Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
«Уперше відвідати Карасин мені випало в 1947-ому, - писав відомий сарненський краєзнавець Володимир Лєснічук. – Добирався до нього на волах від Карпилівки лісовим путівцем.
Між цими селами, відразу за містком через річку Лисницю, побачив односторонню алею з ялин і декількох каштанів, праворуч – фундаменти житлових будинків і бараку, а поруч – старий фруктовий сад. Отже, тут був фільварок». За словами старожилів, у цій місцині жив пан Гавронський. Він мав солідну лісову дачу, великий сінокіс з осушувальною системою, ставки, де розводили рибу, а також цегляний завод. Щоправда, сам багато подорожував, а хазяйнувала завзята, але зла й мстива пані. У селі вже на той час був один телефонний апарат, детекторний радіоприймач і чотири гасові лампи. Довкола – ліси та болота. Похмурий пейзаж звеселяло велике мальовниче озеро з карасями та в’юнами. До слова, карасинські сушені в’юни тримали монополію на сарненському ринку.
Мешканці села стверджують, що його назва походить від словосполучення «кара сину». Легенда розповідає про молодого парубка, який закохався в дівчину, але вона не сподобалася його батькам. Молодята розлучатись не захотіли, й тоді батько відправив свого неслухняного сина господарювати на віддалений хутір. Такою була кара для нього. Ця подія й дала початок народженню нового села. За іншими переказами, назву йому дало озеро. Саме в ньому у великій кількості водились карасі, а навколо поселились перші люди, які й заснували населений пункт.
Минулого четверга, після невеликої перерви, в Сарненському історико-етнографічному музеї поціновувачі прекрасного вітали на районній мистецькій акції «Мистецтво одного села» учасників художньої самодіяльності та майстрів декоративно-вжиткового мистецтва сільського культурно-дозвіллєвого комплексу «Калина». Розпочали дійство вихованці Карасинської ЗОШ І-ІІ ст. фрагментом обряду зустрічі Весни й Зими. Юні таланти заволоділи увагою слухачів із першої хвилини виступу, які відзначили артистичну майстерність і невимушену поведінку наймолодших учасників акції. Ангеліна Гольонко ще й пригостила гостей випеченими жайворонками. Згодом ведуча Тетяна Юрцевіч запросила до вітального слова сільського голову Миколу Шкодича. Він запросив аби присутні ознайомилися з представленими виробами, більшість з яких є унікальними, свого роду родзинками населеного пункту.
Заступники голів райдержадміністрації та районної ради Інна Наумович і В’ячеслав Шимко привітали зі святом українських традицій і народних талантів, які є невичерпними і яких немає в жодного іншого народу. Інна Вікторівна подякувала карасинцям за їх неповторність і збережене минуле для нащадків, побажала Божого благословення. В’ячеслав Шимко висловив своє захоплення щирими та добрими жителями села, недавно збудованим Свято-Василівським храмом, вражений не лише красою, а й відчуттям мистецької досконалості людей, які його зводили.
За вагомий внесок у збереження, відродження та популяризацію автентичних традицій, звичаїв, обрядів, аматорського мистецтва й участь у районній мистецькій акції «Мистецтво одного села» Інна Наумович і В’ячеслав Шимко нагородили грамотами голів райдержадміністрації та районної ради сільського голову Миколу Шкодича, виконавицю автентичних пісень Ганну Куришко. Серед майстрів декоративно-вжиткового мистецтва – майстра в’язаних виробів Надію Тверду, різьби по дереву та лозоплетіння – Віталія Тишковця, майстринь-вишивальниць Наталію Котяй і Галину Коцюбу.
Презентацію виставки розпочала завідувачка публічною-шкільною бібліотекою Надія Яковець. Надія Іванівна розповіла про історію виникнення села. Особисто для себе відкрила дуже цікавий факт, як у роки Великої Вітчизняної війни карасинці, ризикуючи власним життям, рятували від загибелі єврейські родини. Миколу Куришка, його батьків, Івана Улиту та Ганну Тишковець комісія Ізраїльського національного інституту пам’яті катастрофи та героїзму Яд-Вашем удостоїла звання Праведників України. Їх імена викарбувані на Стіні пошани в Алеї Праведників світу. У 2008 р. Указом Президента України Микола Куришко та Ганна Тишковець були нагороджені орденом «За заслуги» ІІІ ступеня. Надія Яковець ознайомила з назвами вулиць села та їх історією, повідала про окрасу місцевості – озеро Озерце. За легендою, селянин, який у святвечір перед Великоднем орав землю, разом з волами провалився під землю. І на цьому місці почало бити джерело, яке на ранок перетворилось у велике озеро.
Про побут минулих років розповіла хранителька прадавніх пісень, карасинський соловейко й учасниця районних, обласних і всеукраїнських фестивалів Ганна Куришко. Вона не лише продемонструвала збережені речі домашнього побуту селян, а й подарувала нагоду насолодитись її автентичним співом.
