Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
І знову до нас прийшло чергове свято – День захисника Вітчизни, що уособлює такі прекрасні людські якості, як доблесть і мужність.
Символізує любов і повагу українців до своїх захисників і визволителів, хто сьогодні стоїть на варті незалежності держави. Захисник Вітчизни – це не тільки солдат, а той, хто завжди готовий обороняти свою родину, подати руку жінці, взяти на себе відповідальність за сім’ю. 23 лютого з Дня Радянської армії перетворилося на всенародний чоловічий день. Хоча не буду стверджувати, що це суто чоловіче свято, адже в армії служать і працюють багато жінок.
Минулої п’ятниці, напередодні Дня захисника Вітчизни, на території Сарненської військової частини А-0153 можна було побачити чимало гостей. Постійними відвідувачами вже стали педагоги та школярі міської ЗОШ № 4 І-ІІІ ступенів разом із директором Тетяною Василенко. Вона розповіла про співпрацю навчального закладу з воїнами. А міліцейський клас, який прийшов на день відкритих дверей у формі правоохоронців, тепер вивчатиме «Захист Вітчизни» на базі військової частини. Патріотичне виховання учнів відбувається за багатьма напрямками, розповіла Тетяна Марківна. Це і зустрічі з ветеранами служби, миротворцями, воїнами-інтернаціоналістами.
Бажаними гостями знову стали 30 школярів КЗ «Чудельська спеціальна загальноосвітня школа-інтернат № 1». Побачивши, що розмовляю з їхнім вихователем Іриною Юсюк, оточили нас тісним колом. Шестикласники Любов Кравчук і Петро Шерстюк із задоволенням ділилися враженнями. Адже вони не тільки побачили справжні танки та зброю, а й сфотографувались із друзями. Хоча Михайлу Рудиці зброя й сподобалась, а от чи хотів би піти в армію, поки що не знає. Його ж однокласник Сергій Ковальчук не проти спробувати себе в ролі снайпера.
Понад 20 хлоп’яток і дівчаток 1 класу Сарненського НВК «Школа-колегіум» імені Т.Г. Шевченка були захоплені побаченим не менше, ніж їхні наставники, які супроводжували їх. Поки чоловіча половина юних екскурсантів стояла в черзі до станкового кулемета «Максим», щоб «постріляти» з нього, дівоча облюбувала місце на плацу поблизу колонок, звідки линула музика, й, незважаючи на дорослих, з дитячою безпосередністю кружляла у веселому танку.
Часто навідується у військову частину й Наталія Марковець, яка працює фізичним інструктором міського ДНЗ № 5 «Вербиченька». Приходить у гості до сестри Галини, кухаря їдальні, та її чоловіка, військовослужбовця-контрактника Руслана Кристинського. Молоде подружжя живе в гуртожитку.
Фото на згадку, люди у військовій формі, справжня зброя, до якої можна доторкнутися руками, каша польової кухні й височенні зелені ялини, що ледве утримували на гілках спушений свіжий сніг, ще надовго залишаться в пам’яті всіх, хто в цей день побував у військовій частині. До слова, переважна їх більшість висловила бажання обов’язково при нагоді сюди повернутися.
А в клубі до військовослужбовців і працівників Збройних сил України звернувся з вітальним словом командир частини Олександр Сварицевич. Вів мову про любов до Батьківщини, непорушний зв’язок багатьох поколінь захисників Вітчизни та прояв поваги народу до них, про славні традиції й історію, сповнену героїки подвигів, яскравих вчинків. У всі часи захищати рідну землю було справою честі й гідності мужніх людей, справжніх патріотів своєї країни, святим обов’язком кожного громадянина. У цей день, сказав підполковник, із вдячністю згадуємо й вітаємо тих, хто захищав національні інтереси та безпеку держави. На долю воїнів усіх поколінь випало багато випробувань, однак вони завжди долали їх із гідністю. Захисники Вітчизни - це ті, хто в грізні воєнні часи відстояв рідну землю від фашистської навали, сивочолі ветерани, чия юність співпала з нелюдськими випробовуваннями, горем, кров’ю та лихоліттям. Та вони вистояли й у післявоєнні роки відбудовували та розвивали країну.
День захисника - свято не лише ветеранів Великої Вітчизняної війни, а й нинішніх військовослужбовців і працівників Збройних сил України, яким випала доля вписати нові сторінки в літопис Української армії. Славні традиції батьків і дідів сьогодні гідно продовжує нове покоління військовослужбовців, які стоять на захисті миру, праці й незалежності України.
Капітан Олександр Сампір зачитав наказ командира військової частини про заохочення особового складу. За бездоганну військову службу, сумлінне виконання обов’язків багато військовослужбовців: від майорів до працівників ЗСУ - отримали подяки. Прапорщик Ігор Мінчук і старший прапорщик Руслан Полтарін – матеріальне заохочення згідно з розпорядженням міністра оборони України. Гарною новиною для капітана Олександра Сампіра стало його підвищення по службі.
Заступник командира частини майор Віктор Слободзян зачитав також вітання, що надійшли від командувача Сухопутними військами Збройних сил України, генерал-полковника Воробйова, командування військових частин А-1979 і А-1319. А Олександр Сварицевич переказав усім найтепліші вітання, які передали по телефону голови райдержадміністрації та районної ради Анатолій Остапчук і Микола Драганчук, міський голова Сергій Євтушок. Щиро привітали присутні й самого підполковника Олександра Сварицевича, який цього дня відзначав свій день народження. Переконалась, що підлеглі люблять його та поважають не лише за якості лідера й командира, а й талант творчої особистості.
Можна розмірковувати про те, треба чи ні святкувати День захисника Вітчизни. У кожної молодої людини це юність, те, що триває й викликає найбільшу круговерть емоцій. Хіба можна вирвати такі події з життя? Частина тих, кому це майже 50, так чи інакше провели свою молодість в армійських лавах. Вони вважають, що свято насамперед данина героїчним традиціям, вияв любові й пошани до тих, хто в кровопролитних битвах захищав Батьківщину.
Військовий має бути патріотом, а також громадянином, українцем, вважає командир військової частини А-0153 Олександр Сварицевич, якому сам Бог велів обрати цю професію. Коли Господом дається одна мама, яка тебе народила, батько й держава, маєш любити їх і берегти. Часом доводиться чути надзвичайно дивне запитання: «А що мені Україна дала?». Натомість варто краще подумати над тим, що кожен зробив для того, аби твоя рідна держава існувала. Цей процес мав би бути навзаєм зрозумілим. Бо країну будуватимуть наші діти й онуки. А їх треба виховувати патріотами.
Марія КУЗЬМИЧ.