Опубліковано Василь Сосюк
Нове асфальтне покриття на дорозі завжди радує серце водія. У нього поселяється надія, що принаймні декілька років на цій ділянці не доведеться виписувати віражі й постійно тиснути на гальма, щоб, бува, не потрапити у вибоїну. Заради цього працюють спеціалізовані бригади шляховиків.
За останні роки вони перетворили чимало доріг як у Сарнах, так і поблизу міста в сучасні автотраси. Хоч і тут не обійшлося без недоробок.
Наприклад, реконструкція мосту через річку Случ. Її ще й досі не завершили, а їхати вже доводиться з перешкодами. Або ж асфальтне покриття, що з’явилося відносно не так давно на вул. Пушкіна. Чи довго воно протримається поблизу продовольчого ринку, якщо там майже завжди стоять калюжі? А чому? Системи водовідведення не можуть упоратися з великою кількістю води, чи вони встигли за цей час засмітитись, а може, їх зробили не в тих, де треба, місцях? На жаль, питань чимало.
Свіжий приклад. Перед новоріччям шляховики почали асфальтувати частину дороги по вул. Бєлгородській. Чомусь не вперше кошти для цього виділяють в останні місяці року. Тож постає дилема: асфальтувати в мороз і завірюху чи повертати невикористані гроші? І, мабуть, встигли б довершити розпочату справу, якби не справжня зима, що завітала цьогоріч і зупинила шляховиків на півдорозі, заморозивши будівництво в прямому значенні слова…
Прийшла весна. На жаль, разом зі снігом починає танути й асфальт, який протримався лише два місяці. Чи то зима перестаралася, чи шляховики недопрацювали, але десятки дірок на початковій ділянці вже нагадують, що з настанням сприятливих умов для укладання нового покриття доведеться не лише якісно закінчити незавершену роботу, але й зробити ямковий ремонт.