Опубліковано СН
Військова агресія, люди з автоматами, танки посеред мирних міст… Саме з цієї причини майже 2 мільйони людей стали вимушеними переселенцями.
Жителі Донецька, Маріуполя, Горлівки, Макіївки, Дебальцевого, Артемівська, Харцизька, Тореза, Шахтарська, Сніжного, Авдіївки, Іловайська, Амвросіївки, Ясинуватої, Луганська, Стаханова, Красного Луча, Алчевська, Лутугіно, Кіровська, Брянки, Севастополя, Сімферополя, Красноперекопська, Джанкоя, Феодосії та ще сотень інших міст, селищ і сіл покинули свої домівки. Через обставини, що склалися, сім’ями переїхали у вільну Україну, тому що насамперед вони українці, а вже потім – вимушено переміщені особи. Для багатьох тисяч родин настав час починати все з початку. Ці слова прочитала на одній зі 41 сторінок книги-фотоальбому про своє життя на Рівненщині громадської організації «Всеукраїнське об’єднання вимушено переміщених осіб «Україна - моя сім’я». А на її сторінці у Facebook опубліковане звернення: «Переселенці! Багато хто вже рік не бачить рідного дому. Більшість із нас не змогли придбати собі ніякої нерухомості. Не вистачало коштів, але жили надією на повернення на батьківщину. Зараз сподіванка зникає. Та й батьківщина там, де на тебе чекають і ти можеш бути їй корисним. Але не треба про сумне, будуватимемо майбутнє тут і зараз. Адже не місце прикрашає людину!».
Минулої середи в редакції районної газети «Сарненські новини» побував заступник голови правління організації Павло Берлет. У цього молодого чоловіка своя історія. У Донецьку успішно займався будівельним бізнесом, у дружини був невеликий фітнес-клуб, разом виховували двох дітей. І от війна. 11 липня родина залишила місто й переїхала до батьків під Авдіївку. Так сталося, що 30 серпня поїхав у Донецьк у ветеринарну аптеку, і саме тоді на подвір’ї розірвався снаряд. Сиділи в підвалі, виїхати не дозволяли бойовики. Коли ж вдалося, дісталися до Києва, де прожили місяць. 8 тис. грн. за квартиру щомісяця плюс оплата комунальних послуг для подружжя стали непосильними. Одна справа, як є робота й заробляєш гроші, а інша, коли витрачаєш ті, що є.
За оголошенням знайшли будинок у Львові, куди й вирушили автомобілем. Переночувати вирішили в Рівному й до Львова вже не доїхали, залишились у місті. У листопаді дізналися, що Рівненська обласна універсальна наукова бібліотека організовує зустрічі переселенців зі сходу, екскурсії по місту, консультації працівників обласного Центру зайнятості. Рятувальники Рівненщини теж не залишають поза увагою кожного переселенця: забезпечують тимчасове розміщення, постійно відвідують за місцем проживання і допомагають вирішувати соціально-побутові проблеми. Вони організували понад 30 заходів із дозвілля для дітей переселенців, щоб допомогти їм повернутися до нормального мирного життя. І кожна сім’я, яка прибуває на Рівненщину, з перших хвилин відчуває їх турботу, піклування й підтримку. Дякують пересельці й за роботу психологів, які постійно надають професійну допомогу з моменту прибуття на вокзал і в подальшому мирному житті.
Виникла ідея створити громадську організацію, яку в травні зареєстрували, розповів Павло Берлет. Об’єднання нараховує 4,5 тисячі мігрантів. Створили міжвідомчий координаційний штаб, адже не всі, хто прибуває з Донецька чи Луганська, реєструються. Окрім того, 900 чоловік уже повернулися назад на схід. Причина – марні пошуки стабільної роботи, борги, втрата надії й відсутність перспектив. Одно слово, найважливіше для вимушених переселенців - вирішити дві проблеми: знайти постійну зайнятість і житло. Адже гостинність родичів, розмірковує Павло, не може бути безкінечною. А кімнати в гуртожитках чи санаторіях надають на 3 місяці, потім треба переїжджати, і там теж необхідно сплачувати всі комунальні послуги.
Аби заявити про себе, члени ГО вирішили на майдані Незалежності в Рівному поставити намет із патріотичною символікою й написом: «В Україні з щирим серцем!». Вони дуже бажають порозумітися, адже переконалися, що немає насправді ніякого бандерівського жаху й мовного бар’єру, який Павло Берлет назвав штучно створеним парадоксом. Є суржик і діалекти різних населених пунктів.