Про сьогодення Карасина та його мешканців вів мову директор навчального закладу Михайло Мельник. Запросив відвідати село й побачити школу, побудовану в 1956 році, сільський Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, приміщення сільської ради. Переконатись у тому, що в ньому й зараз живе багато майстрів, як і колись. Представив вишиті рушники, роботи гуртка «Умілі руки» Карасинської ЗОШ І-ІІ ст. (паперопластика, оригамі). Похвалився комп’ютерним класом, торговельними закладами, оновленими вулицями та європарканом навколо навчального закладу. Згадав Михайло Іванович і про здобутки сільського спортивного клубу, його досягнення та нагороди.
Про видатних людей, які зробили свій внесок в історію Карасина, розповіла вчитель початкових класів Надія Тверда. Упродовж десятиліть хранителькою прадавніх пісень Західного Полісся була Ганна Куришко. Захоплення співати передалося ще змалечку від бабусі Наталії Тишковець, яка разом з чоловіком виховувала дівчинку. Вони й формували музичні здібності внучки, яка рано втратила батьків. Нині в репертуарі Ганни Петрівни майже 200 різножанрових пісень. Її виступи на святкових концертах пам’ятають жителі районного й обласного центрів. Аматорському вокальному колективу, створеному на початку 1990-го за її ініціативи, в Рівному присвоїли звання народного. Сьогодні, на жаль, колектив розпався (більшість учасників відійшли у вічність). А всю музичну науку Ганна Куришко передає онукам. Приїжджали записувати її пісні викладачі Київського національного університету культури та мистецтв, керівник фольклорного ансамблю «Веснянка» Іван Синельников і кафедри музичного фольклору Рівненського державного гуманітарного університету Юрій Рибак.
Пимену Куришко виповнилось лише 20, коли після армії, повернувшись у рідне село, організував триголосий хор. А вже через 3 місяці став учасником відомого ансамблю пісні й танцю «Зоря». Мабуть, число «3» було для нього щасливим, бо через 3 роки зайняв посаду керівника Рівненської філармонії. Відвідував храм, співав у церковному хорі. Згодом молодий Пимен закінчив Одеську духовну семінарію та Київську духовну академію. Нині протоієрей Пимен, який проживає в Києві та служить у храмі Георгія Побідоносця, час від часу приїжджає в рідне село й залюбки служить у Свято-Василівському храмі Карасина.
Леонід Твердий закінчив Чорноморське вище військове училище. Служив на кораблі на ракетній базі інспектором, виконував інтернаціональний обов’язок в Ефіопії, є учасником бойових дій в Єгипті. У 1991 році нагороджений орденом «Червоної зірки» за розмінування міста Севастополь, де й живе.
Є серед відомих карасинців і адвокат Микола Твердий. У сфері його юридичної діяльності – захист інтересів у будь-якій галузі права. З 1982 спеціалізувався в області кримінального права та процесу, а з 1990-го – цивільного, сімейного та господарського. Микола Кузьмович – директор господарсько-юридичних фірм «Тандем» і «ТМК-Покрова», адвокат, нотаріус, арбітражний керуючий.
Колишня вчителька початкових класів Галина Яковець за майже 40 років сумлінної праці навчала азам науки чи не кожного другого мешканця села. Тут познайомилась зі своїм чоловіком Іваном, з яким народили та виховали 6 дітей – три сини й три доньки. Ольга та Леся продовжили справу матері. Старший син Петро працює в Департаменті управління прикордонних військ у Києві. Але найбільшою втіхою Галини Макарівни є 18 онуків. І немає кращої миті для неї, коли вся родина збирається разом у батьківській хаті. Петро Яковець пройшов шлях від випускника Карасинської восьмирічної школи до начальника відділу інженерного забезпечення Інженерно-технічного департаменту Адміністрації Прикордонної служби України, полковник.
Упевнена, що чимало місцевих жителів і в майбутньому прославлять Карасин. А тим, хто вважає віддалене від райцентру село «забитим», уже давно пора змінити свою думку. Як розповів Михайло Мельник, завдячуючи талантам завідуючого клубом Юрія Котяя, який і грає, і співає, працюють вокальні гуртки та гри на гітарі, «Вишиванка». Майстриня-вишивальниця Галина Коцюба презентувала різноманітні вишиті вироби майстринь Тамари Чапайло, Ганни Куришко, Валентини Шкодич, сорочки своєї мами, рушники, намітки, якими перев’язували сватів, наволочки. Привернули увагу й вишиті ікони – картини Наталії Котяй. Ще одну пісню в автентичному виконанні подарували учасникам акції Галина Коцюба в дуеті з Ганною Куришко.
Тетяна Юрцевіч запросила відвідувачів ще раз переглянути роботи, а господиня Наталія Котяй – до традиційного частування оригінальної карасинської кухні.
Марія КУЗЬМИЧ.