Опубліковано СН
Автор фото Василь Сосюк.
Надовго запам’яталися мешканцям і гостям Сарненщини виступи у виставковому залі Сарненського історико-етнографічного музею учасників художньої самодіяльності та майстрів декоративно-вжиткового мистецтва під час проведення районної мистецької акції «Мистецтво одного села».
І от минулої середи в районному Будинку культури відбулося відкриття районної мистецької виставки «Обереги духовності й краси». З вітальним словом до присутніх звернулася методист з хору та вокалу закладу Людмила Панекало. А розпочали її учасники Немовицького сільського культурно–дозвіллєвого комплексу «Сокіл».
Завідувач публічно-шкільною бібліотекою Любов Жук познайомила всіх зі своїми земляками, які тонко відчувають прекрасне й щедро діляться мистецтвом. Адже немовичани завжди славились талантами. Підтвердженням цьому стали прекрасні витвори майстрів – малюнки Вікторії Сафонік і Вікторії Пацьоли, різьблені дерев’яні вироби Івана Годунка, вишиті картини та речі Марії Ярмушко, Нелі Юнкер та Олени Литвак. За допомогою гачка Тетяна Жук і Наталія Крат створили прекрасні ажурні кофти, шалі, серветки. Загадкова магія бісеру… Ці маленькі краплинки небесної роси, що виблискують на сонці різними кольорами веселки, так полонили наші серця, що життя без них дехто собі вже не уявляє, як, скажімо, Сніжана Литвак, студентка Ірпінського університету Державної податкової служби України.
Вишита ж ікона була популярна в Україні з давніх часів. Гаптування відзначалося художньою виразністю, витонченістю кольорів, високою професійною майстерністю. Все це побачили в роботах Мирослави Одарчук і Надії Пасічник (техніка вишивки бісером). Майстрині поєднують водночас як прийоми нанизування, так і вишивання.
Фотографія – це не тільки знімок, на якому відбито мить, а саме життя. З незначних дрібниць складається дивовижна, ні з чим незрівнянна картина буття, про що засвідчили світлини членів народної фотостудії «Об’єктив».
Мистецтво ліплення з солоного тіста, яке називають тістопластикою, в останні роки стало дуже популярним. При висушуванні вироби з нього залишаються міцними й не втрачають форму. Привернули до себе увагу роботи наймолодших учасників виставки – вихованців місцевого дитсадка «Марічка». Тут і ляльки-мотанки - родинний оберіг. Його передавала мати дочці, коли віддавала до іншого роду, а та, у свою чергу, своїй дитині. Це ніби ниточка, що єднала весь рід.
Поряд із традиційними видами народних мистецтв розвиваються нові, поширені серед молодих майстринь. Так, Неля Кичан працює з одним із найпопулярніших і найдоступніших матеріалів – папером. Її умілі руки творять маленькі дива. Природний продукт – безцінне джерело для розвитку фантазії та уяви. Робити вироби з нього легко, цікаво, а зібрати можна де завгодно. У хід іде буквально все: гілочки, мушлі, камінчики, а також крупи, пластикові пляшечки, виделки й… кавові зерна, з яких творить Галина Генько. Чарівні дерева щастя (топіарії) створює 12-річний школяр Немовицької ЗОШ І-ІІІ ступенів Олександр Коток. Форма кулі деревця є своєрідним контейнером позитивної енергії, що приносить щастя своєму власникові. Тому подарувавши його, можете вважати, що презентували шматочок долі дорогій людині. Для виготовлення топіаріїв використовують засушені та штучні квіти, кавові зерна, горіхи, шишки, різноманітну тканину, стрічки тощо.
Слово «оригамі» в перекладі з японської означає «складений папір». Вважають, що з’явилось це мистецтво в 17 столітті. Попри те, що папір винайшли в Китаї, саме в Японії здогадалися складати з нього дивовижної краси фігурки. Вміння передавали від покоління до покоління. На виставці сільського культурно–дозвіллєвого комплексу немовичани представили оригамі Сюзанни Колядко.
«Kanzashi» (знову ж таки з японської) означає «шпилька» - традиційна японська прикраса для волосся. В основі її виготовлення лежить оригамі, але якщо в ньому використовують папір, то для цумамі канзаші – тканину (в класичному виконанні – натуральний шовк). Майстриня Тетяна Малаш, про яку вже розповідала читачам «Сарненських новин», повідала, як почала займатися рукоділлям, пригадала свій перший досвід і побажала колегам і початківцям успіхів на цьому поприщі. А присутнім продемонструвала майстер-клас із виготовлення виробів у техніці канзаші.
Рушник — один із найдавніших оберегів українського народу. Він завжди висів на покуті, ним накривали хліб на столі. Коли син вирушав у далеку дорогу, мати дарувала його як оберіг від лиха. Хлібом-сіллю на рушникові й досі зустрічають гостей. Вишивальниця Олена Литвак багато про що мріє, вимережуючи полотно. Дарує своє шитво рідним і друзям та отримує від цього задоволення. Ділиться вмінням і талантом з іншими. Не оминула такої нагоди й під час проведення мистецької виставки «Обереги духовності й краси». А ще акцентувала увагу на тому, що
вишивка заспокоює, як і пісня.
Із кожною з майстринь присутні з задоволенням спілкувалися, а не просто спостерігали за їхньою роботою. Коли ж зайшла мова про співанку, Любов Жук запросила на майстер-клас із автентичного співу жителів села Немовичі, в чому їй допомогли художній керівник сільського Будинку культури Марія Генько й Лариса Крат, яка керує народним вокальним ансамблем «Терен». Дівчата роздали надрукований текст місцевої пісні «Ой пойду я в ліс по дрова», яку з насолодою співали всі разом.
Начальник відділу культури й туризму райдержадміністрації Наталія Чорна щиро подякувала учасникам Немовицького сільського культурно–дозвіллєвого комплексу «Сокіл», заслужений майстер народної творчості Василь Познік потішив гумором у День сміху, а Людмила Панекало запросила немовичан і майстрів любительського об’єднання «Самоцвіти Сарненщини» до круглого солодкого столу.
Марія КУЗЬМИЧ.