує вагу до 15 кілограмів.
Одно слово, Іраклій Сепіанов (на фото) затіяв ніби й безпрограшну справу. Скупив у селі напівзруйновані господарські приміщення, де мав намір збільшити поголів’я до тисячі особин. Однак викупити землю під ферму йому тривалий час не дозволяють депутати районної ради.
- Ніяк не можу зрозуміти такого ставлення до себе, - обурюється бізнесмен. - Може, це так тільки в Костополі? Чомусь переконаний, що, наприклад, у Березному чи Сарнах мені б руку потиснули й усі проблемні питання допомогли вирішити миттєво.
Справді, не завжди все так легко стелиться, як того думка прагне. Та страуси цього не розуміють, і попри те, що не всякі сліди вітер піском заносить, поважно топчуться чужою землею. Сказано ж: літати не можуть. А місцева дітвора не перестає дивуватися їхній грації та повадкам. Не дочекаються ніяк, щоб сніг розтанув і страус голову в пісок заховав. Поки ж щось подібне роблять місцеві можновладці. Утім, залишається сподіватися, що біля жару, як каже народна мудрість, і камінь трісне. Лише б не тріснуло й не увірвалося терпіння власника існуючо-неіснуючої ферми, де вісім сімей страусів (24 голови) чекають, щоб їх визнали нарешті повноправними птахами нашої держави. Бачите ж бо: страус, він і в Україні - страус!
Юрій Левчук.