Опубліковано Василь Сосюк
Фото автора
У Сарненському історико-етнографічному музеї відкрили виставку, присвячену знаменитому земляку Нілу Хасевичу. Завідуюча закладом Раїса Тишкевич запросила всіх, хто прийшов на відкриття, послухати розповідь про митця директора Костопільського краєзнавчого музею Анатолія Вакулка.
Саме на Костопільщині в с. Дюксин 25 листопада 1905 року в сім’ї диякона народився хлопчик, якому дали досить незвичне ім’я Ніл. Він дуже любив малювати. Але батько віддав сина в духовну семінарію в Житомир. Там майбутній художник у майстерні іконописця здобув ази малювання. Згодом продовжив навчатися в українській гімназії в Рівному.
У 14-річному віці, їдучи кіньми на навчання в Рівне, на оржівському залізничному переїзді разом з матір’ю потрапив під поїзд: мама загинула, а він втратив ліву ногу. Французька компанія, що володіла залізницею, виплатила Нілу Хасевичу компенсацію. За ці кошти він зміг стати слухачем Варшавської академії мистецтв, де опанував малярство та декоративне ткацтво. Але через брак грошей не раз перебивався випадковими заробітками. Студент був активним учасником громадського життя. Створив портрети святого Володимира, гетьмана Мазепи. Уже в 26 років ім’я Ніла Хасевича занесли в українську загальну енциклопедію, молодий митець отримав почесну нагороду Ватикану. У 1936-1939 роках, завдяки виставкам у різних країнах, його ім’я стає знаним серед художників світу. Але подальший шлях майстру перекриває польська влада, тому що Хасевич не став підданим цієї держави. Та й на навчання забракло коштів. Тож повернувся в рідне село, де досяг значних успіхів у творчості, особливо графіці. Щоб мати засоби для існування, вчителював, підробляв бухгалтером у сільпо. Хасевич був учасником церковного хору, гарно співав і сам писав пісні, з Уласом Самчуком працював у газеті «Волинь». Разом з однодумцями збирав кошти для створення волинської школи художників. На жаль, не судилося: розпочалася війна.
Побачивши звірства нової влади – більшовиків, а згодом і фашистів, яким непотрібна була самостійна Україна, подався у повстанську армію. В групі УПА-Північ працював у редакції журналу «До зброї». Крім того, ілюстрував майже всі підпільні видання на Волині та Поліссі. Створив знаменитий цикл робіт «Волинь у боротьбі». Ніл Хасевич не брав участі в боях. Його зброєю були різець гравера й олівець художника. Твори митця підносили бойовий дух повстанців і кликали до звитяги за українську самостійну соборну державу. Війна покотилася з території України на Захід, а художник продовжував свою боротьбу в підпіллі до 4 березня 1952 року. Того дня спецгрупа НКВС оточила бункер неподалік села Сухівці, де з повстанцями перебував і Ніл Хасевич. Їм запропонували здатися. Але з криївки спочатку пішов дим (то палали секретні документи), а згодом пролунали три постріли. Спецгрупа для певності ще й закидала це місце гранатами…
Коли енкаведисти оточували Ніла Хасевича, у далекій Америці побачила світ книга «Графіка в бункерах УПА». Так бойові побратими донесли до світу останні праці художника-борця.