Опубліковано Зоя Тимцунік
Фото на пам'ять учасників ліквідації ракет середньої дальності згідно з радянсько-американським договором у травні 1991 року.
Певно, вперше на великий екран Сарни потрапили в часи перебудови, а завдячують цьому роззброєнням, що проводили у військовій частині А-0153. Чим живуть військовослужбовці зараз, які завдання вирішують і перешкоди долають, поцікавились у командира Олександра СВАРИЦЕВИЧА.
Потрапити на територію військової частини зовсім не так легко, як здається. Черговий на контрольно-пропускному пункті прискіпливо допитує, куди та чого, вимагає документів, що посвідчують особу. Нічого не поробиш: секретний об’єкт – це вам не супермаркет.
Нарешті паперова тяганина позаду, і на законних підставах знайомимося з підполковником Олександром Сварицевичем, командиром військової частини, який розповів чимало цікавих, не відомих широкому загалу фактів з історії в/ч А-0153. Виявляється, відлік вона веде з 1931 року! А була заснована як частина Війська Польського й носила назву полк «Сарни» корпусу охорони прикордоння Полісся. По одному батальйону тоді дислокувалося в Сарнах, Рокитному, Дубровиці. Про ті часи нині нагадують бетонні споруди, залишки яких і досі бовваніють у навколишніх лісах.
З 1944-ого, продовжує знавець історії військової частини, до 1955-ого тут розташовувалися різні підрозділи 16 стрілецької бригади НКВД СРСР, які вели нищівну боротьбу з ОУН-УПА. Штаб та один-два батальйони перебували в Сарнах, а решта – у навколишніх населених пунктах: Рокитному, Володимирці й ін.
Доленосним для частини став 1956 рік, коли на державному рівні прийняли рішення про розбудову: на території військової частини розмістили базу забезпечення Ракетних військ стратегічного призначення. Саме тоді (сарненці добре це пам’ятають) поряд у лісі утворилась заборонена зона. У 1961 році частина почала функціонувати в новій якості: живе повнокровним життям, почувається незамінною для обороноздатності країни… Аж тут – неочікуваний віраж долі: у 1987 році тодішній президент Радянського Союзу Михайло Горбачов підписує договір про скорочення ракет середньої та меншої дальності. Відповідно у в/ч А-0153 створюють двотисячну ракетну базу ліквідації. З 1987 по 1991 рік тут ліквідували понад 500 пускових установок ракет РСД-10 (натовський варіант СС-20) та декілька тисяч одиниць допоміжної техніки. У дужках зазначу: саме цьому завдячуєм тим, що зараз Україну не поспішають бачити ні членом НАТО, ні інших престижних міжнародних угрупувань. Воно й не дивно – країна не має ядерної зброї… А символом завершення роззброєння (читай – політичної недальновидності можновладців) залишилась пускова установка РСД-10, яку попервах установили біля клубу на території військової частини, а згодом передали музею ракетних військ у Вінниці. Куди, до речі, благополучно доїхала самотужки, своїм ходом. До слова, така «іграшка» могла б знищити місто одним пострілом середніх розмірів.
Тим часом літопис військової частини поповнюється новими віхами: у 1992 році увійшла до складу Збройних сил України в якості бази технічного забезпечення Головного ракетно-артилерійського управління Міністерства оборони України, а з 2002-ого – як частина технічного забезпечення Сухопутних військ. Яка донині безпосередньо підпорядковується командувачу Західно-оперативного командування м. Львів.
Кажуть, у китайців найкращим побажанням є таке: «Не дай вам Бог жити в часи перемін». На щастя, кардинальні зміни таке би завершились. Чим же може похвалитися в/ч А-0153 сьогодні? А ось і відповідь: на високому професійному рівні виконує завдання з ракетно-артилерійського забезпечення, зберігання, обслуговування й ремонту різних зразків озброєння та військової техніки, зокрема артилерійської та стрілецької зброї. Приємно, що командувач сухопутних військ Збройних сил України, генерал-полковник Геннадій Воробйов, який у серпні в супроводі командувача Західно-оперативного командування, генерала-майора Юрія Думанського відвідав частину, відзначив належний рівень організації службової діяльності та подальшого напрямку функціонування.
Варто зазначити, що військова частина одна з перших в Україні розпочала комплектування військовослужбовців за контрактом. Нині тут створені робочі місця для понад трьохсот жителів Сарненщини, яким вчасно виплачують заробітну платню в межах 2 тис. грн. А завтра, 3 грудня, у військовій частині проведуть день відкритих дверей, у програмі – урочисті заходи, демонстрація озброєнь. Отож майбутні контрактники мають чудову нагоду приміряти на себе цю роль. Розпочнеться дійство з десятої години й триватиме до дванадцятої.
Хто ж зараз веде перед у роботі, заохочує товаришів по службі до вищих результатів?
- За підсумками 2010 року, - розповідає підполковник Сварицевич, - кращим серед відділів зберігання визнали підрозділ майора Федоровича. Серед військовослужбовців заслуговують на відзнаку заступник командира частини, майор Ігор Сусід, начальник відділу, капітан Олександр Рябухін, прапорщик Олександр Колесник, сержант Сергій Набухотний, солдат Олександр Ревич. Серед працівників Збройних сил України хочу відзначити Наталію Гергель, Галину Бацуру, Леоніда Давидюка. А ще – принагідно привітати з професійним святом ветеранів і працівників Збройних сил України, військовослужбовців. Пам’ятайте, що наш священний обов’язок – забезпечувати мирне життя народу, суверенність держави. Бажаю вам міцного здоров’я, оптимізму, родинної злагоди та благополуччя.