Опубліковано СН
Фото Василя Сосюка.
Майже чотири десятиліття вона сумлінно пропрацювала сільською вчителькою, щодня віддаючи дітям часточку своєї душі. А ще була мудрою наставницею колег, 22 роки очолюючи колектив Яринівської ЗОШ І-ІІ ступенів.
Тетяна Ліневич народилась у селі Миколаївка Новоайдарського району Луганської області. Там пройшло дитинство, і вже тоді відчула жагу до знань. З першого класу зачаровано дивилась на вчительку й мріяла бути такою ж мудрою, сівачем доброго, розумного, вічного. Та коли в початкових класах запитували про майбутню професію, боялась зізнатись. Адже в її уяві педагог був чимось особливим. Улюбленим уроком дівчини стала російська література. Саме Поліна Шопіна, яка викладала цей предмет, і підштовхнула Тетяну до такого вибору. Тож ні для кого не було несподіванкою, коли після закінчення десятирічки вступила до Луганського педагогічного інституту на філологічний факультет. Здобувши освіту, за направленням працювала в Яринівській школі. Жила в будинку тутешньої жительки Ірини Жупило, яка прийняла молоду вчительку, як рідну дочку. Ще й досі підтримують тісний зв’язок.
- Працюю з учителями, які люблять свою справу, виявляють ініціативу, – каже Тетяна Іванівна. – Коли приїхала в село, школу тільки рік як збудували. Тож і колектив був молодий. А після уроків залишались оформляти класи.
Випускниця інституту зарекомендувала себе з найкращого боку, й уже через рік її призначили заступником директора закладу. А в 1987-ому очолила колектив. З часом у приміщенні школи їй виділили кімнату, де й проживала. Пізніше, коли вийшла заміж, добудували ще дві. Там і досі мешкає з дочкою, яка виросла в навчальному закладі. Тетяна Ліневич пригадує, як маленька Наталка сиділа під столом і говорила, що це її хатка. Зараз Наталія Юріївна – заступник директора з виховної роботи, викладає в початкових класах.
- Тетяна Іванівна - унікальна людина, мудрий педагог, – говорять про неї учні. - Вона, мов гончар, у руки якого ми потрапили, виліпила з кожного особистість. Їй вдалося зазирнути в душу, вселити в неї добро та гуманність, віру в себе, впевненість, щирість, вірність, почуття відповідальності. Упродовж усіх цих років вона любила нас, як власних дітей.
Минають роки, учні закінчують школу, доля розкидає в різні куточки світу. Та ніколи не забудуть вони свого вірного друга та мудрого наставника. Який, мов ясна зірочка, світитиме їм упродовж життя й не даватиме зійти з вірного шляху. Хоч би як склалося майбутнє, будуть навідувати її, підтримувати, любити.
Наталія ДЕМЧУК.