Навпроти палатки вздовж вулиці Соборної розмістили шість соціальних банерів. Серед написів: «Рівне - мій дім, моя перспектива!», «Ми – українці! Одна сім’я, одна країна!», «Віримо в майбутнє, у ньому немає війни!». Таким чином активісти організації сподіваються привернути увагу до свого товариства. А під час 51 сесії Рівненської міської ради вкотре звернулися до депутатів із проханням виділити земельну ділянку для будівництва кооперативного багатоповерхового будинку для вимушених переселенців. Адже ще 7 травня Павло Берлет особисто офіційно апелював з цією просьбою до міських обранців і мера міста. Попри те, що вже готові уставні документи обслуговуючого кооперативу «КОРД» («Кооператив Рідний Дім») і він готовий працювати, через три місяці чекання нарешті отримали відповідь: «У Рівненській міській раді така інформація відсутня». І порадили: «Зверніться в Рівненську регіональну філію державного підприємства «Центр державного земельного кадастру», який апріорі про це не повідомить, переконаний Павло.
- Проблема житла – це наша спільна справа, яку можемо вирішити тільки разом, відстоюючи свої інтереси, - розповідає заступник голови правління організації. Тому запрошує всіх переселенців активізуватися заради загального майбутнього й прийдешнього власних дітей.
- Серед нас багато талановитих, кваліфікованих спеціалістів у різних сферах діяльності, - зазначає Павло Берлет. - І питання житла для багатьох – це та точка опори, від якої вони зможуть рухатися далі. Місцева влада має розуміти надзвичайність нашого становища, адже багато з нас – це люди, які залишилися без нічого, тому від швидкості прийняття рішень депутатами залежать людські життя. Тож щиро просимо міську, обласну владу, уряд країни допомогти нашим громадянам швидше стати на ноги й не затягувати з цим питанням. Колишнього Донбасу вже немає, подумайте про нас, а ми в боргу перед суспільством не залишимося.
Серце означає любити
Можна всіх і все звинувачувати у своїх бідах. Висловлювати незадоволення владою, корупцією, роботою правоохоронних органів, станом доріг, війною, якій не видно кінця-краю, що забирає життя кращих синів України, переселенцями, які приїхали зі сходу зі своїми проблемами… Дуже легко кинути камінь у когось і набагато важче змінити себе.
Емблема й девіз громадської організації «Україна - моя сім’я» виражають прагнення переселенців жити гідно й комфортно в Європейській Соборній Україні, з любов’ю до держави й відкритим серцем та великою душею. Тому в основі емблеми лежить саме серце - знак любові, сім’ї, життя. Двоє лебедів у парку м. Рівне, підпливаючи один до одного, у момент зустрічі утворюють серце. Це зображення викуте на лавочці по дорозі в обласну бібліотеку, своєрідну Мекку для переселенців. Бо тут уперше почали збиратися разом.
Серце без гострого кута на білому фоні символізує відкритість, чесність, доступність і прозорість діяльності об’єднання. Вказує на безкомпромісність у питаннях агресії, невизнання і засудження насильства як способу вирішення конфліктів, що дуже важливо для кожного переселенця, роз’яснює Павло Берлет. Воно означає любити. А кольори національного прапора - берегти Україну й жити тут. Наявність національного візерунка-орнаменту - особливе значення родини, любов до батьківської культури, соборність, єднання, спадкоємність поколінь, повага традицій.
Серце візуально нахилене вліво - це прагнення України до Європи, але ні до чого не прив’язане, а перебуває в просторі - Україна самостійна.
Насамкінець розмови Павло Берлет ще раз наголосив на меті свого візиту. А саме: Рівненська спільнота переселенців зі східних областей України та Криму шукає й запрошує активістів і волонтерів будь-якого віку взяти участь у роботі громадської організації «Всеукраїнське об’єднання вимушено переміщених осіб «Україна - моя сім’я». Аби разом подолати перешкоди, поєднати зусилля, досягнути порозуміння людей з відмінною культурою з різних регіонів, сприяти в працевлаштуванні та поселенні й підтримувати один одного.
Штаб переселенців працює за адресою: м. Рівне, проспект Миру, 7а (будівля профспілок). Сторінка у соціальних мережах - Facebook.com/myukr2014 або «Україна – моя сім’я».
Телефонуйте: 0978393958 або 0505780584.
Марія КУЗЬМИЧ.