Опубліковано СН
Фото Василя СОСЮКА.
Заклопотані повсякденністю, рідко замислюємось над справжньою сутністю буття, не знаходимо часу, щоб подумати про душу. Але ж справжній підмурівок життя - це і є духовність.
Напередодні світлого Христового Воскресіння зустрівся з настоятелем храму святої Параскеви, що в с. Немовичі, отцем Володимиром, життя якого сповнене благородного прагнення служити Богові та людям, прищеплювати парафіянам віру у вчення Господа.
Діяльність священнослужителя, підкреслив отець Володимир, - це служба й обов'язок, веління душі, а не робота. Приходить час - і людина сама розуміє, що Господь обрав її для цієї благородної місії.
У 1993 році отця Володимира направив владика для служіння людям і Богові в місцеву церкву, яка, належить до архітектурних цінностей місцевого значення. Освячена вона в 1881 році, на празник святої Параскеви. А збудована на тому ж місці, де колись у прадавні часи був храм Божий.
Про себе настоятель говорить неохоче, коротко повідомив, що народився в простій сім'ї в селі Котів Рівненського району. За покликанням пішов учитися в Одеську семінарію. І це в неспокійні часи перебудови! Було нелегко, проте віра додавала сил. По закінченні отримав парафію в Костополі, в Олександро-Невському храмі. Відтак опинився на Сарненщині. Молодший брат отця Володимира теж служить Господу в скиті Липенського монастиря…
Відомо, що людину оцінюють не за її словами, а за діяннями. Багато чув від односельців про добрі справи отця Володимира. За його ініціативи та сприяння в храмі облаштували газове опалення, поставили, огорожу, облагородили навколишню територію, викопали у дворі колодязь для забезпечення водою культового закладу.
У 2003 році за участю та допомогою отця Володимира збудували й освятили храм у с. Малушка Березнівського району, який відвідують місцеві жителі для задоволення духовних потреб. З благословення владики, архієпископа Анатолія нині будується каплиця в у виравній колонії с. Катеринівка, де раніше була кімната для богослужіння. Люди є люди, переконує пастир, і навіть якщо вони порушили закони держави й Божі заповіді, у них виникає бажання помолитися, отож і тут потрібен храм Божий.
Беручи участь у будівництві нових церков, отець Володимир помітив, що старше покоління поступово відходить у кращий світ, а відроджувати духовні традиції поліського краю повинна молодь. У важкі часи руйнували храми Господні, тож час їх відбудовувати. У заповідях сказано: "Є час розкидати каміння, і є час будувати з нього". У своїх проповідях отець Володимир закликає паству звернутися до духовності. Ще триває Великий піст, люди ремонтують свої домівки, займаються благоустроєм дворів, вулиць. Але обов'язок кожного християнина - не тільки наведення ладу в оселі, але й у своїй безсмертній душі. Потрібно підготуватися до таїнства покаяння та прийняти причастя тіла й крові Христової. І сорок днів святого посту - це і є підготовка до входу Господнього в Єрусалим. Люди радіючи зустрічали Христа, але не радів спаситель тому, бо знав: ті, які співали похвальні пісні, невдовзі кричатимуть: "Розіпни, розіпни його!". У середу церква згадує зраду Іуди, у четвер - тайну вечерю, п'ятницю - страсті Христові, у суботу - захоронення тіла Христа. Цього дня в Єрусалимі сходить благодатний вогонь, який засвідчує правду православної віри. Його очікують багато паломників, які розвозять цю правду по всій вселенській. Спаситель воскресив наші душі, повчає священнослужитель, змінив спосіб життя, щоб ми йшли правильною дорогою для спасіння наших безсмертних душ.
Господь, звертаючись до своїх апостолів, сказав: "Не ви мене вибираєте, а я вас вибрав". Отець Володимир - з обраних, адже все його життя, за присудом Господа, є служінням Богові та пастві. Священнослужитель має надію, що духовність відродиться: нині більше людей, зокрема молодих, відвідують храм Божий. Користуючись нагодою, отець Володимир закликає людей відмовитись від згубного вживання алкоголю й наркотиків і подумати про спасіння та чистоту своїх душ, про нові покоління, які мають бути здоровими духовно й тілесно. А здоровлячи з величним святом Воскресіння Христового, запрошує відвідувати храми Господні, виконувати Божі заповіді.
Михайло КАБАНЕЦЬ,
с. Немовичі.