Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
З відкритих дверей невеликого залу фізкультурно-спортивного клубу «Повір у себе» ні-ні та й чувся юначий гомін. Обережно заглянула: декілька хлопців тренувалися, лежачи на спеціальних снарядах. Серед них упізнала неодноразового чемпіона Європи та світу Романа Набухотного, який нещодавно повернувся переможцем з Туреччини, де проходив чемпіонат світу з параолімпійських ігор. А от високого, чорнявого парубка, який робив вправи неподалік, бачила вперше…
Познайомились: Петро Шепель. Повірте, так легко попливла розмова, наче зустрілися давні знайомі. Адже юнак має щирий і відвертий характер, йому є про що розповісти, є чим поділитися, бо, захопившись пауерліфтингом, став сильнішим, впевненішим, розкутішим у спілкуванні. З гордістю відзначає: «Я щасливий, бо заняття цим видом спорту - те, що мені потрібно». Хоча Петрова дорога у фізкультурно-спортивний клуб була нелегкою. Народився в Кричильську, в сільській родині. А в селі як живеться дітям? Та ще коли доля обділила найдорожчим – зором? І старшому братові з народження не пощастило так само. Все ж хлопці з усіх сил намагалися не виділятися серед ровесників. Ходили в школу, допомагали батькам по домашньому господарству, у вільний час бігли пограти в улюблений футбол.
Згодом Петро дізнався від односельця Михайла Наливайка, що в Сарнах працює фізкультурно-спортивний клуб, де займається. І Петро захворів бажанням побувати в ньому – випробувати свої сили, облюбувавши пауерліфтинг.
Що й казати, перші тренування давалися нелегко. Їх запам’ятав, напевно, на все життя. Від незвички ніби свинцем наливалися руки, ватяними здавалися ноги. Не показував цього, бо поруч незмінно стояли, підбадьорюючи, директор клубу Олександр Цицюра і заслужений тренер України Олександр Фесовець. Їм подобався терплячий, наполегливий хлопець, в якому помітили потенційні задатки спортсмена… Олександри не планували, але мимоволі прогнозували позитивні результати, виходячи з наполегливості новачка. А Петро відчув задоволення від тренувального процесу й твердо заявив: «Це моє. Серйозніше займатимусь саме цим видом спорту». Сказав про це тренеру, який схвалив його наміри. І пішли-попливли напружені будні.
Охоче добирався із села по понеділках, середах і п’ятницях на тренування. Додали сил і впевненості перші в житті обласні змагання, що проходили в м. Рівне. Виступив на них, як мовиться, на одному диханні, став призером!
Повернувся додому й ще з більшим завзяттям та енергією взявся за тренування. Ближче потоваришував з Романом Набухотним, який також захоплюється пауерліфтингом, але в іншій ваговій категорії. Він і став прикладом наполегливості, витримки, невтомності. Спостерігаючи за Романом, і собі по декілька десятків разів зосереджено відпрацьовував прийоми. Це дало свій результат: другі обласні змагання для Петра Шепеля стали знаковими: включили до складу збірної області для участі в чемпіонаті України.
Тренувався з потрійною енергією та настроєм. Уже виконував норматив майстра спорту України, та де не візьмись, спіткала підступна невдача… Важка травма спини перекреслила всі плани здобути це звання. Усе полетіло шкереберть. Інший би, напевно, розгубився, кинув спорт, але Петро не з таких… Рік лікування – легко сказати: рік пошуків разом з Олександром Фесовцем лікарів, спеціалістів. До кого тільки не їздили, з ким тільки не радилися, хто тільки не «ладив» спину.
