Опубліковано СН
Фото автора.
Володимир Шепель – знана
й авторитетна людина принаймні в с. Бутейки. Бо болить йому душа за рідний
край, за турботи громади. Саме тому запропонував створити сільський комітет,
аби хоч якось полегшити життя землякам. Люди гуртом довірили пану Володимиру,
на той час члену виконавчого комітету Великовербченської сільради й депутату
обласної ради, керувати сількомом. Діє він уже майже два десятки років. Стільки
часу минуло, а замінити очільника ні в кого думки не виникало. Оскільки
переймається проблемами односельців і робить усе для якнайшвидшого їх вирішення.
На запитання, чим саме
займається сільський комітет, Володимир Шепель каже:
- Вирішуємо найболючіші
проблеми. Наприклад, ремонтуємо дороги. Раніше це робили чи не кожного року,
нині ж - скільки коштів виділить на це сільська рада. Добре, що є
помічники-активісти такі як депутат Анатолій Тарасюк. Він зайнявся реконструкцією
дороги на Ставище. Петро Петрович Колдун перейнявся ремонтом моста через річку. Щоб люди з острахом не чекали холодної
зими, всі сили скерували на забезпечення осель голубим паливом. Найбільш
активними в проведенні природного газу були Ростислав Давидюк, Петро Васильович
Колдун, просвітер Василь Колдун, який, до всього, був ще й касиром.
Сам же Володимир Шепель
народився в Кричильську, та прожив там лише декілька місяців. Його батька Олександра
призначили головою колгоспу ім. Хрущова в с. Бутейки, тому змушені були
переїжджати. У 1952 році об’єднали в одне - «Шлях до комунізму» із центральною
садибою в с. Велике Вербче, яке згодом перейменували на «Перше Травня».
Трудову діяльність Володимир
Олександрович розпочав у 1971 році вчителем фізкультури, пізніше призначили
заступником директора бутейківської школи, а вже з 1986-ого й донині очолює її.
Поєднав свою долю з дружиною Мариною, яка нині перебуває на заслуженому
відпочинку, господарює вдома і готова в будь-яку хвилину дня й ночі підтримати
чоловіка. Адже щира порада й допомога близької людини багато чого варті. Син
Андрій навчається на землевпорядника в Українському державному університеті
водного господарства та природокористування в м. Рівне.
Цікавлюсь, чи не важко поєднувати
роботу в школі й одночасно займатися проблемами сількому.
- Навпаки, це допомагає,
- ділиться пан Володимир. – Вирішуємо питання, що турбують громаду, а заодно
допомагаємо школі. Наприклад, цьогоріч збудували ще один стадіон, куди навіть і
з сусідніх сіл приїжджають команди на змагання з футболу.
Володимир Шепель, власне,
продовжує навчати дітей фізичній культурі, а заодно пишається своїми вихованцями.
Наприклад, Іван Макаренко - учасник чемпіонату України з гирьового спорту,
радіє за нього. Є багато й інших успішних випускників, якими гордиться школа с.
Бутейки.
- Які зараз найболючіші
проблеми намагається вирішити сільський комітет? – запитую в співрозмовника.
- Тепер піднімаємо
питання на всіх рівнях про незадовільне освітлення в сільських оселях, -
розповідає Володимир Шепель. – Приміром, на вулиці Зеленій та інших лампочки в
будинках ледь тьмяніють, особливо у вечірній час. Хотілося б, щоб у школярів
був великий, облаштований необхідним інвентарем, спортзал. Коли тепло, діти
займаються фізкультурою на вулиці. А що робити холодної зими? У навчальних
кімнатах грають у шашки і шахи, там же не побігаєш з м’ячем. А ще мріємо
добудувати майстерню, де з користю проводитимуть час шкільні умільці. Їдальня в
навчальному закладі теж не в дуже хорошому стані, старенька. Тому проблем
вистачає, а сільком з допомогою районної влади прагне їх вирішувати.
Зібравшись з думками,
співрозмовник продовжив:
- Не чужі та не
другорядні й проблеми молоді. Ведемо пропаганду здорового способу життя в
школі, клубі. Залучаємо підлітків до спортивних занять, у закладі культури
облаштували спортивну кімнату, де провести вільний час цікаво й корисно навіть
дорослому. Стараємось зробити все можливе, щоб односельці гарно й весело
відпочили в День престольного празника, яке святкуємо 6 травня на Юрія. А нещодавно
до Міжнародного дня інвалідів у школі провели ярмарок, де діти реалізовували
вироби виготовлені власноруч. Виручені кошти, а це 360 гривень, школярі
передали вчительці однієї з шкіл району, в якої тяжкохвора дитина.
Поспілкувавшись з
Володимиром Шепелем лише півгодини, зробила висновок, що він дійсно патріот свого
краю. Як співається в пісні, написаній ним же:
Село Бутейки – для мене
ти єдине,
З ким я ділю і радість,
і біду.
І доля, хай куди мене не
кине,
Та кращого від тебе не
знайду…
Ці слова – від душі, бо
дуже любить рідне село та переймається проблемами громади уже впродовж багатьох
років.
Наталія МАЛЕЙЧИК.