Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Нестерпний гострий зубний біль… У багатьох виникало це неприємне відчуття.
Без вагань поспішаємо за кваліфікованою допомогою до стоматологів. 9 лютого їх професійне свято. Хоча раніше його відзначали як День медичного працівника, то нині, зважаючи на суспільну значимість, виокремили й надали статус державного. Щороку відкривається чимало приватних стоматологічних кабінетів, які, здавалося б, за якістю надання послуг пацієнтам, умовами й обслуговуванням залишають поза конкуренцією державні заклади. А чи завжди так?
Напередодні Дня стоматолога завітали в один із таких і поцікавилися згаданою проблемою.
Коли попадаєш на подвір’я Сарненської вузлової залізничної лікарні, з-поміж її приміщень впадає в око своєрідна архітектурна будівля стоматологічного відділення. За словами завідуючого Івана Задніпряного, споруда зведена ще в далекому 1902 році, тобто за царських часів. Скільки пронеслося буремних подій за прожиті роки над нею, а вона стоїть, як міцний моноліт. Зайшовши туди, ніби торкаєшся серцем історії. Тут поєднані різні архітектурні стилі минулого, аркові входи, дерев’яні двері, віконні рами з нетрадиційною столяркою, висока стеля, долівка, викладена мозаїчною плиткою тих далеких часів минувшини. Не знаю, можливо, дирекція Львівської залізниці саме для збереження історичного минулого не вдається до капітального ремонту, але побачене вражає своєю неординарністю, вишуканістю.
Мабуть, так судилося досвідченому Іванові Задніпряному трудитися в такій старовинній споруді, бо й сам є уродженцем козацького краю, овіяного славними походами. Умань, Сміла, Чигирин, Корсунь, Шпола – міста на Черкащині, що мають героїчне минуле. Як згадує Іван Васильович, село Матусів на Шполянщині, де народився і виріс, має цікаву знахідку 17 століття. У ньому колись переховувалася мати гетьмана України Богдана Хмельницького. Він часто казав своїм ближнім: «Поїдемо та провідаємо матусю». Звідси й пішла назва населеного пункту.
Ще зі шкільної парти Іван мріяв про лікарську професію. Любив працювати, тому часто допомагав батькам. Саме ця риса характеру й наполегливість допомогли зорієнтуватися в самостійному житті. Після закінчення восьмирічки без вагань пішов учитися на військового фельдшера в Корсунь-Шевченківське медичне училище, яке через три з половиною роки закінчив. Згодом служба в прикордонних військах у м. Термез (Середня Азія). Проте й після демобілізації не зрадив свою мрію. Маючи хороші знання, вступив на стоматологічний факультет Полтавського медичного інституту, який успішно закінчив у 1975 році. Будучи вже сімейним (до речі, дружина теж лікар-стоматолог), поїхав працювати за направленням у м. Сарни. Так черкащанин опинився на гостинній поліській землі.
- Мене призначили головним лікарем райстоматполіклініки, - згадує Іван Васильович. – Умови праці були не з кращих, бо в старенькому приміщенні закладу їх не зробиш зразковими. Тому виник задум побудувати нове. Нинішню райстоматполіклініку, що в центрі міста, починав зводити, як кажуть, з нуля. Це ціла історія. Завдяки тодішнім керівникам району й обласному стоматологу Тетяні Холод вдалося за два роки втілити мрію в життя. За проектом там будувалася житлова п’ятиповерхівка, замовником якої була міська рада. Саме Тетяна Холод подала ідею зробити на першому поверсі стоматполіклініку. Довелося затратити чимало зусиль, аби задумане стало реальністю. Щоправда, мене підтримали в райкомі партії. Хоча це було позапланове будівництво за типовим проектом. Десять років трудився тут, але життя розпорядилося так, що перейшов працювати у вузлову лікарню залізничної станції Сарни.
Ось уже майже три десятки років Іван Задніпряний керує тут стоматологічним відділенням. Досвідчений керівник, висококваліфікований спеціаліст, хороша, чуйна людина, він здобув високий авторитет і повагу серед колег і мешканців.
- Звичайно, - говорить, - час вносить у життя свої корективи. Стоматологія піднялася на вищий щабель свого розвитку. За нинішніх ринкових умов нелегко і нам. Але не падаємо духом, завдяки досвіду, якісному наданню послуг пацієнтам витримуємо конкуренцію з приватниками. Навіть у багатьох випадках люди більше довіряють нам. Звичайно, з року в рік перепрошуємо своє латане-перелатане обладнання, ремонтуємо, бо ціни на нове зашкалюють. У нас чудовий, стабільний, висококваліфікований колектив: три лікарі-стоматологи, два зубні техніки, дві медсестри й одна санітарка. Дисципліновані, ввічливо та шанобливо ставляться до пацієнтів, трудяться на совість.
Поліклініка працює ритмічно, в повному об’ємі виконує доведені плани. Так, у 2013 році нашими послугами скористалися 10894 особи. Лише додам - це на трьох лікарів. Медична служба Львівської залізниці доводить нам плани на рік. Минулоріч їх виконали на 97,4%. Фінансування закладу змішаної форми (держбюджет – залізниця – госпрозрахунок). Надаємо платні послуги за розробленим прейскурантом цін. Половина відділення працює на повному господарському розрахунку (лікар-ортопед і два зубні техніки). Здійснюємо також пільгове зубопротезування, черги на нього не існує. Серед його видів –металокерамічне, фарфорове та бюгельне. Надаємо гарантію на 12 місяців, - розповів фахівець.
У розмові з працівниками відділення дізналися, що 14 лютого, на День святого Валентина, Іван Васильович відзначатиме ювілей – 65-річчя від дня народження. Тож вони щиро вітають його з цією датою та Днем стоматолога, зичать щастя, міцного козацького здоров’я, миру, достатку, благополуччя, Божого благословення на многії-многії літа.
У народі кажуть, що не місце красить людину, а людина місце. Тож за будь-яких умов колектив стоматологічного відділення боротиметься за престиж лікарні, її майбутнє. З гордістю завідуючий відділенням розповідає про колег - лікарів-стоматологів Ларису Харечко, Оксану Криницьку, зубних техніків Сергія Деменка та Володимира Гузинського, медсестру Олену Гацюк, санітарку Галину Кардаш, які сумлінною працею примножують здобутки залізниці. Наразі віншує їх і всіх стоматологів району з професійним святом. Бажає щастя, міцного здоров’я, сімейного благополуччя, успіхів у праці, багато вдячних пацієнтів і довголіття.
Михайло МАЛАФЕЙ.