Не залишили наодинці з бідою в управлінні праці та соціального захисту населення РДА, міська рада на чолі з тодішнім міським головою Леонтієм Ніколайчуком. Поставилися, наче до сина. Без розмов виділяли матеріальну допомогу. Однак, на жаль, повністю вилікувати травму не вдалося. Та не таким податливим виявився спортсмен: за час участі у ФСК загартував неабияку волю до здобуття наміченого, виробив справжній бійцівський характер. Продовжував бережно тренуватися, оголосивши нещадний бій травмі. Олександри підбадьорювали, захоплюючись силою волі юнака, і невдовзі з’явилася можливість виступити на обласних змаганнях.
Відтак знову ж таки обережно, але наполегливо й терпляче, брався за тяжкий гриф штанги… Старанно відпрацьовував до болю знайомі прийоми. Триборство включає жим лежачи, присідання – до кожного підходив з особливим настроєм. Це нелегко було, дуже нелегко, але Петро, добре знаючи й специфічні вимоги, і труднощі, крок за кроком відновлював спортивну форму. Віддача не забарилась: покращання результату на цих змаганнях, щиросердечна підтримка керівництва, товаришів по клубу дали змогу забути про перенесений біль, тривоги. Більше того, стали поштовхом до ще інтенсивніших занять пауерліфтингом.
У 2009 році після осінніх обласних змагань, на яких виконав норматив кандидата в майстри спорту України, сарненця зарахували кандидатом до складу збірної команди країни. Під час підготовки до чемпіонату України, на обласних змаганнях, що йому передували, Петро Шепель показав результат майстра спорту. Це звання треба було підтвердити на згадуваному чемпіонаті, що йому й вдалося у боротьбі із суперниками та зі своїми земляками й відомими чемпіонами світу. Кричильського фаворита від душі вітали всі. Знову перемога! Перемога над болем, неймовірними перепонами, переконливий приклад, коли бажання, наполегливість і працьовитість підводять людину до високого визнання. Плідно пройшли й недавні збори в складі збірної України в параолімпійському центрі «Україна», що в м. Євпаторія, а також у м. Рівне. На них хлопець ще підвищив свої показники. У сумі в нього – 460 кілограмів – один з найкращих результатів серед членів команди.
- Це дає змогу зміцнити надію на вдалий виступ (знову ж таки в складі збірної України) на міжнародних змаганнях, що плануються на наступний рік у турецькому місті Анталія, - говорить юнак, не відводячи погляду від спортсменів, які продовжували тренуватися.
Високу оцінку неабияким здібностям Петра Шепеля дає й директор ФСК «Повір у себе» Олександр Цицюра: «І Роман Набухотний, і Петро Шепель, обидва, до речі, займаються триборством, - наша справжня гордість. Упевнений, вони не підведуть. Повірте, щасливий, що працюю з такими самовідданим юнаками, які, подолавши життєві негаразди, знайшли себе в спорті, вибравши улюблене заняття, що робить їх сильнішими, повноправними, більше того, спорт підносить їх на вівтар перемог найвищого рівня. Ми з Олександром Фесовцем безмежно раді успіхам спортсменів. Тож хай і надалі їм щастить, хай їх приклад служить для наслідування іншим, хто не може визначитися в круговерті життя».
Принагідно зазначити, що Роман Набухотний на черговому чемпіонаті світу, що проходив у жовтні в Кахраман-Мараш у Туреччині, взявши найвищу серед суперників вагу в трьох номінаціях триборства, відповідно 167, 210 і 267 кілограмів, піднявся на найвищу сходинку – став чемпіоном. Це свідчення гармонійної співпраці спортсмена й тренера Олександра Фесовця, які працюють на єдину бажану ціль. У цьому напрямку йдуть і Петро з Олександром. Подумалося, воістину справедливо й закономірно, що щастя (у нашому випадку – перемога – авт.), власноруч здобуте з мудрими наставниками, дає не зрівняну ні з чим насолоду відчувати себе повноцінною людиною. Як Петро Шепель, та інші вихованці ФСК «Повір у себе». Вони, кинувши виклик долі, не піддалися випробуванням, стали її господарями.
Раїса БРИЧКОВА.