Опубліковано СН
Просто жінка
Вона просто жінка. Вона просто мати,
Любляча дружина і сестра для брата.
Для сильніших, кажуть, друга половина,
Та без неї кожен в світі сиротина.
Вся краса безмежна і любов у неї,
Чарівність троянди, ніжність від лілеї.
Все зробити може, знає все і вміє.
У безвихідь люту серце відігріє.
Усмішка проміниться, наче ясне сонце,
Ллє тепло і щастя в родинне віконце.
Було б місця в світі дуже-дуже мало,
Якби не дзвеніло: «Мамо, рідна мамо!».
Їй так мало треба. І це кожен знає,
Нічого не просить і не вимагає.
І не жаль, що зникли сни десь кольорові,
Лише були б діти живі і здорові.
З чистим серцем завжди виряджа в дорогу,
А собі лишає болі і тривоги,
У молитві щастя буде завжди мати,
Хай тільки вертають діточки до хати.
Дорога матусю! Рідна, люба ненько!
Ми тобі вклоняємось до землі низенько,
Наша трудівнице, берегине роду,
Вічний невмирущий символ родоводу.
Надія СВИЩЕВСЬКА.
Шукаю істину
Моя поезія - немов наркотик часу,
В якому народилась і живу,
Я обираю лиш нову гримасу,
Коли пишу, стараюсь і творю.
Я не дивлюсь на стиль інших поетів,
Що пронесли шедеври крізь роки,
У мене на стіні нема портретів
Кумирів, що живуть усі віки.
Нема у мене пам’ятної рими,
Яку несла б через усе життя.
Пишу емоціями лиш одними,
Бо це дорожче слави здобуття.
Можливо, серед днів буденних мрію
Побачити себе в ролі митця,
Та лиш з небес спустившись, розумію,
Що всі ми є під владою Творця.
Так істину шукаю я у світі,
Збудованому Богом і життям.
Та все чекаю я тієї миті,
Коли талант народові віддам.
Іванна ГЕРАСИМЧУК.
Жінка
Звання твоє величне й ніжне - жінка,
І недарма з’явилась ти на світ,
Красива і тендітна, мов сніжинка,
Бентежна, наче яблуневий цвіт.
Фіалкою беззахисною глянеш,
То вишнею достиглою в саду,
То від образ лілеєю зів’янеш,
Але не пустиш на поріг біду.
Буває, що трояндою розквітнеш,
Та вітер рве безжально пелюстки.
Крізь призму сліз ночами вірші пишеш,
Рахуєш, наче крадькома, роки.
Мов незабудка, тихо проводжаєш
І дивишся замислено услід.
І мальвою біля воріт чекаєш,
Тривоги тануть і скресає лід.
Підсніжником виходиш зустрічати
Весну, що голосок десь подає.
Мов соняшник, розквітнеш біля хати
І в дощ з тобою сонячно стає.
Конваліями сміх твій розіллється
І відгукнеться в пісні солов’я,
Ромашкою кохання озоветься, -
Всьому дає життя любов твоя.
Тетяна КОРНІЙЧУК.
Жіночий день
Цей день – завжди веселе свято,
Жінки почують гарних слів багато.
Гучних вітань лунають візерунки,
А на роботі й вдома – подарунки.
В чоловіків субота і неділя вільні,
Перед спокусою вони безсильні.
Можливість є чкурнути на рибалку
Або з політики вчинити перепалку.
В жінок знайдеться кожен день робота,
Хоч будній день, неділя чи субота,
Жіночий день – він вільний раз на рік,
Так повелося і ведеться цілий вік.
В цей день приносять подарунки, квіти,
І чоловік варити може вміти.
Раніше всіх зустріне він світанок,
Бо приготує всім смачний сніданок.
Чому ж цей день на цілий рік один?
Якби щодня хоч декілька годин!
Так знай,
Що без жінок нема життя на світі,
Шануй жінок щодня, щомиті.
Тамара КИРДІЙ.
До дня матері
Мама найперша потішить,
Перша напоїть водою,
Лусточку хліба розділить,
Мама завжди є зі мною.
Дітям не треба нічого,
Лиш до обійм притулитись,
Щоб ви жили, мамо, довго,
Кожного року щоб стрітись.
Мама - то є найсвятіша
В кожному серці людини,
Разом із тим – найпростіша
Мати в сім’ї і родині.
Неля КРАВЦІВ.
Сонце
О, так! Я знаю: Сонце має очі!
Тепер я певна, чиста правда це!
Коли я плакати від чогось хочу,
То просто згадую його лице -
І все відразу кращає, світліє,
Переливається у барвах весняних.
Сміюся, поки очі не закриє
Палюче Сонечко із мрій моїх.
О, так! У Сонця очі всього неба!
Прекрасний колір народився там!
Ці очі так притягують до себе,
Наповнюють гарячим почуттям.
Як, Сонечко, до мене усміхнешся -
То щастям весь наповнюється світ!
Найкраще зігріває моє серце
Очей його блакитний цвіт…
Богдана ВЕСКОВЕЦЬ.
Стати Попелюшкою
Мій замочок піщаний змила хвиля,
і черевичок мій не кришталевий,
і не долають задля мене милі
тривожний шторм під парусом рожевим.
І не почую під балконом серенад,
не п’яніють від мене, як од вина,
і мільйон пурпурових троянд
не я побачила з вікна…
Ні, не чекаю принца на коні,
навчилася без казки жить…
Але чому так хочеться мені
Стати Попелюшкою на мить?
Лариса ШЕПЕЛЬ.
У краю моєму
У краю моєму такі краєвиди!
Рослинок цілющих усякі є види.
Дерева, суцвіття, плоди і насіння –
Всевишнього Бога усе це творіння.
Бо кожна травиночка дихає в світі,
Сині волошки шепочуться в житі,
Ніжним корабликом лілія біла
(Не відцвітай, моя квіточко мила!),
В мальві п’є бджілка з нектаром росу…
Боже, спасибі за щедру красу!
День одягнувся у світлу сорочку,
Воду веселка черпає в ставочку,
У чебрецях, біля стежки-доріжки,
Я зупинюсь, помилуюся трішки
Й жменьку візьму запашного гербарію.
Дощиком вмито струнку коронарію,
А вона, гарна, ще більш рожевіє,
Вітер зірвать пелюстки не посміє,
Лиш наполохав бусликів й чапель.
Доброго дня тобі, рідний мій Чабель!
Любий мій краю, тебе я кохаю!
Ганна ДЯЧОК.
Рум’янець на сонці
Весніє. Вибухами скресає крига. Життя продовжує довжелезна непрочитана книга. Як саме незбагненне буття підвладне лиш Богу.
Не забуваймо до нього дорогу. Хай хоч які випробування ускладнюють тривогу. У березневі ще крижані роси падають пролісків списи, сон-трава скидає пелюстки, кульбаби цвіт сонечком ясніє. А там заквітне деревій, дивуючи суцвіттям білим. Як заболить душа – до рани приклади, втамує біль.
Весніє. Наввипередки до сонця струмки мчать звідусіль. Щезає тихий біль…
* * *
Просто дощ. Довгожданий, перший весняний дощ. Одна за однією стріляють, вириваючись з цупких обіймів бруньки. Ось і безборонний листочок затріпотів на гілці. За ним іще, іще…
Верболіз, де-не-де присипаний ще снігом, струшує рештки сну: пора зустрічати весну.
Раїса БРИЧКОВА.