Опубліковано СН
автор фото Василь Сосюк.
Перше, що впало в очі, коли прибули до будинку на вулиці Ярослава Мудрого, 1, - це клумби, на яких квіти наче переливаються всіма кольорами веселки. А біля них у холодочку дві лавочки, де бабусі ховаю-ться від спекотного сонечка й любуються красою, яку створила їх сусідка, жителька багатоквартирного будинку, вчителька з сорокарічним стажем Зоя Бохер.
Раніше на цьому місці були смітники, пізніше ящики вивезли й розрослися високі бур’яни. Дійшло до того, що навіть вужі завелись. Люди говорили, що необхідно окультурити цю територію. Та за діло ніхто не брався. Зоя Зосимівна також не раз думала, як краще зробити, аби на місці колишнього смітника росли чудові квіти. Тож сама вирішила взятись за роботу, сподіваючись, що як почне викорчовувати зілля, сусіди допоможуть. Але, коли рвала «непроханих гостей», ніхто не поспішив стати поруч. Та жінка не зупинялась, а невтомно втілювала свій задум. Хоч усе давалось нелегко, адже спалюванням сухих рослин-паразитів діло не закін-чилось. Залишилось коріння, якого також потрібно було позбутись. Отож узяла в руки лопату, скопала пустир, облаштувала дві клумби, потім ще одну, далі ще, адже все здавалось, що мало. Тепер уже 6 квітників радують око перехожих. А скільки відер води для поливу з третього поверху знесла, і не злічити.
- Правда, з насінням, - розповідає Зоя Бохер, - допомогли сусідки Зіна Гук і Віра Борисова. Дали чорнобривців і циній, інші ж купувала. Та не жаліюсь, адже не чекала якогось особливого визнання, бо самій приємно дивитись на квіткове царство. Це, мабуть, вам хтось із жителів будинку розповів. Сиджу біля цієї клумби й думаю: хіба є щось краще, ніж творити красу?
На клумбах від ранньої весни й до пізньої осені цвітуть квіти різних видів, кольорів, відтінків, розмірів, форм. Жоржини, чорнобривці, мальви, ромашки, петунії - ось неповний перелік тих, що можна побачити в чудовому куточку, створеному вмілими руками майстрині. А біля них дві лавочки, які змайстрував її чоловік, колишній військовий Володимир Петрович. Сусіди й до того поважали цю сім’ю, а зараз ще більше, бо створили куточок неймовірної краси, куди, як кажуть жителі будинку, йдуть за хорошим настроєм.
Зоя Зосимівна недавно відсвяткувала 70-річний ювілей. Іде життєвою стежиною так, що не соромно обернутись назад. Закінчивши Полтавський педагогічний інститут, спочатку працювала 2 роки в Нівецьку Дубровицького району, пізніше чоловіка перевели в Сарненську військову частину, тож стала вчителювати в ЗОШ № 1. Де й пропрацювала 40 років. Подружжя виростило доньку Нілу, яка живе в Росії, діждали двох онуків і правнука. А клумби стали продовженням добрих справ, яких багато зробили в житті.
Наталія ДЕМЧУК.