Опубліковано СН
Минулого четверга в міському будинку культури
«Залізничник» зібралась сарненська громада з приводу обговорення питання про
цех гарячого цинкування, що діє на території ТОВ «Завод металевих виробів»,
тобто колишнього СЗМТК. <!--break--> За 40 хвилин до початку зустрічі зателефонували друзі,
які мешкають у багатоквартирних будинках по вул. 17 Вересня, навпроти виробництва,
попрохали прийти та поділитись з ними думкою стосовно шкідливого впливу від його
діяльності на здоров’я. На жаль, допомогти їм у цьому не зміг. Однак те, що
відбулось, змушує мене, як жителя міста, звернутись зі сторінок «районки» до
громади.
Підстав для цього чимало, але насамперед,
дата обговорення – 4 листопада. Не напередодні місцевих виборів, проте й не
після отримання відповідних повноважень новим міським головою. З цього можливий
логічний висновок: на меті мали не погіршити рейтинг кандидата на посаду
міського голови від існуючої влади, тому
що мешканці прилеглих до цеху житлових будинків категорично проти такого
сусідства, а міська влада підтримувала й підтримує будівництво цеху цинкування.
Можновладців можна зрозуміти: від його діяльності є певні відрахування до
міського бюджету, на ці кошти можна відремонтувати будівлі, дороги й таке інше.
Але чи здатні ці вливання відновити здоров’я працівникам цеху та мешканцям у
зоні впливу виробництва, якщо воно дійсно шкідливе?
Перед слуханням спілкувався з друзями,
лікарями залізничної лікарні, цікавився, як вони ставляться до перспективи
розширення цеху. Отримав відповідь: «Місто буде багатим, але мертвим». Вважаю,
що це твердження потребує поглибленого вивчення й обґрунтування, але, повчає
народна мудрість, диму без вогню не буває.
Скажу ще відносно часу громадських слухань.
Що змінилось би за тиждень, коли до своїх повноважень прийшли б нові склад
депутатів міськради і міський голова й організували б ці слухання? Адже новим
обранцям належить відповідати за свої рішення, а не кивати на попередніх, якщо
ті робили можливі помилки. Добре, що хоча б створили погоджувальну раду з
вивчення питання та з організації повторних громадських слухань.
Тепер інше. У громадян для реєстрації
учасників слухань і отримання ними мандата на право голосування вимагали надати
паспорти. Тим часом багато жителів прийшли без них і не могли голосувати. Однак
усі працівники заводу металевих виробів мали ці документи відповідно
співвідношення учасників з правом голосу було не на користь громади. До речі,
чимало робітників цеху цинкування не є жителями міста, тим паче мешканцями
прилеглих до заводу житлових будинків. Вони активно підтримували позитивний фон
на існування цеху, мотивуючи можливістю заробити гроші для своїх родин. Їх
можна зрозуміти. Адже за працю в шкідливих умовах отримують певну заробітну
платню, виплати та компенсації. А їх родини не живуть у зоні можливого
шкідливого впливу виробництва з цинкування металевих виробів. Отож, враховуючи кількість
робітників цеху та членів громади, які отримали мандати на право голосування та
прийняття рішення, є підстава зробити ймовірним висновок, що думкою сарненців
вирішили організовано знехтувати.
Вважаю, блокування президії членами громади
та депутатами було обгрунтованим, тому що чинився моральний і психологічний
тиск з боку дирекції на працівників заводу, керівництва міськради. У вибраної
погоджувальної ради є певний час об’єктивно розглянути протилежні думки щодо
цеху цинкування й на наступних громадських слуханнях виголосити висновок.
Упевнений, що рішення буде справедливим і
громада без тиску підтримає його. І не треба буде відволікати працівників
правоохоронних органів від виконання ними більш суттєвих завдань, ніж охороняти
міську владу від громади.
Віталій ОНАНКО.