Back to top

Із сарненського сиротинця - у Південну Африку

З-Африки.jpg

Сіцілія Гарріс приїхала в Сарни з Південної Африки.
Фото Василя СОСЮКА.

У газеті «Сарненські новини» від 3 травня за минулий рік було надруковано фотоінформацію про пані Сіцілію Гарріс (дівоче прізвище Заїка), яка у свої 89 років здійснила мандрівку з Південної Африки на свою малу Батьківщину.

Народилась жінка в 1919 році в Костополі в єврейській родині, в якій було п'ятеро дітей. Сіцілії виповнилося тільки два роки, як померли батьки. Тому дітей віддали в сиротинець, що функціонував у цьому місті. Такий же будинок для дітей-сиріт діяв і в Сарнах.
Під час громадянської війни в країні панували голод, розруха. Але євреї, як могли, рятували своїх людей, а тим більше дітей. В Україні в міжвоєнний час діяла благодійна організація під керівництвом Джойнта. Велику за розмахом акцію вони проводили в роки першого голодомору (1921-1923). З 1924 по 1938 роки Джойнт підтримував дитячі будинки, професійно-технічні курси, систему охорони здоров'я та єврейські сільськогосподарські поселення на півдні України та в Криму. У передвоєнний час благодійник допомагав євреям Східної Польщі, Буковини та Закарпаття, що стали невід'ємною частиною України в 1940 році. У березні 1921-го в Україну приїжджав африканець-волонтер Охберх, щоб забрати єврейських дітей-сиріт у Південну Африку. З Ковеля в Сарни він прибув 9 липня. Очевидно, це була ознайомча поїздка, бо наступного дня їде в Костопіль. Там забирає Сіцілію, двох її братів й інших дітей, з ними повертаються в Сарни, де також бере дітей із сиротинця, і 20 липня виїжджає у Варшаву. Згодом Гарріс потрапила в Південну Африку, де й прожила все життя. Її братів вивезли одного в Палестину, другого - в Ізраїль.
Разом із Сіцілією приїхали тоді з Франції в Сарни ще п'ять осіб. Вони й назвали прізвища дітей, вивезених із Сарненського сиротинця в ті далекі роки. Це Раїса Мусман (4 роки), Веніамін Карман (4 роки), Малка Шапіро (6 років). У складі делегації були режисер, оператор, перекладач і двоє супроводжуючих зі Львова. Вони вивчали історію єврейських сиротинців і подальшу долю вивезених дітей. Знімали про це документальний фільм. На жаль, ніхто в Сарнах не знає, в якому саме місці був цей дитячий заклад. У єврейському календарі на 5765 рік (у нас 2004-2005), виданого інститутом Юдаїки, вміщені фотографії дитячих будинків в Україні, якими опікувався Джойнт. Тут є фото дітей-сиріт із Сарн. У травні минулого року зверталась до земляків із проханням повідомити, якщо хтось із старожилів знає, його місце розташування. На жаль, ніхто не відгукнувся. Можливо, дійсно не знають. А може, людьми заволоділа байдужість. До нас із-за морів-океанів їдуть по дещиці збирати факти з минулого. Ось у кого повинні вчитись, як цінувати свою історію і своїх людей.

Схожі матеріали

Є на землі святі та священні місця, до яких ідуть, як на прощу, з покоління в покоління, з віку у вік. Зокрема Козацькі могили під Берестечком -...
Шановні журналісти газети «Сарненські новини», звертається до вас учасник Великої Вітчизняної війни. 11 січня 2009 року виповнюється 65 річниця...
У Сарненському історико-етнографічному музеї відкрили виставку, присвячену знаменитому земляку Нілу Хасевичу. Завідуюча закладом Раїса Тишкевич...
Усе більше віддаляються в часі події Другої Світової війни, але в пам’яті й серці тих, хто воював і пережив воєнне лихоліття, вони здаються вчорашнім...
Наш час… При в’їзді в місто лежать три пса. Один серед дороги, два – обабіч. Автомобілі байдуже сновигають повз бездиханні тіла чотирилапих, а водії...