ВЕСНЯНІ ПАЛИ – ЗАГРОЗА ДЛЯ ДОВКІЛЛЯ

Однією з актуальних екологічних проблем країни та нашого регіону зокрема є щорічні весняні пали.

Після сходження снігового покриву з настанням погожих сонячних днів господарі садиб, власники та користувачі сільськогосподарських угідь розпочинають їх прибирання від сухої трав’янистої рослинності та опалого листя. І найпоширенішим способом такого «прибирання» є спалювання. Ця звичка за останні роки стала для українців нормою. А чи задумуються люди, якої шкоди завдають собі й довкіллю? Отож, чим шкідливе спалювання сміття, опалого листя та сухої трави.
Відомо, що при згорянні однієї тони рослинних залишків у повітря вивільняється біля 9 кг мікрочастинок диму. До їх складу входять пил, окиси азоту, чадний газ, важкі метали й ціла низка канцерогенних сполук. У тліючому без доступу кисню листі виділяється бензопрен, що здатен викликати в людини ракові захворювання. Окрім того, з димом у повітря потрапляються діоксини – одні з найотрутніших для людини речовин, а ще пестициди, якими на цих ділянках нерідко окропляють рослини. Додаткова проблема полягає в тому, що з травою та листям, як правило, горить і безліч різноманітного сміття (пластик, гума, фанера). При згорянні цих матеріалів виділяються десятки шкідливих речовин, що суттєво посилює забруднення атмосфери та створює додаткову загрозу здоров’ю людини. Постійно подразнюваний димом епітелій слизової оболонки дихальних шляхів не здатен протистояти мікробам. Особливо погано почуваються ті, хто страждає на бронхіти, бронхіальну астму, риніти чи тонзиліти.
Окрім безпосередньої загрози людському здоров’ю спалювання сухої трави призводить і до інших. Зокрема, викликає руйнацію ґрунтового покриву, адже безпосередньо вигорають рослинні залишки верхнього найродючішого гумусового шару ґрунту, гинуть ґрунтоутворюючі мікроорганізми. За нормальних умов, коли трава та листя перегнивають, необхідні для розвитку рослин речовини повертаються в ґрунт. При згорянні ж утворюється зола. Незважаючи на загальноприйняту думку, вона – дуже погане добриво і, таким чином, спалювання трави та листя щороку призводить до все більшого збіднення ґрунту. Крім того, на природних ділянках вогонь знищує насіння та коріння трав’янистих рослин, серед яких можуть траплятись рідкісні первоцвіти, пошкоджує нижні частини дерев і кущів та верхні їх коріння. Існує загроза і для тваринного світу – гинуть комахи та дрібні тварини, які зимують у норах, верхніх шарах ґрунту та надґрунтовому покриві, руйнуються гнізда птахів.
При спалюванні трави на присадибних ділянках або стерні на фермерських полях виникає загроза перекидання вогню на природні ділянки, що веде в свою чергу до порушення законодавства та знищення диких рослин і тварин. Саме з цього починається більшість торфових, існує загроза лісових пожеж і загоряння житлових будинків.
Дим від вогнищ у туманні дні може утворювати смог і надовго зависати в повітрі. У цьому випадку погіршується видимість на дорогах, що призводить до збільшення частоти дорожньо-транспортних пригод. Окрім того, потрапляючи в легені, він викликає суттєве погіршення здоров’я. Зазвичай, випалювання сухої трави громадяни здійснюють свідомо. Маємо знати, яка відповідальність передбачається українським законодавством за вчинення таких дій. Згідно зі ст. 50 Конституції України та ст.9 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» кожен громадянин має право на безпечне для його життя та здоров’я довкілля й вимагати дотримання цих норм закону. Відповідальність за порушення таких прав передбачена ст.33 Закону України «Про охорону атмосферного повітря» та іншими законодавчими актами. Громадяни та посадові особи, які здійснюють самовільне випалювання рослинності або її залишків, несуть відповідальність згідно з ст. 77-1 Кодексу України про адміністративні правопорушення. У випадку, коли такі діяння призвели до виникнення пожежі й нанесли значні збитки, передбачається й кримінальна відповідальність.
Кожен громадянин, не байдужий до стану довкілля, має право брати участь у здійсненні громадського контролю за охороною навколишнього природного середовища, звертатися з заявами та скаргами до відповідних органів влади при виявленні порушень природоохоронного законодавства, подавати позови до суду про відшкодування шкоди, заподіяної його здоров’ю та майну внаслідок негативного впливу на навколишнє природне середовище. При виявленні випадків загоряння сухої трави на території сільськогосподарських угідь необхідно повідомити про це сільську чи селищну раду, дільничного міліціонера або пожежну службу (101), а поблизу, або в самих лісових масивах – найближче лісогосподарське підприємство.
Отож, шановні читачі, будьмо екологічно свідомими людьми, бережімо довкілля – і нагородою нам будуть чисте повітря, вода та ґрунти, та, відповідно, гарне здоров’я – наше та наших нащадків!
Олег ОВСІЙЧУК,
головний лісничий Рівненського природного заповідника,
Оксана ГОЛОВКО,